Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №260/8759/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/8759/25 пров. № А/857/53089/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя – Гаврилко С.Є., час ухвалення – 09:00 год., місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №260/8759/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 15.10.2025 у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №78753620.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття законного рішення, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Головне управління у листі №0700-0404-5/48358 від 15.08.2025 повідомляло відповідача, що рішення Закарпатського окружного адміністративного від 28 травня 2025 року по справі №260/3075/25 виконано згідно норм чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених зобов`язань. Незважаючи на добровільне виконання рішення суду, 15.10.2025 відповідачем винесена спірна постанова. Зауважує скаржник, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При тому у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. За умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у встановленому порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на Управління є безпідставним. Стосовно допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права повідомляє, зокрема, що останнім порушено основні засади адміністративного судочинства, серед іншого, в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи. Судом першої інстанції фактичним обставинам спору правової оцінки не надано.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовної заяви.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції пояснення, у яких зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення з всебічним з`ясуванням обставин справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем на доведення позовних вимог не надано до суду жодного належного та достатнього доказу протиправності оскаржуваної постанови від 15.10.2025 у виконавчому провадження № 78753620 про накладення штрафу у розмірі 5100грн., за невиконання без поважних причин судового рішення, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, що ухвалено у справі № 260/3075/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

На виконання цього рішення суду в зобов`язальній частині 11 липня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/3075/25/2025.

На підставі вказаного виконавчого документу, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 серпня 2025 року відкрито виконавче провадження № 78753620 щодо виконання вказаного судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду (а.с.5).

Листом №0700-0404-5/48358 від 19 серпня 2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомляло відповідача, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 260/3075/25 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме з 01 серпня 2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 1191,35 грн. за період з 01 лютого 2020 року по 30 червня 2020 облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Одночасно повідомлено, що з липня 2020 року розмір пенсії до виплати не змінився та був залишений у розмірах, які встановлені після виконання перерахунку пенсії на виконання попередніх рішень судів (а.с.6).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 жовтня 2025 року в рамках виконавчого провадження ВП №78753620 накладено штраф у розмірі 5100 грн на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє (а.с.8).

Не погоджуючись з постановою відповідача від 15.10.2025 про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, які б засвідчували наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або про неможливість його виконання у терміни, визначені виконавцем, а тому відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із приписами статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт перший частини першої); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята); за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Стаття 63 Закону №1404-VІІІ визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша цієї статті); у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга цієї статті); виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя цієї статті).

Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VІІІ).

Виходячи із зазначених вище норм Закону №1404-VІІІ, підставою для накладення на боржника штрафу є встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення, яким його зобов`язано особисто вчинити певні дії.

У розглядуваній справі судом встановлено, що в ході здійснення виконавчого провадження старшим державним виконавцем на адресу боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 15 серпня 2025 року надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2025 ВП №78753620 із примусового виконання виконавчого листа №260/3075/25, виданого 11.07.2025 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Листом №0700-0404-5/48358 від 19.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомляло відповідача, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 260/3075/25 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме з 01 серпня 2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 1191,35 грн. за період з 01 лютого 2020 року по 30 червня 2020 облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Одночасно повідомлено, що з липня 2020 року розмір пенсії до виплати не змінився та був залишений у розмірах, які встановлені після виконання перерахунку пенсії на виконання попередніх рішень судів.

Спірна постанова відповідача від 15.10.2025 у виконавчому провадженні №78753620 винесена державним виконавцем у зв`язку з тим, що доказів перерахунку пенсії стягувачу без обмеження максимальним розміром з 01 лютого 2020 року не надано, не підтверджено виконання судового рішення у справі № 260/3075/25.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові відповідача на відповідність критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”.

На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин невиконання. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкодило виконати судове рішення.

Поважними, в розумінні норм Закону України “Про виконавче провадження”, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів факту невиконання боржником (Головним управлінням ПФ) рішення суду від 28.05.2025 у справі № 260/3075/25 без поважних причин, а також відсутній умисел на невиконання рішення суду.

Фактично спірним у вказаній справи є питання щодо правильності і повноти виконання рішення суду.

При цьому, слід зазначити, що правильність та повнота виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, зокрема, щодо питання здійснення вірного перерахунку пенсії позивача із 01 лютого 2020 року без обмеження максимальним розміром може бути перевірена в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, згідно статей 382-382-3 і 383 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій для з`ясування обставин виконання/невиконання боржником рішення суду, яке підлягає виконанню. Відсутні і докази того, що державний виконавець надсилав боржнику повторну вимогу про виконання рішення суду, а також відсутні дані щодо того чому відповідач дійшов висновку про те, що рішення суду не виконується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області без поважних причин.

Отже, апеляційний суд констатує, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не перевірив як факт виконання/невиконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і не дослідив поважності причин такого невиконання рішення суду в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду в межах цієї адміністративної справи ні відзиву на позовну заяву, ні відзиву на апеляційну скаргу, з метою доведення правомірності спірної постанови від 15.10.2025.

На підставі встановлених у справі обставин апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 15.10.2025 у виконавчому провадженні №78753620.

Наведених вище фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Вказане підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги, яку належить задоволити.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді адміністративної справи допустив неповне з`ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржене рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – задоволити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №260/8759/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови – скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 жовтня 2025 року у виконавчому провадженні №78753620 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 25.02.2026 року