Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №207/1612/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №207/1612/25

Провадження № 2/638/1434/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ формування та відділення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

встановив:

Позивач звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ формування та відділення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час сумісного проживання з відповідачем у неї народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактичне сумісне проживання з відповідачем ми припинили з листопада 2020 року. Останнє місце проживання відповідача за місцем її реєстрації - АДРЕСА_1

Рішенням Баглійського районного суду від 20 січня 2025 року по справі № 207/3091/24 визначено місце проживання дитини разом з позивачем, яке відмінне від її фактичного проживання та реєстрації.

В березні 2025 року позивач з метою реєстрації дитини за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання звернулася до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам?янської міської ради, де відділ роз?яснив, що для реєстрації місця проживання дитини необхідна письмова згода батька.

У зв`язку з чим, позивач вимушена була звернутися з даної позовною заявою до суду.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року справу було передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

02 травня 2025 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року відкрито провадження по справі у загальному порядку, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень та відзиву на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 20.01.2025 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно з ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частиною 1 статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно з п.16 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

За пунктом 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року, згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Відповідно до п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставинам життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини. Як встановлено судом, відповідач батько дітей зареєстрований та на теперішній час перебуває на території яка є тимчасово окупованою, не має змоги надати письмову згоду на реєстрацію місця проживання дітей, а за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зареєструвати малолітніх дітей.

Суд, виходячи з інтересів дітей дійшов висновку про задоволення позову у спосіб, обраний позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на те, що досліджені судом обставини між собою узгоджуються та не заперечуються з боку представника третьої особи, суд дійшов висновку про достатність підстав для надання дозволу реєстрації дитини за місцем проживання матері.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161 СК України, 12, 13, 209, 259, 280-289 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ формування та відділення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою матері: АДРЕСА_1 , без згоди батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р.О. Агапов