Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №557/1341/25 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/39/2026

Справа № 557/1341/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурорів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

секретарі судових засідань ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща обвинувальний акт в кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2025 року за № 12025181080000088, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Горбаків Гощанського району Рівненської області, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

13 травня 2025 року, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_5 перебуваючи

по місцю свого проживання по АДРЕСА_1 , в ході виниклого словесного конфлікту, пов?язаного із домашнім насильством з дідом ОСОБА_10 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс останньому три удари дерев?яною качалкою в область голови, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-лицевої травми, важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепа, забою головного мазку важкого ступеню, травматичного субарахноїдального крововиливу, отогемоліквореї зліва, множинних переломів кісток лицевого осаднення м?яких тканин обличчя (S 06.3; S 02.0; S02.1), набряку набухання та компресії головного мозку, відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння основи черепа, постравматичні крововиливи в речовину та під оболонки головного мозку, які є небезпечним для життя в момент заподіяння та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 121 КК України, а саме: умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

3.Позиції сторін кримінального провадження.

3.1.Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 08 серпня 2025 року заступником начальника слідчого відділення Відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_11 та затверджений прокурором - начальником Гощанського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_2 .

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 121 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, зазначив, що обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено, обставини, що обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах. Прокурор просив призначити покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України у виді семи років позбавлення волі.

3.2. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, надав показання, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи не оспорював.

Захисник ОСОБА_6 правову кваліфікацію дій свого підзахисного та фактичні обставини справи не оспорювала, просила призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України — нижче від найнижчої межі, встановленої в ч. 2 ст. 121 КК України — а саме, у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

3.3. Позиція потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_4 надала показання, правову кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорювала, при призначенні покарання обвинуваченому просила суд не призначати йому покарання, пов`язаного із позбавленням волі.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

4.1. Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що в той день, 13.05.2025, дід — ОСОБА_10 - почав чіплятися до нього, казати, що вижене його з дому, відправить на лікування в Острог. Тому він пішов з хати, а повернувшись взяв качалку на кухні і вдарив діда тричі по голові, після чого покликав бабу. Після цього намагався врятувати діда. У вчиненому розкаявся, сказав, що шкодує діда.

4.2. Показання потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_4 , яка є бабою обвинуваченого та дружиною померлого ОСОБА_10 надала суду показання, відповідно до яких її покійний чоловік зловживав алкогольними напоями, у нетверезому стані провокував онука, обзивав, мав до нього претензії. У день, коли сталася подія, чоловік теж прийшов додому п`яний, став чіплятися до неї та до онука. Потерпіла вийшла з будинку, щоб подоїти корову, коли до неї прибіг ОСОБА_5 і попросив допомогти підняти діда. Після чого потерпіла зайшла до будинку і побачила чоловіка, що лежав на пілозі, було багато крові.

4.3. Показання свідка.

Свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що вона є матір`ю ОСОБА_5 . У нього в 10 місяців розпочалися судоми, внаслідок чого було присвоєно ІІІ групу інвалідності з дитинства, він раз на рік потребує лікування, за рівнем розвитку подібний дитині 8 років.

4.4. Пояснення експерта.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_13 , який проводив судову психіатричну експертизу обвинуваченого ОСОБА_5 , повідомив, що проводив в тому числі і особистий огляд обвинуваченого. Свій експертний висновок підтримав, зазначив, що обвинувачений не потребує примусового лікування, оскільки його хвороба не підлягає лікуванню. Підтвердив, що обвинувачений не усвідомлював до кінця, що робив.

4.5. Інші докази.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і стосуються винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікації її дій, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити саме ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно з встановленим порядком з`ясування обставин справи та перевірки доказів, судом було досліджено такі письмові докази, зібрані під час досудового розслідування:

- висновок судово-медичної експертизи № 334 від 14.05.2025 відповідно до якого у гр. ОСОБА_10 лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: поєднана краніо-лицева травма, черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з травматичним субарахноїдальним крововиливом з наявністю перелому кісток склепіння та основи черепа та множинними переломами кісток лицевого скелета, нижньої щелепи. поєднана із зовнішніми ушкодженнями - забійною раною тім?яної ділянки зліва, множинними забоями-осадненням м?яких тканин обличчя, ускладнена отогемоліквореєю зліва, які виникли від дії тупого(их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею та мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя згідно п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. № 6;

- висновок судово-психіатричної експертизи № 146/25 від 14.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 станом на 13.05.2025 страждав на розлади особистості та поведінки у вигляді помірного психоорганічного синдрому (змішаний варіант) внаслідок РОЦН (F07.8 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), внаслідок чого під час вчинення суспільно-небезпечного діяння не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого відображені в досліджених судом: паспорті № НОМЕР_1 , виданому 08.06.2001, орган видачі 5614, інформації щодо відсутності судимості, витягу про реєстрації місця проживання, посвідченні отримувача державної соціальної допомоги № 238941, документах військового обліку, свідоцтві про освіту РВ № 50259961, характеристиці з місця проживання, довідці про перебування на обліку в лікаря психіатра та медичних документах про стан здоров`я обвинуваченого.

5. Оцінки суду.

Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи, які стосуються винуватості обвинуваченого, у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікації його дій, ніким не оспорюються, суд приходить до висновків, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вина ОСОБА_5 у скоєному доведена у повному обсязі.

6. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вивченням особи ОСОБА_5 судом встановлено, що він перебуває під спостереженням у лікаря психіатра Гощанської БПЛ з 2005 року, на обліку лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, неодружений.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 146/25 від 14.07.2025 ОСОБА_5 станом на 13.05.2025 страждав на розлади особистості та поведінки у вигляді помірного психоорганічного синдрому (змішаний варіант) внаслідок РОЦН (F07.8 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) та страждає на них на даний момент. Крім того, відповідно до цього висновку ОСОБА_5 внаслідок вищезазначених розладів під час вчинення суспільно-небезпечного діяння не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, як не здатен керувати ними та усвідомлювати їх і на даний час. Разом з тим, застосування до нього примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 не потребує.

Відповідно до ст. 20 КПК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

На підставі викладеного, суд доходить переконання, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, оскільки в період вчинення ним кримінального правопорушення не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Враховуючи, що, згідно із висновком судово - психіатричної експертизи ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, вказана обставина враховується судом при призначенні покарання, як пом`якшувальна обставина, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення.

Також, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує, що ОСОБА_5 скоєно тяжкий злочин, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, посередні його характеристики за місцем проживання, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Що стосується обставин, які пом`якшують покарання, то відповідно до обвинувального акту таких обставин під час досудового слідства не встановлено.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

За таких обставин суд, як було зазначено вище, визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності.

Крім того, суд визнає визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 щире каяття, оскільки обвинувачений в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому. Що стосується відсутності ознак каяття на досудовому розслідуванні, то, як встановлено судом, ОСОБА_5 міг не проявляти їх у достатній мірі, оскільки від нього приховували наслідки його діяння, а сам він не був здатен їх усвідомити у повній мірі внаслідок розладу свідомості, на який він страждає. Лише під час судового розгляду, дізнавшись про смерть діда, обвинувачений у повній мірі проявив щире каяття.

При визначенні конкретної міри кримінального покарання для обвинуваченого суд виходив з наступних міркувань.

Санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд вважає за можливе, призначаючи обвинуваченому покарання, враховуючи його особу та встановлення судом під час судового розгляду двох обставин, що пом`якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити основне покарання за ч. 2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу за вказаний злочин, а саме у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діяння, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та обставини, які його обтяжують, вважає можливим виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, та покладанням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України.

Крім того, з огляду на те, що положення п. 6 ч. 3 ст. 76 КК України дають суду право покладати на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням обов`язки дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, суд вважає за необхідне покласти на засудженого обов`язок уникати відвідування місць, де продаються алкогольні напої на розлив, оскільки тверезий спосіб буде важливим фактором контролю за поведінкою засудженого, який не може у достатній мірі керувати своїми діями навіть у тверезому стані.

Суд вважає, що призначення покарання – у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.

Так, в даному конкретному випадку судом враховується також і те, що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.

Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань суд не знаходить.

При цьому суд враховує позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинувачеого волі.

7. Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо вирішення цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення не застосовувались, цивільний позов не заявлений.

8. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень частини 9 статті 100 КПК України, зокрема, докази підлягають знищенню.

9. Мотиви ухвалення рішення щодо запобіжних заходів.

Строк дії запобіжного заходу у формі домашнього арешту, обраного судом, закінчився, на даний момент суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю у 3 (три) роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та пунктів 2, 6 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- дотримуватися встановлених судом вимог щодо проведення дозвілля, а саме не відвідувати місця, де продаються алкогольні напої на розлив.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком законної сили речові докази в кримінальному провадженні: куртка та кофта зі слідами речовини бурого кольору, дерев?яна скалка зі слідами речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, контрольний змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, змив речовини бурого кольору з поверхні дверей, контрольний змив речовини бурого кольору з поверхні дверей, які перебувають у камері схову ВП № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, що по вул. Застав?я, 11 в селищі Гоща, Рівненського району Рівненської області — знищити.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1