Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №543/53/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

543/53/26

3-зв/543/1/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Попадюка С.С.,

з участю секретаря судового засідання – Михалець А.В.,

прокурора – Горбенка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця заяву ОСОБА_1 про відвід судді Оржицького районного суду Полтавської області Гришка Олександра Яковича у справі №543/53/26 (номер провадження 3/543/53/26) відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Оржицького районного суду Полтавської області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який має розглядати вказану справу про адміністративне правопорушення визначено суддю Гришка О.Я.

11.02.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Гришку О.Я. у даній справі.

Заява про відвід судді Гришку О.Я. мотивована тим, що заявниця раніше працювала в суді з суддею Гришком О.Я. на посаді старшого секретаря суду.

Суддя Гришко О.Я. на розгляд заяви про відвід не з`явився, просив розглядати без його участі.

Прокурор в судовому засіданні заяву про відвід судді Гришка О.Я. підтримав.

Шахназарян М.О. на розгляд заяви про відвід судді не з`явилася, надала до суду заяву від 11.02.2026, у якій просить розглянути заяву про відвід судді Гришка О.Я. без її участі. Просить заяву задовольнити.

Суд, заслухавши думку прокурора, розглянувши матеріали заяви, приходить до таких висновків.

Підстави неможливості участі судді у розгляді кримінального провадження, визначені ст. 75, 76 КПК України, зокрема, якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи або якщо суддя брав участі у розгляді цього провадження.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Відповідно до ст. 48 даного Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак відповідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції (995_004), та, відповідно, й статті 2 Протоколу N 7 до Конвенції (994_804) (див. Engel and others v. the Netherlands, judgment of 8 June 1976, Series A no. 22, параграфи 82-83; Ozturk v. Germany, judgment of 21 February 1984, Series A no. 73, параграфи 48-50; Escoubetv. Belgium judgment [GC], no.26780/95, параграф 32, ECHR 1999-VII; Ezeh and Connors v. the United Kingdom [GC], nos.39665/98 and 40086/98, ECHR 2003-X).

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід) і порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Проте діючий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає відповідні статті, а тому, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), слід застосувати аналогію права.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зі змісту пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року) вбачається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

У заяві про відвід судді зазначено, що ОСОБА_1 працювала в суді із суддею Гришком О.Я. на посаді старшого секретаря суду. Водночас, жодним чином не обґрунтовано, що такі обставини можуть свідчити про особисту упередженість судді. Заявницею не доведено наявність будь-яких стосунків позапроцесуального чи іншого характеру із суддею, існування на даний час потенційного чи реального конфлікту інтересів у стосунках із суддею. Суд вважає, що попередня робота в суді (апараті суду) не є безумовною підставою відводу судді.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді Гришку О.Я. не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Суд не погоджується із доводами прокурора про наявність підстав для задоволення заяви про відвід судді Гришку О.Я. з урахуванням положень ст. 34 КПК України, якою визначено випадки передачі кримінального провадження до іншого суду, з огляду на те, що вирішення цього питання не охоплюється повноваженнями суду при вирішенні заяви про відвід, з зазначених у ній підстав.

Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, заявником не наведено, доказів їх існування на момент подачі заяви про відвід судді Гришку О.Я. суду не надано.

Суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), у пунктах 43 та 50 яких відповідно зазначено, що особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Судом не встановлено інших обставин, які можуть вплинути на прийняття суддею Гришком О.Я. необ`єктивного рішення, не встановлено обставин, що призведуть до виникнення сумнівів щодо неупередженості судді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Шахназарян М.О. про відвід судді Гришка О.Я.

Керуючись ст. 75-79, 80-82 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Оржицького районного суду Полтавської області Гришка Олександра Яковича у справі №543/53/26 (номер провадження 3/543/53/26) відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Попадюк С.С.