Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №380/23286/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23286/21 пров. № А/857/52512/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (судді Качур Р.П., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 00 хв. в м. Львів) з питань виправлення помилки у виконавчих листах у справі №380/23286/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021. Зобов`язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові вирішити питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору. Повний текст рішення складено 28.07.2025.

Львівським окружним адміністративним судом 30.08.2022 виготовлено виконавчі листи № 380/23286/21 про зобов`язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові вирішити питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а також про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року – без змін.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про виправлення помилок у виконавчих документах (вх. № 82915 від 16.10.2025) у якій просить зробити виправлення у виконавчих листах № 380/23286/21, а саме: зазначити правильно у кожному листі дати набрання законної сили 27 жовтня 2022 року, замість 30 серпня 2022 року, та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання 27 жовтня 2025 року, замість 30 серпня 2025 року.

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення у справі, які судом долучені.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила скасувати ухвалу.

Представник відповідача Марчишин А.О. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №380/23286/21, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021. Зобов`язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові вирішити питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

30.08.2022 виготовлено виконавчі листи № 380/23286/21 Львівським окружним адміністративним судом.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про виправлення помилок у виконавчих документах, оскільки в добровільному порядку рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 не виконано.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 дійшов висновку, що у суду відсутні будь-які підстави для виправлення помилки у цих виконавчих листах

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі та матеріалам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 373 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021. Зобов`язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові вирішити питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору. Повний текст рішення складено 28.07.2025.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

30.08.2022 виготовлено виконавчі листи № 380/23286/21 про зобов`язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові вирішити питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 10.05.2021 та від 11.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а також про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

27.10.2022 прийнято постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року – без змін.

Згідно із частиною 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і відповідно судове рішення у справі № 380/23286/21 набрало законної сили 27.10.2022, а не 30.08.2022 як вказано у виготовлених виконавчих листах у справі № 380/23286/21.

Колегія суддів вважає, що КАС України розрізняє окремо випадки виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (ст.253) та виправлення помилки у виконавчому документі (ст.374).

Означені поняття не є тотожними, та при з`ясуванні наявності описок/помилок у судовому рішенні та помилок у виконавчому документі суд врегулює такі питання окремими процесуальними документами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки на час видачі виконавчих документів рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 не набрало законної сили, адже було подано апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 і тільки 27.10.2022 після його перегляду в апеляційному порядку рішення набрало законної сили, а тому ухвала суду першої інстанції від 27.10.2025, якою відмовлено в задоволенні заяви у адміністративній справі №380/23286/21 підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню, з направленням справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 до суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Отже, правових підстав для виправлення помилок у виконавчому документі апеляційним судом не вбачається, оскільки розгляд такої заяви відповідно до частини 1 статті 374 КАС України має здійснювати у даному випадку Львівським окружним адміністративним судом, яким видано виконавчі листи у цій же справі.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

В порядку статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженню є відсутніми.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 320, 321, 322, 328, 370, 374 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року з питань виправлення помилки у виконавчих листах у справі №380/23286/21 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 24.02.2026