Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №537/370/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/139/2026

Справа № 537/370/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивача, АТ КБ «Приватбанк» - Меркулова В.В., звернулась до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.03.2021 року в розмірі 72 978 грн. 41 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим 19.03.2021 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також ознайомилась з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. На підставі погоджених умов відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію до 50 000 грн., тип кредитної карти «Універсальна», строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка встановлена в розмірі 42,0% річних. Відповідач отримав платіжний інструмент – кредитну картку номер НОМЕР_1 зі строком дії до 02/25, тип – Універсальна. У процесі користування рахунком відбулась зміна розміру кредитного ліміту до 58 000 грн. 00 коп.

Представник позивача зазначає, що відповідач користувався кредитним лімітом, повертав суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим станом на 23.12.2024 вона має заборгованість перед банком у розмірі 72 978 грн. 41 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57 265 грн. 20 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 15 713 грн. 21 коп. За викладених обставин позивач і вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 17.09.2025 визнано обов`язковою участь в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 , викликано її в судове засідання на 31.10.2025 о 10 год. 00 хв.

Представник позивача, АТ КБ «Приватбанк» - Озірська – Шанли В.С., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на те, що з боку відповідача були відсутні дії щодо повідомлення банку про здійснення руху коштів по платіжній картці, відповідач вчасно не повідомила банк про зникнення грошових коштів з картки, а відтак в останньої наявний обов`язок щодо повернення кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Філатова О.П. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав встановлення обвинувальним вироком суду факту крадіжки банківської карти відповідача та протиправного заволодіння грошовими коштами, у зв`язку із чим наявність заборгованості за кредитним договором допущена не з вини відповідача.

Відповідач пояснила, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні у лікарні у місті Полтава. З нею в палаті перебували на лікуванні троє людей. 08.04.2024 в палату завітав працівник поліції і звернувся до відповідача з питанням, чи відбулася у неї крадіжка майна, після чого ОСОБА_1 перевірила наявність документів та виявила відсутність картки для виплат, на яку вона отримує пенсію. Цього ж дня до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості на підставі заяви відповідача.

Суд, вислухавши думку сторони позивача та відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно із частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно із якою отримала кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі строком кредитування 12 місяців з пролонгацією. Спосіб отримання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок). Розмір кредитного ліміту не перевищує 50 000 грн. 00 коп. для карт «Універсальна», 75 000 грн. 00 коп. для карт «Універсальна Gold». Умовами укладеного кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання клієнтом будь – якого грошового зобов`язання за цим договором банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84,0 % річних.

Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Згідно пункту 1.1. Істотних умов Договору «Кредитні картки», сторонам було погоджено розмір річних відсотків, а саме 42,0%, тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг, які були погоджені відповідачем, кредит надається шляхом встановлення банком кредитного ліміту на рахунку клієнта на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта з урахуванням законодавства та внутрішньобанківських документів.

Згідно із пунктом 2.1.1.2.10. Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом (за виключенням пільгового кредиту) клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір відсотків залежить від виду картки та зазначений у Тарифах банку та Паспорті споживчого кредиту.

Згідно із пунктом 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, в разі прострочення зобов`язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.

У відповідності до пункту 2.1.1.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту у строки та в розмірах, визначених пунктами 2.1.1.3.1, 2.1.1.3.2 цього Договору.

З наданих суду письмових доказів вбачається, що відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг власноруч на планшеті на підставі Постанови НБУ від 13.12.2019 року №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За викладених обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, суд вважає доведеною обставину укладення 19.03.2021 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору на погоджених в ньому умовах, що не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт, що вбачається із виписки по картці № НОМЕР_1 за договором б/н за період 01.04.2021 – 23.12.2024.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, виписка за картковим рахунком відповідача підтверджує обставину видачі кредиту у формі встановленого кредитного ліміту та його розміру.

Із наданого представником позивача розрахунку заборгованості та виписки по картці № НОМЕР_1 за договором б/н за період 01.04.2021 – 23.12.2024 вбачається, що за даним рахунком наявна заборгованість, яка станом на 23.12.2024 становить 72 978 грн. 41 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57 265 грн. 20 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 15 713 грн. 21 коп.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів перед АТ КБ «Приватбанк» за договором кредиту б/н від 19.03.2021, суд виходить з наступного.

Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку із встановленням факту крадіжки банківської картки ОСОБА_1 , остання 08.04.2024 звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою про кримінальне правопорушення, внаслідок чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за номером 12024170430000383.

Вироком Київського районного суду міста Полтави від 11.09.2024 по справі №552/3181/24 за результатами розгляду кримінального провадження №12024170430000383 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357 Кримінального кодексу України і призначено покарання із застосуванням частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно змісту вказаного вироку суду, судом було встановлено, що 06.04.2024 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у палаті №14 КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» ПОР за адресою: місто Полтава, вулиця Покровська, будинок 48, викрала банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому ОСОБА_2 здійснила зняття готівки із вказаної картки 06.04.2024 та 07.04.2024, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальних збитків на загальну суму 55 500 грн. 00 коп.

Згідно наданих стороною відповідача письмових доказів, 12.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк», надавши копію вироку Київського районного суду міста Полтави від 11.09.2024 та заявою про повідомлення на її адресу результату розгляду даного звернення.

Листом АТ КБ «Приват Банк» від 15.10.25024 за вих..№20.1.0.0.0/7-240923/56205 ОСОБА_3 було повідомлено про зняття 06.04.2024 з її платіжної картки № НОМЕР_2 грошових коштів, при цьому був правильно введений ПІН – код картки, та повідомлено про необхідність звернення до правоохоронних органів у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо зняття грошових коштів.

Згідно частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи правовий висновок Верховний Суд у постанові від 18.03.2020, винесеній у справі № 129/1033/13-ц, зробив висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.19.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд звертає увагу на обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені у вироку суду від 06.04.2024 в частині дати та розміру зняття готівки з кредитної карти відповідача, які відповідають змісту Виписки за договором №б/н за період 01.04.2021 – 23.12.2024 по картці № НОМЕР_1 (а.с. 34), наданої стороною позивача при звернені до суду із позовом.

За таких обставин, з урахуванням змісту вироку Київського районного суду міста Полтави від 11.09.2024 по справі №552/3181/24, в судовому засіданні спростовано факт користування кредитними коштами відповідачем ОСОБА_1 , а відтак у останньої відсутні обов`язки перед АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення суми грошових коштів в розмірі простроченої заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків за кредитним договором б/н від 19.03.2021.

В даних правовідносинах відсутні обставини, які свідчать про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльності сприяла незаконному використанню своєї банківської картки, вчиняла інші дії, які дають змогу ініціювати платіжні операції, а відтак суд виходить з відсутності вини відповідача у отриманні спірних грошових коштів третьою особою.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача в обґрунтування наявності у відповідача обов`язку повернення грошових коштів щодо неповідомлення ОСОБА_1 інформації про неправомірне зняття коштів з її картки, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідач звернулась із відповідною заявою до правоохоронних органів на наступний день після того, як дізналась про зняття коштів з її рахунку, а саме 08.04.2024.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає відсутнім у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором кредиту, у зв`язку із чим АТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд , -

УХВАЛИВ:

Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податників НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя Діана Олександрівна Зоріна