Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №240/22426/20 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22426/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Курко О. П.

26 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року заяву задоволено частково; змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №240/22426/20 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 нараховану та не виплачену заборгованість з пенсійних виплат за період з 17.07.2018 по 31.01.2024 у розмірі 432 536,21 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року ухвалено: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)".

Від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить ухвалити рішення, яким змінити встановлений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №240/22426/20 спосіб і порядок його виконання, встановивши в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» новий спосіб його виконання:

«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховане за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №240/22426/20 за період з 17.07.2018 по 30.04.2022 та з 01.10.2022 по 31.08.2023 роки, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру підвищення до пенсію, передбачене статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у сумі 443110,91 грн».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 3 названої правової норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою, зокрема для встановлення або зміни способу або порядку виконання, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19 грудня 2024 року стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнена самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Заявник у заяві просить змінити спосіб виконання судового рішення та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховані за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №240/22426/20 за період з 17.07.2018 по 30.04.2022 та з 01.10.2022 по 31.08.2023 роки пенсійні виплати в сумі 443 110,91 грн.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року у справі № 240/22426/20, яке набрало законної сили 19.11.2021 року, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.07.2018 відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нараховано доплату в сумі 432910,91 грн, яка не виплачена. У відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025, ОСОБА_1 проведено виплату коштів в сумі 374,70 грн. Станом на 23.12.2025 року залишок заборгованості по судовому рішенню від 28.07.2021 року у справі № 240/22426/20 складає 432536,21 грн.

Отже, орган Пенсійного фонду України має перед стягувачем (позивачем) заборгованість 432 536,21 грн, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в цій справі, а не 443 110,91 грн.

При вирішенні питання наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові 28 жовтня 2025 року справа № 380/7706/22, у якій зазначено, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.

Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що зміна способу виконання судового рішення в частині нарахованої та невиплаченої доплати до пенсії не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024),правову позицію Верховного Суду та зважаючи на те, що відповідач не виконав судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії за період з 17.07.2018 по 31.01.2024, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі , шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача нараховану та не виплачену заборгованість з доплати до пенсії з 17.07.2018 по 31.01.2024 у розмірі 432 536,21 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.