Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №552/8669/25 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/8669/25

Провадження №2/552/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

18.02.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Конюшенко Марія Анатоліївна,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – адвокат Хворост Дарія Михайлівна,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів.

В позовній заяві посилалась на те, що між Полтавським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім`єю, яку в правовідносинах, що виникли відповідно до цього Договору, представляв ОСОБА_2 , 25.07.2014 року, уклали кредитний договір № 772 (щодо надання пільгового довготермінового кредиту молодій сім`ї/одинокому молодому громадянину на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 №584).

Відповідно до цього договору Кредитор зобов`язувався надати Позичальнику грошові кошти відповідно до Розрахунку розміру кредиту з визначенням власних внесків Позичальника та суми коштів на страхування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 180000,00 грн, враховуючи склад сім`ї Позичальника: чоловік: ОСОБА_2 , дружина: ОСОБА_1 , дитина: ОСОБА_3 .

Кредит надавався Позичальнику на наступні цілі: на (будівництво реконструкцію придбання) житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Кінцевий термін погашення Кредиту до 27 травня 2039 року (включно).

Правонаступником Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» є Держмолодьжитло.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.06.24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до рішення Київського районного суду від 06.08.25 року, яке набрало законної сили 09.09.25 року, проведено розподіл спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема і квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на яку припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2

Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя, спільним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові зобов`язання за кредитним договором №. 772 від 25.07.2014, укладеним між ОСОБА_2 та Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», правонаступником якого є Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в розмірі 138 646 грн 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості спільного боргу подружжя в сумі 69 323 грн.02 коп.

Тобто, дану суму кредитного зобов`язання позивачка повинна була сплатити відповідачу, а останній в свою чергу сплатити цю суму Кредитору в рахунок погашення кредиту на квартиру.

Оскільки відповідач відмовився сплачувати боргове зобов`язання з метою ненадання позивачці можливості оформити право власності на вказану вище квартиру, а строк кредиту встановлено до 27.05.39 року, остання сама сплатила залишок кредиту за кредитним договором № 772 від 25.07.2014, який станом на 08.09.25 становив 99 411,04 грн.

Таким чином, компенсація різниці вартості спільного боргу подружжя в сумі 69 323 грн.02 коп., також була ОСОБА_1 сплачена самостійно в рахунок погашення кредитного зобов`язання за кредитним договором.

Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 30088,02 грн у зв`язку з повним виконанням нею обов`язку зі сплати залишку за кредитним договором №722 від 25 липня 2014 року. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 1212 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с.40).

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.

У відзиві зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.08.2025 року у справі № 554/4529/24 здійснено поділ спільного майна зокрема боргових зобов`язань сторін.

Оскільки борг розподілено, він перестав бути солідарним.

Суд визначив частину кожного із подружжя і обрахував частку кожного із подружжя.

Відповідно до пояснень Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 07.08.2024 року заборгованість за кредитом становила 138 646 грн. 04 коп. з яких 106811,04 грн. – тіло кредиту та 31835 грн. – заборгованість і з простроченої комісії.

ОСОБА_2 сплачував весь цей час з 07.08.2024 по 16.09.2025 року постійні регулярні платежі, які включали оплати тіла кредиту, боргу за комісією та поточну комісію (яка не врахована при поділі майна подружжя так як зобов`язання з її оплати виникають щокварталу).

Позивачка не надає до суду детального розрахунку за що саме було сплачено борг в сумі 99 411,04 грн та з чого він складався (тіло, строкова чи прострочена комісія).

З наявних у справі доказів неможливо обрахувати яка з цієї суми вже розподілена рішенням суду і була включена до суми 138 646 грн. 04 коп., а яка не розподілена і не була включена до суми що зазначена в рішенні суду по справі № 554/4529/24.

Відтак неможливо перевірити обґрунтованість вимог позивачки.

Вимоги позивачки не включають розрахунок того що відповідач також самостійно за власні кошти сплачував кредит в період з 07.08.2024 по 16.09.2025 і сплачував чергові комісії які не ввійшли до розподілу по справі № 554/4529/24. А відтак вимоги позивача не підлягають до задоволення, бо неможливо перевірити правильність розрахунків.

Посилаючись на ці та інші обставини, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи сторони суду не подавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Конюшенко М.А. позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, уповноваживши адвоката Хворост Д.М. представляти її інтереси в суді.

Представник відповідача Хворост Д.М. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. В задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.12.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.06.2024 року розірвано.

За час перебування в шлюбі сторонами було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 . Для придбання даної квартири подружжю було надано кредит в сумі 180000 грн. з кінцевим терміном повернення 30 років з дати укладення кредитного договору.

Також подружжям було придбано автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , гараж загальною площею 23,8 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_4 , гараж НОМЕР_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0230 площею 0,0032 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 (а.с. 11-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 набрало законної сили 09 вересня 2025 року.

Тому обставини, які встановлені зазначеним рішенням суду щодо сторін, є встановленими та не підлягають доказуванню.

Також зазначеним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 здійснено розподіл спільного майна подружжя.

Виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність:

автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

гараж № НОМЕР_2 загальною площею 23,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Монастирська, 7а-Г;

земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0032 га, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Монастирська, 7а-Г, кадастровий номер 5310137000:15:002:0230. Цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для будівництва індивідуальних гаражів.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на вказане майно.

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на яку припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна подружжя в сумі 284 436 грн 50 коп.

На підставі вказаного рішення суду 15 вересня 2025 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав від 18 вересня 2025 року №444109553 (а.с. 15).

Судом також встановлено, що з метою придбання вказаної квартири під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_2 (в договорі – позичальник) уклав з Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (в договорі – кредитор) кредитний договір від 25.07.2014 року №772 (щодо надання пільгового довготермінового кредиту молодій сім`ї/одинокому молодому громадянину на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 №584) (а.с. 20-33).

Згідно пункту 1.1. зазначеного кредитного договору №772 кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти відповідно до розрахунку розміру кредиту з визначенням власних внесків позичальника та суми коштів на страхування (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 180000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн, враховуючи склад сім`ї позичальника:

чоловік: ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

дружина: ОСОБА_1 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

дитина: ОСОБА_3 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20 -33).

Зобов`язання, що виникли за даним договором, який було укладено в інтересах сім`ї, також враховано судом при здійсненні розподілу майна подружжя.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 визнано в порядку поділу спільного майна подружжя, спільним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові зобов`язання за кредитним договором №772 від 25.07.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», правонаступником якого є Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в розмірі 138 646 грн. 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості спільного боргу подружжя в сумі 69323 грн. 02 коп.

Проте, як встановлено судом, ОСОБА_1 не сплатила ОСОБА_2 вказану компенсацію різниці вартості спільного боргу подружжя в сумі 69323 грн. 02 коп.

Замість цього вона в повному розмірі погасила заборгованість за кредитним договором №772 від 25 липня 2014 року, сплативши 99411,04 грн на рахунок Держмолодьжитло.

Вказана обставина підтверджується банківською квитанцію від 08 вересня 2025 року (а.с. 10).

Як підтверджується інформацією Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 17 жовтня 2025 року №1943/005, станом на 01 вересня 2025 року загальна заборгованість за кредитом за кредитним договором від 25.07.2014 №772, укладеним між Полтавським регіональним управлінням інформацією Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (правонаступником якого є Держмолодьжитло) (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник), становила 99411,04 грн. Станом на 30.09.2025 зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконані повністю (кредит повністю погашено), дія цього кредиту припинена (а.с. 18).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Кредитний договір від 25.07.2014 року №772 укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а тому він створює обов`язки для другого з подружжя – ОСОБА_1 .

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК).

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) погодилася з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 борг за кредитним договором №772 від 25.07.2014 року визнано спільним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому з визначенням частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вказаній заборгованості за договором, зобов`язання за кредитним договором №772 від 25.07.2014 року ні для позивача, ні для відповідача не припинилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 2 т. 543 ЦК України передбачено, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 543 ЦК України в иконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , сплативши в повному обсязі заборгованість за кредитним договором від 25.07.2014 року №772, виконала солідарний з відповідачем обов`язок, внаслідок чого зобов`язання за вказаним договором і для неї, і для відповідача припинилося.

Та обставина, що рішенням суду від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості спільного боргу подружжя в сумі 69323 грн. 02 коп., не припиняє права ОСОБА_1 як солідарного боржника виконати зобов`язання, погасивши заборгованість за договором в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином ОСОБА_1 , яка виконала солідарний обов`язок згідно кредитного договору від 25.07.2014 року №772, має право на зворотну вимогу до іншого солідарного боржника – ОСОБА_2 .

Після постановлення судом рішення від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 та визначення цим рішенням частки ОСОБА_1 в спільному борговому зобов`язанні у розмірі 69323 грн. 02 коп., відповідач продовжував виконувати зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 01 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитом становив 99411,04 грн (а.с. 18).

Оскільки частка позивача в загальному розмірі боргу рішенням суду від 06 серпня 2025 року у справі №552/4529/24 визначена у розмірі 69323 грн. 02 коп., частка заборгованості ОСОБА_2 за кредитом, яка була сплачена позивачем ОСОБА_1 , становить:

99411,04 грн – 69323,02 грн = 30088,02 грн.

Відповідачем наведені розрахунки не спростовані.

Таким чином, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума у розмірі 30088 грн 02 коп. на відшкодування сплачених нею в рахунок погашення спільного зобов`язання за договором №772 від 25.07.2014 коштів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову-на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1212,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за позовною заявою ОСОБА_1 становить 1211,20 грн. Тому саме таку суму судового збору суд приймає до розподілу.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. суд вважає такими, що відповідають складеності справи та об`єму виконаної адвокатом роботи, а також відповідають розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цій же справі.

Тому суд не вбачає підстав для задоволенні клопотання сторони відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, та приймає до розподілу відповідні витрати позивача в сумі 15000 грн.

Позов судом задоволено в повному обсязі. Тому пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, на оплату професійної правничої допомоги - у розмірі 15000 грн, а всього 16211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30088 грн 02 коп. на відшкодування сплачених нею в рахунок погашення спільного зобов`язання за договором №772 від 25.07.2014.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16211,20 грн. на відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,

відповідач – ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повне судове рішення судом складено 23.02.2026.

Головуючий О.А.Самсонова