Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №120/15015/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15015/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

26 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жмеринської окружної прокуратури (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачеві інформації на запит від 17.10.2025 №14-25; зобов`язання відповідача надати позивачеві достовірну, точну та повну інформацію на запит від 17.10.2025 №14-25.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 17.10.2025 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, зареєстрованим за вхідним номером 14-25, у якому просив надати інформацію про назву посади та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла рішення (постанову) про об`єднання матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020140000175, з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025020140000155, в одне кримінальне провадження за №12025020140000155. 20.10.2025 відповідач надіслав позивачеві лист, яким об`єднав відповіді на шість його запитів, у тому числі на запит від 17.10.2025 за вх. №14-25. У зазначеній відповіді надано інформацію про посадових осіб, які здійснюють процесуальне керівництво у відповідних кримінальних провадженнях, однак інформацію про посадову особу, яка безпосередньо прийняла постанову про об`єднання зазначених кримінальних проваджень, надано не було. Враховуючи, що лише посадові особи, які здійснюють процесуальне керівництво, мають право приймати рішення про об`єднання кримінальних проваджень, позивач дійшов висновку, що в переліку посадових осіб, наведеному у відповіді відповідача, є і та особа, яка прийняла відповідну постанову. Однак через ненадання конкретної інформації про неї, відповідач фактично надав неповну та неточну інформацію, що, на думку позивача, є порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Просить суд звернути увагу на те, що Прокуратура у відповіді на запит Скаржника від 17 жовтня 2025 року №14-25, надала інформацію про прізвище, ім`я, по-батькові, посади і процесуальний статус прокурорів у кримінальному провадженні, яке внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за номером 12025020140000155. Враховуючи, що лише посадові особи, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, мають право приймати рішення (Постанови) про об`єднання кримінальних проваджень, можна стверджувати, що в переліку посадових осіб, який зазначений у відповіді на запит є та посадова особа, що прийняла постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження, що внесене до ЄРДР за номером 12025020140000175 з матеріалами кримінального провадженням, яке внесене до ЄРДР за номером 12025020140000155, в одне кримінальне провадження за №12025020140000155, але Відповідач не вказав на цю особу, що можна було б констатувати як надання неповної та неточної інформації. Отже, Відповідач не заперечує, що кримінальні провадження об`єднанні в одне кримінальне провадження, надав інформацію про процесуальних керівників в кримінальному провадженні, але не зазначив у відповіді хто саме із процесуальних керівників прийняв постанову про об`єднання кримінальних проваджень. Не зрозуміло чому інформація про об`єднання кримінальних проваджень та про процесуальних керівників є відкритою, а до інформації про прізвище, ім`я, по-батькові та займану посаду працівника прокуратура, який прийняв рішення про об`єднання кримінальних проваджень, - доступ обмежений? Така непослідовність Відповідача вказує на умисне приховування інформації та на неправомірну відмову у наданні інформації Скаржнику на його запит від 17 жовтня 2025 року №14-25.

16 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив від Жмеринської окружної прокуратури. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відмова у наданні запитуваної позивачем інформації була правомірною, оскільки така інформація стосується досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та є службовою інформацією з обмеженим доступом. Відповідач вказує, що відомості про процесуальні рішення та посадову особу, яка їх ухвалила, регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, зокрема статтею 222 КПК України, і не належать до публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також відповідач наголошує, що позивач має статус заявника у відповідному кримінальному провадженні, а не його учасника, у зв`язку з чим не наділений процесуальним правом на ознайомлення з постановами прокурора. Крім того, розголошення запитуваних відомостей могло б завдати шкоди досудовому розслідуванню, правам та репутації осіб, які фігурують у справі. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію №14-25, в якому просив надати повну назву посади та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла рішення (постанову) про об`єднання матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020140000175, з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025020140000155, в одне кримінальне провадження за №12025020140000155.

20.10.2025 відповідач надіслав позивачеві лист №52-3832 вих-25, яким об`єднав відповіді на шість його запитів, у тому числі на запит від 17.10.2025 за вх. №14-25. У зазначеній відповіді надано інформацію про посадових осіб, які здійснюють процесуальне керівництво у відповідних кримінальних провадженнях, однак інформацію про посадову особу, яка безпосередньо прийняла постанову про об`єднання зазначених кримінальних проваджень, надано не було з огляду на те, що позивач перебуває в статусі заявника у відповідному кримінальному провадженні, а не є його учасником, у зв`язку з чим не наділений процесуальним правом на ознайомлення з постановами прокурора.

Вважаючи, що відповідач фактично надав неповну та неточну інформацію на запит №14-25, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI).

Приписами ч. 1-3 ст. 10 Закону №2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Стаття 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом ч. 1, 4 та 5 ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Колегія суддів зауважує, що спірним питанням у цій справі є наявність або відсутність у позивача, як заявника у кримінальному провадженні, права на отримання на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформації, що міститься в рамках кримінального провадження.

Аналіз ст. 6 Закону № 2939-VI свідчить, що конфіденційна, таємна та службова інформації мають обмежений доступ.

При цьому, таємною в розумінні ст. 8 Закону № 2939-VI визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

З наведеного слід дійти висновку, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом № 2939-VI до таємної інформації. Водночас стаття 8 зазначеного Закону врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, який визначається цим Законом та спеціальними законами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

За приписами ч. 3 ст. 290 КПК України відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.

Отже, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.

Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Відтак інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.

До того ж внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов`язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв`язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.

Колегія суддів наголошує, що у Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України виснував, що кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Відтак доступ до інформації, яка отримана у рамках реалізації процесуальних функцій та матеріалів, які створюються в рамках кримінального процесуального реагування на заяву про вчинення кримінального правопорушення, регулюється виключно положеннями КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова відповідача у наданні позивачеві інформації на запит №14-25 від 17.10.2025 є правомірною та право позивача на доступ до інформації не порушено.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.