Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №620/7295/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/7295/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області № 254150002467 від 05.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області призначити з 29.05.2025 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідок, виданих Чернігівською митницею: від 28.05.2025 № 25 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); від 28.05.2025 № 26 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії, особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, зарахувавши період роботи в митних органах та органах Міндоходів з 04.07.1997 по 31.07.2022 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має всі необхідні підстави (загальний страховий стаж, стаж на посадах в органах державної служби та необхідний вік) для переведення на пенсію державного службовця. Крім того, відповідачем безпідставно не врахований період проходження служби в митних органах до стажу на посадах в органах державної служби, який зараховується до стажу державної служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.06.2025 №254150002467 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну служби». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 29.05.2025 ОСОБА_1 пенсію, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в митних органах з 04.07.1997 по 31.07.2022, з урахуванням довідок Чернігівської митниці від 28.05.2025 №25 про складові заробітної плати та від 25.05.2025 №26 про інші складові заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та від 13 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

28 жовтня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, 29 травня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду заяви та доданих не неї документів, розглянутих за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 05.06.2025 №254150002467 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки згідно поданих документів ОСОБА_1 за зверненням від 29.05.2025 року №6723, довідок №25 та №26 від 28.05.2025 року працювала на Чернігівській митниці на посадах, які не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на працівників митних органів.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально та позивачем було дотримано всі необхідні умови щодо його реалізації.

У своїй скарзі апелянт зазначив про те, що згідно поданих документів ОСОБА_1 працювала на Чернігівській митниці на посадах, які не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на працівників митних органів. Таким чином відповідач вважає, що відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №889- VIII від 10.12.2015.

Судом першої інстанції не враховано те, що стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується лише до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058- IV.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до п.2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 04.07.1997 по 31.07.2022 працювала на різних посадах в митних органах, 04.07.1997 прийняла присягу державного службовця. У період роботи позивачу присвоювалися персональні звання: в тому числі "Інспектор митної служби ІІІ рангу", "Інспектор митної служби ІІ рангу", "Інспектор митної служби І рангу", "Радник митної служби ІІІ рангу", "Радник митної служби ІІ рангу", "Радник митної служби І рангу", "Радник податкової та митної справи І рангу", "Радник митної служби І рангу", 04.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця, 21.12.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-XII, державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частино 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Таким чином, Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 №92-IV та спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 №1262-XII.

Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 №1262-XII було визначено, що загальне керівництво митною справою здійснюють Верховна Рада і Кабінет Міністрів України. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державний митний комітет України. В подальшому, до вказаного Закону внесені зміни, та вказано, що засади митної справи визначаються виключно законом. Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату і перебувають на державній службі та є державними службовцями, оскільки складають присягу державного службовця.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач склав присягу державного службовця 14.06.1995.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання (далі - Порядок №283).

В наступних редакціях Порядку №283 було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, та враховуючи, що позивач з 04.07.1997 безперервно працював в митних органах, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному чинним на момент проходження служби порядку, а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

На підставі наведеного, доводи апелянта про непоширення дії Закону України «Про державну службу» №889 на працівників митних органів судова колегія відхиляє за безпідставністю.

З огляду на те, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №889- VIII від 10.12.2015 слугував висновок про те, що служба в митних органах не зараховується до стажу на посадах в органах державної служби, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05 червня 2025 року №254150002467 є протиправним та підлягає скасуванню.

У частині висновків апелянта про те, що стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується лише до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV, судова колегія врахувала відсутність відповідних посилань у оскаржуваному рішенні від 05 червня 2025 року №254150002467 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну служби» (а.с.12).

Відповідно, підстав для надання оцінки таким доводам пенсійного органу, колегія суддів не встановила.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом, зокрема, зобов`язання призначити з 29 травня 2025 року ОСОБА_1 пенсію, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в митних органах з 04 липня 1997 року по 31 липня 2022 року, з урахуванням довідок Чернігівської митниці від 28 травня 2025 року №25 про складові заробітної плати та від 25 травня 2025 року №26 про інші складові заробітної плати.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко