Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №276/26/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/26/26

Провадження по справі №2/276/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю представника позивача – адвоката Шморгуна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хорошівського районного суду Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його матеріальний стан та стан здоров`я істотно погіршилися. Наразі позивач звільнений з військової служби, є особою з інвалідністю ІІ групи, а єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності у розмірі 13822,00 грн. Крім того, на його утриманні перебуває повнолітня донька, яка продовжує навчання, на користь якої за іншим судовим рішенням з нього стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн щомісяця. Позивач стверджує, що сукупна сплата аліментів у розмірі 1/4 частини на неповнолітню дитину та 7000,00 грн на повнолітню дитину ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище, позбавляючи засобів для забезпечення власних мінімальних життєвих потреб та лікування.

У судове засідання з`явився представник позивача – адвокат Шморгун О.П., який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Додатково наголосив на надмірному фінансовому навантаженні на позивача у зв`язку з наявністю інших аліментних зобов`язань.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду подала письмову заяву про розгляд цивільної справи без її участі, у якій зазначила, що щодо задоволення позовних вимог повністю покладається на думку суду.

У судовому засіданні 25.02.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 26.02.2026.

Вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Ця обставина підтверджується копією рішення Володарсько-Волинського районного суду у справі № 276/1675/24 від 18.09.2024.

Крім того, з позивача стягуються аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 7000 гривень, щомісяця, до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку. Ця обставина підтверджується копією рішення Володарсько-Волинського районного суду у справі № 276/2002/24 від 28.10.2024.

Позивач звільнений з військової служби за станом здоров`я. Ця обставина встановлена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2025 № 310.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи. Вказана обставина підтверджується пенсійним посвідченням позивача.

Єдиним джерелом доходу позивача є пенсія по інвалідності, розмір якої становить 13822,00 грн на місяць. Ця обставина підтверджується довідкою про доходи, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків утримувати дітей та підстав зміни розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Надаючи оцінку аргументам позивача та його представника про те, що наявність інших стягнень та зменшення загального розміру доходу (до 13822,00 грн) є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину до 1/6, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд погоджується з аргументом позивача про те, що загальне боргове навантаження на його дохід є надмірним. Математичний розрахунок доводить, що стягнення 1/4 частки з доходу позивача на неповнолітню дитину становить близько 3455,50 грн. Одночасно стягнення на повнолітню доньку становить 7000,00 грн. Разом це перевищує 75% від загального доходу позивача, що залишає йому суму, меншу за прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Однак, суд визнає вказаний аргумент неприйнятним як підставу для зменшення аліментів саме на неповнолітню дитину.

Суд керується сталою правовою позицією: Верховний Суд неодноразово наголошував, що діти не повинні бути звужені у правах, - «батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою» (постанова Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20). Усі діти платника аліментів мають рівні права на утримання.

Задоволення позову та зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину до 1/6 частки (що становитиме близько 2303,67 грн) призведе до явної дискримінації та диспропорції у забезпеченні дітей позивача: неповнолітня дитина отримуватиме утримання утричі менше (2303,67 грн), ніж повнолітня дитина (7000,00 грн). При цьому повнолітня особа, на відміну від неповнолітньої, має значно більше об`єктивних можливостей самостійно підтримувати або покращувати свій матеріальний стан.

Скрутне матеріальне становище позивача зумовлене не розміром стягнення на неповнолітню дитину у цій справі (адже 1/4 частки є законодавчо визначеним і мінімально достатнім стандартом для утримання однієї дитини, що гарантує її базові потреби), а непропорційно великим розміром стягнення на повнолітню дитину у твердій грошовій сумі. Тягар утримання повнолітньої дитини не може і не повинен перекладатися на неповнолітню дитину шляхом погіршення рівня матеріального забезпечення останньої.

Суд не відхиляє жодного наданого позивачем доказу щодо погіршення його стану здоров`я чи зменшення доходів як неналежного чи недопустимого. Всі письмові докази досліджені та оцінені судом. Однак суд відхиляє логічний висновок сторони позивача про те, що ці обставини повинні мати наслідком обмеження прав неповнолітньої дитини. Позивач обрав неефективний спосіб захисту: для відновлення балансу між своїми доходами та обов`язками він має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі на утримання повнолітньої дитини, оскільки саме це зобов`язання формує надмірний фінансовий тягар.

Той факт, що відповідачка у своїй заяві поклалася на розсуд суду і прямо не заперечувала проти позову, не є підставою для його задоволення, оскільки суд в першу чергу діє в найкращих інтересах дитини, права якої не можуть бути погіршені через пасивну процесуальну позицію законного представника.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Водночас, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі закону, такі судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини – відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.С. Семенюк