Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №420/40922/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40922/25

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В..

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026р. про забезпечення позову, у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «НІКА» до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025р. Мале приватне підприємство «НІКА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій просило суд забезпечити позов Малого приватного підприємства «НІКА» шляхом заборони Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р., включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів Заявника з маршрутів №145, 190, 191, 233, 237, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню Заявником зобов`язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. вказану заяву задоволено частково.

Заборонено Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р., укладених з Малим приватним підприємством «НІКА»- до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів. В іншій частині заяви - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026р. апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. про задоволення заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред`явлення скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред`явлення відмовлено.

23.01.2026р. представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024р. та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/40922/25.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що заборона Відповідачу вчиняти дії щодо дострокового припинення Договорів №130 та №131 не «блокує реалізацію повноважень», а запобігає незворотним наслідкам, що відповідає практиці ЄСПЛ. У разі розірвання договорів зараз, навіть перемога Позивача в справі не дозволить повернути персонал, парк автобусів та стабільність роботи, оскільки маршрути вже будуть передані іншим особам (ТОВ «Турист»). Тому таке забезпечення не «блокує реалізацію повноважень», а запобігає незворотним наслідкам, оскільки не забороняє здійснювати заходи контролю, перевіряти технічний стан автобусів чи дотримання графіків вона забороняє лише одну незворотну дію: дострокове припинення договірних відносин.

Заявник також зазначив, що Листом від 28.11.2025р. ТОВ «Турист» повідомило про готовність надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах №№... 145, 190, 191, 233, 237. Ці маршрути обслуговуються МПП «НІКА» за Договорами №130 та №131. Таким чином, вже 28.11.2025р. (у день направлення Позивачу листа про розірвання) Департамент уже мав «готову заміну» в особі ТОВ «Турист» без проведення конкурсу. Відтак, листи Відповідача №01-41/3711 від 27.11.2025р. та №01-41/3724 від 28.11.2025р. є не тільки «службовими повідомленнями», а ще й діями/актами/намірами, що ініціюють процедуру розірвання договорів, ігноруючи принципи, закріплені у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема щодо пропорційності та обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, а також порушуючи встановлений порядок контролю за виконанням умов договорів. Серед іншого, заявник зауважує, що МПП «НІКА» є стабільним перевізником, що забезпечує робочі місця та безперебійне сполучення для тисяч одеситів. Спроба Відповідача «тимчасово» передати маршрути ТОВ «Турист» без конкурсу створює ризик транспортного колапсу, корупційні ризики та порушує ст.34 Закону «Про автомобільний транспорт» щодо конкурсного відбору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026р. вказану заяву задоволено.

Заборонено Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024р. та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237.

В апеляційній скарзі Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, посилаючись на порушення норм права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним та достатнім способом забезпечення позову є саме заборона Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024р. та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/40922/25, оскільки застосування даного способу забезпечення позову призведе до неможливості укладення договорів з третіми особами на ті маршрути, на яких Малим приватним підприємством «НІКА» здійснюються перевезення відповідно до вищевказаних договорів.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У відповідності до п.1 ч.1 та ч.2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 6.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч.3 та 4 ст.117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020р. у справі №640/6315/19.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018р. справі №826/8556/17, від 29 листопада 2022р. у справі №640/17821/21, від 6 грудня 2022р. у справі №140/8745/21.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за Договорами МПП «НІКА» здійснює перевезення пасажирів на п`яти міських автобусних маршрутах загального користування: за Договором №130 від 9.05.2024р.: маршрут №145 «вул.Левітана (ж/м «Радужний») вул.В.Висоцького»; маршрут №233 «Тираспольське шосе (вул.Два стовпи) парк ім. Т. Г. Шевченка»; за Договором №131 від 9.05.2024р.: маршрут №190 «вул. Паустовського Залізничний вокзал»; маршрут №191 «Меморіал 411 батареї Міст Пересип (вул.Одарія)»; маршрут №237 «Залізничний вокзал вул.Агрономічна». Понад 40 % від пасажиропотоку даних маршрутів складають пільгові категорії (особи з інвалідністю, ветерани, пенсіонери, учні, студенти). Підприємством придбано спеціалізований транспортний засіб для безпечного перевезення людей з інвалідністю. Маршрути забезпечують транспортне сполучення ключових районів Одеси (Київський, Хаджибейський (колишній Малиновський), Пересипський (колишній Суворовський)), включаючи спальні райони, промислові зони та об`єкти критичної інфраструктури (медичні заклади, залізничний вокзал, меморіали, парки). Умови воєнного стану роблять ці маршрути особливо важливими, оскільки громадський транспорт є елементом критичної інфраструктури (ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, чинна редакція від 10.10.2024р. №4017-IX).

27.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради направив лист №01- 41/3711 з наміром одночасно припинити з 1.12.2025р. дію договорів №130 та №131 від 9.05.2024р., що забезпечують регулярні перевезення на п`яти міських маршрутах загального користування (№145, 190, 191, 233, 237).

28.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради додатково до попереднього листа, направив лист №01-41/3724 яким змінив дату наміру припинити дію договорів на 29.12.2025р.

Як вбачається із поданої до суду заяви про забезпечення позову, підставою для її подання є протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача щодо рішення про дострокове одночасне припинення дії договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р. про організацію пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування в м.Одесі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на те, що заборона органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо розірвання договорів не є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки не позбавляє орган права здійснювати контроль за якістю перевезень, а лише обмежує право на одностороннє припинення відносин до моменту встановлення судом істини у справі.

Заявник також зазначив, що Листом від 28.11.2025р., тобто в день направлення МПП «НІКА» листа №01-41/3724 від 28.11.2025р. ТОВ «Турист» повідомило про готовність надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах №№... 145, 190, 191, 233, 237, які обслуговуються МПП «НІКА» за Договорами №130 та №131. Тобто, такий лист є не тільки «службовими повідомленнями», а ще й діями/актами/намірами, що ініціюють процедуру розірвання договорів.

Оцінюючи підстави для забезпечення позову, судова колегія зазначає, що забезпечення позову є процесуальним механізмом гарантування реального виконання можливого судового рішення та запобігання істотному ускладненню захисту прав особи.

У правових позиціях Верховного Суду неодноразово наголошено, що при вирішенні питання забезпечення позову суд повинен оцінювати не лише наявність остаточного управлінського акта, а й сукупність дій суб`єкта владних повноважень, які свідчать про безпосередню загрозу зміни правового становища сторін.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що МПП «НІКА» було направлено листи-наміри щодо дострокового припинення договорів, здійснено звернення до інших перевізників із пропозицією здійснювати перевезення за відповідними маршрутами та отримано письмові підтвердження готовності інших суб`єктів господарювання надавати послуги з перевезення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені дії свідчать про активну організаційно-управлінську стадію підготовки до зміни суб`єкта надання послуг.

У даному випадку, на думку судової колегії, хоча розпорядчий акт про припинення договорів ще не прийнято, сукупність вчинених відповідачем дій (листи-наміри, звернення до інших перевізників, отримання їх письмової згоди) свідчить про сформований намір та фактичну підготовку до заміни перевізника.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у разі фактичної зміни суб`єкта перевезення виникнуть нові публічно-правові відносини з іншим суб`єктом господарювання, що потребуватиме прийняття нових управлінських рішень та може зумовити необхідність втручання у правовідносини з третіми особами.

За таких обставин навіть у разі задоволення позову відновлення попереднього становища позивача буде істотно ускладненим.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку наявна реальна загроза ускладнення виконання можливого рішення суду, що відповідає п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

Щодо втручання у дискреційні повноваження, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Обраний захід забезпечення позову не позбавляє відповідача права здійснювати контроль за виконанням умов договорів, не перешкоджає реалізації регуляторних функцій, не зупиняє діяльність органу та не містить оцінки правомірності управлінських рішень.

Забезпечення позову має виключно тимчасовий характер та спрямоване на збереження існуючого правового стану до вирішення спору по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що застосований захід не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень, а становить процесуальний інструмент гарантування ефективності судового захисту.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що організація транспортного забезпечення населення є сферою публічного інтересу.

Різка зміна перевізника під час триваючого судового спору може призвести до нестабільності у наданні послуг, виникнення нових правовідносин з третіми особами та появи додаткових спорів.

В той час, як тимчасове збереження чинних договірних правовідносин до вирішення спору по суті забезпечує стабільність транспортного сполучення, не створює перешкод для виконання перевезень та не позбавляє відповідача можливості реагувати на порушення.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборона відповідачу приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 9.05.2024р. та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам ч.2 ст.150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обраний захід є співмірним та забезпечує належний баланс інтересів.

У свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову раніше застосовувалися судом до подання позовної заяви.

Зазначене процесуальне рішення приймалося за відсутності відкритого провадження у справі та без повного обсягу матеріалів спору.

На переконання судової колегії, після подання позову та відкриття провадження у справі, спір набув процесуально визначених меж, встановлено предмет та підстави позовних вимог.

У зв`язку з цим питання забезпечення позову підлягає самостійній оцінці в межах розгляду справи по суті з урахуванням процесуальної стадії та сукупності матеріалів справи.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не є повторним вирішенням тотожного питання, а постановлена у межах іншої процесуальної ситуації.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, є вимушеним заходом, оскільки, як вже зазначалося, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У свою чергу, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо дострокового припинення договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р. та наявності обставин, як підстав для задоволення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026р. про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко