Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №185/298/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/298/26

Провадження № 3/185/987/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла із ВП № 2 Синельниковського районного управління поліції в Дніпропетровській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 995721, складеного 25.12.2025 року слідує, що 25.12.2025 року, о 15.30 год. на автодорозі М-30 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ФОРД без номерного знаку з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту), від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, та пояснив, що у вказаний в протоколі час він дійсно керував автомобілем Форд, та потрапив у ДТП через те, що невідомий автомобіль, який обігнав його на автодорозі в місці ДТП та підрізав, порушив Правила дорожнього руху, та спровокував дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого кероване ним авто здійснило наїзд на відбійник та перекинулося.

Працівники поліції, які прибули на місце пригоди, ознак сп`яніння у нього не встановлювали, понятих не залучали, пропозицій пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці ДТП, а також у найближчому медичному закладі – не пропонували, чим порушили процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядок фіксації вказаного адміністративного правопорушення.

Вислухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі й наданий суду відео-доказ, проаналізувавши та зіставивши їх між собою та у своїй сукупності, приходжу до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП за таких підстав.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.

Проте, під час складання протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення правоохоронним органом не дотримано зазначених положень закону.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містить посилання на те, що останній 25.12.2025 року, о 15.30 год. на автодорозі М-30 керував автомобілем ФОРД без номерного знаку з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту), від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Натомість, під час розгляду справи судом ОСОБА_1 категорично заперечував факт вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення та стверджував, що у вказаний в протоколі час та день він дійсно керував автомобілем Форд, та потрапив у ДТП через те, що невідомий автомобіль, який обігнав його на автодорозі в місці ДТП та підрізав, порушив Правила дорожнього руху, та спровокував дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого кероване ним авто здійснило наїзд на відбійник та перекинулося. Працівники поліції, які прибули на місце пригоди, ознак алкогольного сп`яніння у нього не встановлювали, понятих не залучали, пропозицій пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці ДТП, а також у найближчому медичному закладі – не пропонували, чим порушили процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядок фіксації вказаного адміністративного правопорушення, передбачені ст.266 КУпАП.

Зазначена позиція особи, що притягається до адміністративної відповідальності, щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, порушення його процесуальних прав та певних, визначених Законом процедур заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Правопорушник, як це передбачено у ч.3 ст.256 КУпАП, має право подати пояснення і зауваження, щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, які додаються до протоколу, викласти мотиви свого відмовлення від його підписання, отримати копію протоколу, тощо.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , окрім пояснень останнього, щодо обставин, за яких він потрапив у ДТП, ніяких даних з приводу його стану не містять, через що не можливо встановити ставлення та позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності стосовно інкримінованого звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та висловленої відмови від проходження відповідного огляду, яку він міг заявляти під час фіксації правопорушення та складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 вбачається, що поліцейським в місці складання протоколу було зафіксовано єдину ознаку алкогольного сп`яніння у Бігуна - різкий запах алкоголю з порожнини рота.

При цьому, інших об`єктивних ознак стану алкогольного сп`яніння, щодо пульсу, артеріального тиску, поведінки, зовнішнього вигляду, реакції, рухової сфери, ходи у позі Ромберга, стану повік, язика, очей, пальців рук, тощо, працівниками поліції відносно водія ОСОБА_1 не встановлювалося, та не фіксувалося.

Також, суд наголошує, що порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…., і проведення такого огляду, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 р. ( далі - Порядок)

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Крім того, пунктом 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 передбачено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища ( відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо)

Вимога, щодо необхідності проведення відео-фіксації подібних правопорушень, у разі відсутності на місці двох свідків, закріплена й ст.266 КУпАП.

Однак, дослідження судом під час розгляду даної справи наданого суду відео-доказу, свідчить про те, що фіксація адміністративного правопорушення від 25.12.2025 року у справі ОСОБА_1 , не відбувалася у визначений законом порядок, який би давав підстави зробити висновок про те, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки доданий до справи відео-доказ взагалі не містить будь-яких даних з цього приводу, а поняті до участі в цій справі працівниками поліції не залучалися.

Відтак, аналіз наведених нормативно-правових актів та їх співставлення з наданими суду доказами у справі свідчать про те, що дії посадової особи правоохоронного органу, що склала протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідали вимогам зазначених вище Інструкції та положень КУпАП, оскільки фіксування вказаного факту відбувалося із встановленими вище порушеннями – фіксація правопорушення не відбувалася, поняті до участі у справі не залучалися, ознаки алкогольного сп`яніння у водія не фіксувалися, його огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився, у медичний заклад для встановлення стану сп`яніння водій не направлявся, й т.і.

У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину», залежно від ступеню її суспільної небезпеки (Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччин», « Девеєр проти Бельгії»).

Отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Обов язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, беручи до уваги фактичну відсутність у даній справі доказів на підтвердження вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова пройти огляд на встановлення такого стану, суд приходить висновку, що винність водія ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.

На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути провадженням закрита, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1 ст.247 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 провадженням закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк 10 днів.

СУДДЯ: ЩЕРБИНА О.О.