Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №183/13088/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13088/25

№ 1-кп/183/2682/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самар в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості по якому внесені 06.12.2025 року до ЄРДР за № 12025042350001543, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжений і діє на теперішній час.

Так, 25 листопада 2025 року о обідній час, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , знаходився за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час у ОСОБА_3 виник умисел, направлений таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке знаходилось на території сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, переліз через паркан у вигляді сітки-рабиці, домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , чим проник на вищевказану територію, де діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що вчиняє злочин в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, з-під господарської споруди вищевказаного домоволодіння, перетягнув човен «РЛ-1» зеленого кольору, вартістю 10 200 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_5 , через паркан до покинутого домоволодіння

Після чого, ОСОБА_3 , з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 10 200 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, зробив для себе відповідні висновки.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого

ОСОБА_3 , а саме:

- витяг з кримінального провадження, відомості про яке внесені 06.12.2025 року до ЄРДР за № 12025042350001543

(а.п.10);

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення ОСОБА_5 від 05.12.2025, відповідно до якого остання просить працівників поліції притягнути до відповідальності невідому особу, яка винила крадіжку човна,

(а.п.11);

- протокол огляду місця події від 05.12.2025 року та фототаблиця до нього проведеного в присутності понятих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі власника ОСОБА_5 , відповідно до якого об`єктом огляду є територія домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

(а.п.12-15);

- протокол огляду місця події від 11.12.2025 року та фототаблиця до нього проведеного в присутності понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участі

ОСОБА_3 , відповідно до якого об`єктом огляду є ділянка місцевості, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 добровільно видав для огляду металевий човен зеленого кольору, який визнано та залучено в якості речового доказу по даному кримінальному провадженні та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5

(а.п.21-23, 41-42,43);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.12.2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнає особу на фото №4, пояснивши що саме цей чоловік перелазив через паркан 25.11.2025 року по АДРЕСА_2 ,

(а.п.24-26);

- висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 12.12.2025 року за №3119/25, відповідно до якого ринкова вартість човна виробництва СРСР «Лодка гребная разборная рл-1», двомісного, зеленого кольору, бувшого у використанні, у придатному для подальшого використанні стані, з урахуванням зносу, станом на 05.12.2025, становила 10200 грн.

(а.п.27-35),

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.12.2025 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_3 , відповідно до якого знаходячись поблизу буд. АДРЕСА_2 , підозрюваний ОСОБА_3 добровільно розказав та показав обставини події, що мали місце 25.11.2025

(а.п.36-40).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони, кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання

ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив.

Обставинами, які пом`якшують покарання, визначеними ст. 66 КК України, слід вважати щире каяття.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває (а.п.60,61,62), за місцем мешкання характеризується позитивно (а.п.57), потерпілий на суворому покаранні не наполягав.

Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення покарання, з застосуванням ст. 75 КК України, належним чином сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 рік.

На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

– човен «РЛ-1» зеленого кольору – залишити потерпілому ОСОБА_5 .

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1