Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №205/16703/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/16703/25

Номер провадження2/205/1411/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2025 року в м. Дніпро по вул. Волинська, буд. 5, сталося ДТП за участі транспортного засобу «Ява 638», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водіяОСОБА_2 (далі – Відповідач), який здійснив наїзд на транспортний засіб «KIA CD», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водіяОСОБА_1 та автомобіля «DAEWOO SENS», д/н НОМЕР_3 , про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 361064 та схема місця ДТП. Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди автомобілю «KIA PROCEED», д/н НОМЕР_2 було завдано пошкоджень, який належить на праві приватної власності ТОВ «АТП -0810», який на момент ДТП, правомірно експлуатував (володів) позивач. На момент ДТП транспортний засіб «Ява 638», д/н НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник автомобіля «KIA PROCEED», д/н НОМЕР_2 , ТОВ «АТП -0810», застрахував транспортний засіб у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до Договору страхування наземних транспортних засобів «KACKO ALL RISKS» № 932/24-Т/Ц5. Страхування додаткового обладнання, як то броньована (захисна) плівка на ТЗ не було обумовлено (зазначено) в розділі 10 частини А Договору страхування при укладання договору. При укладанні Договору страхування, сторони узгодили виплати страхового відшкодування «На базі авторизованої СТО» (пункт 17.2 розділу 17 частини А Договору страхування).

Далі позивач зазначає, що за наслідками заявленої страхувальником пригоди на виконання умов Договору страхування було здійснено огляд транспортного засобу. За результатами проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу «KIA PROCEED», д/н НОМЕР_2 та подальшого його дефектування на СТО ТОВ «Укравто Голосіївський» було оформлено рахунок – фактуру № ВР-0001077 від 19.06.2025 року, щодо вартості відновлення транспортного засобу, на підставі якого страховиком відповідно до умов Договору страхування було розраховано та в подальшому сплачено страхове відшкодування.

Однак, оскільки при укладанні Договору страхування сторонами не було обумовлено страхування додаткового обладнання, при оформлені рахунку – фактури № ВР -0001077 від 19.06.2025 року вартість захисної плівки ТЗ для подальшого відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ не було враховано. Таким чином, у відповідності до Акту здачі – прийняття робіт № Т-0Н000407 від 02.09.2025 року, ФОП ОСОБА_3 було придбано та встановлено плівку на транспортному засобі, загальна вартість якої 29 000 грн. 00 коп.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_2 на користь його, ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у розмірі 29 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. та 15 000 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просив задовольнити позовні вимоги в їх повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про проведення відкритого судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про проведення відкритого судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вирішено відмовити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», також, у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

Суд зазначає з цього приводу, що однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В даному випадку, систематичне, на протязі декількох місяців, не прибуття такої сторони у жодне судове засідання, мають всі ознаки дій, які спрямовані на затягування розгляду справи по суті.

Оскільки стороні відповідача надавалась реальна можливість висловити у повному обсязі свої заперечення щодо пред`явленого до неї позову, та здійснити повну подачу всіх доказів на їх обґрунтування, і наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання вкотре не з`явився, суд, з метою уникнення надмірно тривалого судового розгляду судової справи, вважає за можливе завершити судовий розгляд шляхом ухвалення рішення за відсутності такого учасника справи.

Також, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак така сторона у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подав, суд за згодою позивача, здійснює заочний розгляд справи, що повністю відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 13.06.2025 року о 22 год. 00 хв. водійОСОБА_2 рухаючись біля будинку № 5 по вул. Волинській в Новокодацькому районі міста Дніпра, керуючи мотоциклом «Ява 638», д/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався в безпечному маневрі, та здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA CD/ВА РВ 1/D71C110», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водіяОСОБА_1 та автомобіля «DAEWOO SENS», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо – транспортної пригоди транспортним засобам спричинені механічні ушкодження, чим завдана матеріальна шкода.

Судом також встановлено, що постановою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.07.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили 22.07.2025 року у передбаченому процесуальним законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент ДТП транспортний засіб «Ява 638», д/н НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Матеріалами справи також підтверджено, що 12.11.2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «АТП -0810» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «KACKO ALL RISKS» № 932/24-Т/Ц5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «KIA PROCEED», д/н НОМЕР_2 .

Позивач наголошує, що в межах дії означеного договору добровільного страхування страховиком було здійснено регламентну виплату, яка не враховувала вартість додаткового обладнання, встановленого на такий транспортний засіб, зокрема захисної плівки, оскільки покриття таких витрат умовами договору страхування не передбачалось.

Також судовим розглядом встановлено, що згідно Акту здачі – прийняття робіт № Т-0Н000407 від 02.09.2025 року, ФОП ОСОБА_3 було придбано та встановлено плівку на транспортному засобі «KIA PROCEED», д/н НОМЕР_2 , загальна вартість якої складає 29 000 грн. 00 коп.

Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідачем не відшкодована у повному обсязі матеріальна шкода, яка завдана такою ДТП, і доказів зворотного суду не представлено, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір з приводу відшкодування вартості вказаного додаткового обладнання, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно приписів ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Суд вказує, що у даному випадку відповідачем не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП, більш того, у мотивувальній частині означеної постанови у справі про адміністративне правопорушення містяться висновки суду, про те що відповідач також є винним у скоєнні ДТП, суд доходить висновку, що такий учасник справи має нести цивільно-правову відповідальність за спричинену шкоду.

Одночасно із цим суд зазначає, що п. 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Аналіз статті 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку передбаченому Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Однак у даному випадку матеріалами справи підтверджено, а сторонами не оспорювалась та обставина, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу не була застрахована.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 та п.3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, зокрема, якщо шкоди завдано транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так само, приписів п. 1 ч.1. ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому;

Більш того, згідно п.3 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прямо передбачає, що саме МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1статті 13 цього Закону.

З аналізу наведених положень статей 41, 42, 43 Закону в їх системному зв`язку з нормами статей 1187, 1194 ЦК України вбачається, що у межах страхових сум саме МТСБУ є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, тоді як винуватець ДТП несе обов`язок відшкодувати шкоду у частині, що перевищує розмір регламентної виплати або у разі її недостатності.

Тобто, винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, однак його обсяг відповідальності є похідним та обмежується тією частиною шкоди, яка не покривається страховиком/МТСБУ (зокрема, у разі перевищення ліміту або відсутності обов`язку у МТСБУ здійснювати виплату в конкретному випадку).

Суд також зазначає, що МТСБУ та страховики при визначенні розміру шкоди керуються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом №142/5/2092.

Згідно пункту 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Згідно із пунктом 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

За приписами пункту 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Тобто, нормами вказаної методики прямо передбачена можливість оцінки розміру шкоди, завданої власникові транспортного засобу шляхом пошкодження додаткового обладнання останнього із наступною виплатою відшкодування такої шкоди, у порядку встановленому законом.

Таким чином, оскільки ДТП сталося у тому числі з вини відповідача ОСОБА_2 та на момент вчинення пригоди його відповідальність не було застраховано, страхове відшкодування мало було б стягнуто саме з МТСБУ, за рахунок коштів з централізованих резервних фондів, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним нормативно-правовим актом до даного виду правовідносин, і лише у випадку недостатності такого страхового відшкодування, позивач мав би право на стягнення саме з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Однак в даному випадку позивач ОСОБА_1 позовних вимог до МТСБУ не пред`являв, фактично обравши спосіб захисту, який не відповідає спеціальному механізму відшкодування, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тобто, сторона позивача, сформувавши позовні вимоги та визначивши на свій розсуд відповідача за своїм позовом, має усвідомлювати, що саме позивач несе відповідні процесуальні ризики, які можуть настати у разі, якщо обраний ним спосіб захисту буде визнано неефективним, відповідачі - неналежними, а пред`явлений ним позов необґрунтованим.

Таким чином, даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, зокрема до особи, вину якої у тому числі було встановлено у скоєні ДТП, а не до МТСБУ.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Суд вказує, що за загальним правилом пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміну неналежного відповідача здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Оскільки заявлені до стягнення витрати (29 000 грн) становлять вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка за своєю природою підлягає покриттю механізмом регламентної виплати та перебуває у межах лімітів, належним відповідачем у цій частині є МТСБУ, тоді як пред`явлення вимог безпосередньо до відповідача у цій частині не відповідає визначеному законом порядку реалізації права на відшкодування.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові повністю судові витрати необхідно компенсувати за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 526, 615, 625, 1046, 1049, 1050,1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (місце знаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.