Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №210/1248/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/1248/26

Провадження № 1-кп/210/497/26

26 лютого 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному порядку в залі Металургійного районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046710000278 від 26 жовтня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 24 грудня 2025 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.185 ч.4 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25 жовтня 2025 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , спускався сходами першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де проходячи сходовий майданчик третього поверху, він зустрівся з потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Безпідставно помилково вважаючи, що його мобільний телефон знаходиться у ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , почав образливо чіплятися до потерпілої. В ході спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на вчинення інших насильницьких дій та спричинення фізичного болю потерпілій.

Надалі, ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до ОСОБА_4 , та знаходячись навпроти неї, почав хапати потерпілу обома руками за руки, та, використовуючи силу рук, викручувати кисті останній, спричиняючи фізичний біль.

Коли ОСОБА_4 піднялась на п`ятий поверх вказаного під`їзду, намагаючись уникнути протиправних дій ОСОБА_3 відносно неї та звернутись за допомогою до знайомих, ОСОБА_3 наздогнав її та продовжив хапати за одежу та жіночу сумку, після чого зі значною силою штовхнув ОСОБА_4 від себе, через що потерпіла вдарилась об перила сходинок тулубом в області грудної клітини, відчувши фізичний біль.

Своїми діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_4 фізичного болю, не спричинивши тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.126 ч.1 КК України, за ознаками умисного вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Крім того, 25 жовтня 2025 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , куди він потрапив, переслідуючи ОСОБА_4 , яка намагалась у зазначеній квартирі отримати допомогу в ході раптово виниклого конфлікту з ним, зустрівся з потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Остання, намагаючись припинити конфлікт між ОСОБА_3 та своєю знайомою ОСОБА_4 , заважала ОСОБА_3 потрапити до вказаної квартири, куди зайшла ОСОБА_4 , щоб оглянути речі останньої на предмет наявності у неї належного ОСОБА_3 мобільного телефону, у зв`язку з чим між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник конфлікт, внаслідок чого у ОСОБА_3 виник умисел на завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання протиправної шкоди здоров`ю особи та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілої та, стоячи обличчям до неї, долонею правої руки наніс останній один удар по лівій щоці, після чого наніс руками не менше 2-х ударів в область передпліччя правої руки, якою потерпіла намагалась захищатись від дій ОСОБА_3 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичного експерта КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР від 10 листопада 2025 року №1832, потерпілій ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді одного синця в виличній області праворуч з розповсюдженням на щоку та нижню щелепу, дві забійні рани по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.125 ч.1 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Частиною 2 ст.382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Від прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, і він згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв`язку із чим клопоче про розгляд обвинувального акту відносно останнього у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником адвокатом ОСОБА_7 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінальних проступків він беззастережно визнає в повному обсязі, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінальних проступків.

Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також надано письмові заяви про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

У відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України.

Згідно з частини 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, винну особу, який на час вчинення кримінальних проступків був не судимим, офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, перебуває на обліку у лікаря-психіатра,звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога, характеризується задовільно.

На підставі ст.66 КК України як обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєних кримінальних проступків, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання, за ст.ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України, із застосуванням положень ст.70 ч.1 КК України, у виді громадських робіт, та на підставі ст.70 ч.4 КК України, суд вважає за доцільне врахувати вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Матеріальні збитки відносно потерпілих відсутні. Цивільний позов не заявлено. Право потерпілим на його пред`явлення роз`яснено.

Судові витрати на залучення експертів та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст.374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні і призначити йому покарання за ст.ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України, у виді:

- за ст.125 ч.1 КК України, у виді 160 (сто шістдесят) годин громадських робіт;

- за ст.126 ч.1 КК України, у виді 100 (сто) годин громадських робіт.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 160 (сто шістдесят) годин громадських робіт.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, поглинути менш суворе покарання призначене даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року, та призначити ОСОБА_3 покарання у виді 05 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 02 (два) роки, зобов`язавши його на підставі ст.76 ч.1 п.п.1, 2 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та згідно зі ст.76 ч.3 п.2 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.131 КПК України не обирався.

Матеріали кримінального провадження за №12025046710000278 від 26 жовтня 2025 року, в одному томі, залишити при обвинувальному акті, справа №210/1248/26, провадження №1-кп/210/497/26.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженою в той же строк з часу отримання копії вироку.

Суддя: ОСОБА_1