Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №199/13004/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/13004/25

(1-кп/199/346/26)

ВИРОК

іменем України

26.02.2026 року м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025052210002684 від 15.07.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білогорська Амурської області рф, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата, на посаді стрільця 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу

- 01.05.2024 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2025 звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 08 років 06 місяців 18 днів для проходження військової служби в ЗСУ за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді стрільця 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, а саме: усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 29 травня 2025 року близько 17:00 години самовільно залишив місце служби у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до моменту затримання останнього 11 серпня 2025 року в порядку ст. 208 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав. Пояснив, що військову службу він проходить з січні 2025 року на підставі контракту, за яким був звільнений умовно-достроково від покарання у виді позбавлення волі. За час військової служби він брав участь у виконанні бойвих завдань, мав поранення. Перед виходом на чергове бойове завдання в н.п. Добропілля під час слажування між ним та двома іншими віськовослужбовцями відбувся конфлікт. Вони всі перебували в стані алкогольного сп`яніння, що могло загострити ситуацію. З метою уникнення негативних наслідків ОСОБА_6 викликав таксі та поїхав за місцем свого проживання в м.Павлоград разом з дружиною, яка на той час приїздила його провідати. Зброю він залишив на місці служби. Про залишення місця служби він нікого не повідомляв та змінив номер мобільного телефону. Приблизно через місяць він хотів повернутися, поїхав до місця дислокації його підрозділу, однак там нікого не виявилося, тому він вирішив залишатися вдома, проводив час на власний розсуд, мав підробітки, правопорушень не вчиняв. Умови його звільнення відвідбування покарання та наслідки ухилення від військової служби він усвідомлював, проте до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будь-якої військової частини чи правоохоронних органів не звертався. 11.08.2025 року його виявили правоохоронні органи біля під`їзду власного будинку. Щиро шкодує про вчинене, має намір продовжити проходження військової служби.

Окрім показань обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується такими дослідженими в ході судового розгляду доказами в обсязі, визначеному з урахуванням думки учасників судового розгляду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, щовін є командиром штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ), в якій ОСОБА_6 проходив військову службу приблизно 2-3 місяці, поки самовільно не залишив місце служби. Так, станом на 29.05.2025 року ОСОБА_6 був відряджений до іншої військової частини, головний сержант якої повідомив, що останній самовільно залишив місце служби на околицях н.п. Добропілля. За даним фактом свідок склав рапорт та надавав пояснення під час проведення службового розслідування. ОСОБА_6 може охарактеризувати позитивно, останній сумлінно виконував службові обовязки, брав участь в бойових діях, намірів самовільно залишити військову службу не висловлював.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 15.07.2025 року на підставі повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 були внесені відомості за № 42025052210002684 за фактом самовільного залишення місця служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану, за ч.4 ст. 408 КК України.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 3251/нод від 26.06.2025 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_6 наказано направити повідомлення про вчинення кримінального правпорушення, а також копію акту та матеріалів службового розслудвання до Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та до територіального управління Державного бюро розслідувань.

Відповідно до Акту службового розлідування, проведеного заступником командира з психологічної підтримки персоналу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 року, було встановлено, що солдат ОСОБА_6 самовільно залишив місце служби та на теперішній час відсутній на службі без поважних причин, внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідального ставлення до виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану.

Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №21 від 29.01.2025 ОСОБА_6 був призначений на посаду стрільця 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової спеціалізованої роти (Шквал), ВОС-100915Д.

Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 10.03.2025 ОСОБА_6 вибув на виконання бойового завдання пункту постійної дислокації до Покаровського району Донецької області.

З рапорту від 29.05.2025 року вбачається, що командир штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_7 повідомив командиру військової частини НОМЕР_1 , що 29.05.2025 року о 17:00 год. під час перевірки особового складу в районі тимчасового розташування підрозділу ( АДРЕСА_1 ) була встанволена відсутність солдата ОСОБА_6 зі зброєю АКМ № НОМЕР_2 (7,62 мм).

З доповіді ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2025 року вбачається, що в результаті проведення розшукових дій було знайдено та передано командиру підрозділу зброю, а саме: автомвт АКМ № НОМЕР_2 (7,62 мм).

Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовійслужбі) № 111 від 03.06.2025 року ОСОБА_6 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з виконання бойового завдання з 29.05.2025 року.

Наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2025 року за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_6 було призначено службове розслідування.

Згідно з протоколом затримання від 11.08.2025 року ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 11.08.2025 року о 13 год. 30 хв. в приміщенні ТУ ДБР у м.Краматорську за адресою: м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд.94.

Відповідно до ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2025 року ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 року за ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 304 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, для проходження військової служби за контрактом на підставі ст. 81-1 КК України на невідбуту частину покарання 08 років 06 місяців 18 днів. Також, відносно ОСОБА_6 строком на 12 місцяів був встановлений адміністративний нагляд з відповідними обмеженнями, у тому числі забороною перебування за межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт, та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, та забороною виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з якою укладено контракт.

Оцінивши показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , суд визнає їх правдивими, оскільки вони є логічними, послідовними і не суперечать іншим дослідженим під час судового розгляду доказам. Зазначені показання були безпосередньо отримані судом в ході судового розглядувідповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст. 95 КПК України, містять відомості про факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а тому підстав не прийматиїх за основу у суду немає.

Також, оцінивши досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що вони є належними та допустимими, оскільки вони були отримані та надані стороною обвинувачення в порядку встановленому КПК України, не оспорюються стороною захисту.

Отже, оцінивши кожен з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вони узгоджуються між собою і в своїй сукупності доводять подію кримінального правопорушення та вину ОСОБА_6 в його вчиненні, а також є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, суд враховуєпозицією, викладену в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі 297/2178/21.

Так, об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є порядок проходження військової служби.З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що вчиняючи самовільне залишення місця служби, обвинувачений діяв саме з метою ухилитися від військової служби, будучи достовірно обізнаний з наслідками таких дій, оскільки проходження військової служби для ОСОБА_6 було підставою для звільнення його від відбування покарання, призначеного вироком суду. Як вбачається з показань обвинуваченого в судовому засіданні, коли він з`ясував, що його підрозділ змінив місце дислокації, він вирішився залишатися вдома протягом невизначеного часу, поки не був затриманий за місцем свого проживання в порядку ст. 208 КПК України. Відтак, його протиправні дії були припинені поза його волею.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_6 в дезертирстві, тобто у самовільному залишенні місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами статей 65-67 КК України, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке належать до категорії особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, характеризуються прямим умислом.

Розглядаючи питання про особу винного, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом, не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

При цьому, суд критично оцінює наявну в матеріалах справи службову характеристику начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 , згідно з якою ОСОБА_6 зарекомендував себе з негативного боку, оскільки вона спростовується встановленими в судовому засіданні обставинами про те, що обвинувачений з березня 2025 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, а також показанням допитаного в судовому засіданні в якості свідка його безпосереднього командира ОСОБА_7 .

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття. В той же час, відомостей про те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, що в обвинувальному акті зазначено обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, в судовому засіданні встановлено не було.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливе лише шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст. 408 КК України, що буде відповідати меті призначення покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Відповідно до ст.71 КК України обвинуваченому необхідно призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 року.

Враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи в такому випадку не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374, ч.15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 року, остаточно призначивши ОСОБА_6 за сукупністю вироків покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили – залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення день за день, починаючи з 11.08.2025 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1