Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №168/1183/25 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/1183/25

Провадження № 2/168/79/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , земельної частки (пай), яку прийняли позивач, його сестри: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги (діти спадкодавця) та отримали свідоцтва про на спадщину за законом на земельну частку (пай). ОСОБА_1 вказує, що сестри, які прийняли спадщину після смерті матері не мають наміру оформляти право власності на житловий будинок. Однак нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок через відсутність правовстановлюючих документів щодо належності цього майна його матері ОСОБА_5 , тому просить визнати за ним право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом у судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні, просять позов задовольнити повністю, визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти визнання права власності на весь будинок за позивачем не заперечила.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій вказує, що позов визнає, розгляд справи просить проводити за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Належність вищевказаного будинку спадкодавцеві ОСОБА_5 підтверджується витягом з погосподарської книги № 4 на 2006 -2016-2023 року Сереховичівської сільської ради Старовижівського району Волинської області. Рік побудови 1916 (а.с. 36).

Вказані будівлі збудовані у сільській місцевості і зареєстровані у погосподарській книзі сільської ради, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом та належали спадкодавцю.

Заповіту за життя ОСОБА_5 не складала, свідоцтво про право на спадщину будинок не видавалося, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкових реєстрів (а.с. 53-55).

За матеріалами спадкової справи № 18/2025 спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 прийняли її діти - позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки права на земельну частку (пай) (а.с. 56-89).

У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами позивачу відмовлено, з підстав відсутності правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю, що підтверджується листом нотаріуса (а.с. 19).

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.1267 ЦК України частки у спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ч.3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст.1272 ЦК за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що в даному випадку має місце спадкування за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.1261 ЦК України є діти спадкодавця - позивач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті матері в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пропустили строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою позивача відповідно до положень ч.2 ст.1272 ЦК України прийняли спадщину після смерті матері.

Спадкодавець ОСОБА_5 правомірно за життя набула право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а тому це майно входить до складу спадкової маси.

Враховуючи те, що всі троє дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, тому вважаються такими що прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .

Враховуючи норми ст.1267 ЦК України щодо рівності часток спадкоємців у спадковому майні, частка кожного з них у даному спадковому майні становить по 1/3.

Позивач просить визнати за ним право власності на весь спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки сестри, які прийняли спадщину після смерті матері не мають наміру оформляти право власності на житловий будинок. Відповідачі позов визнають, не заперечують щодо задоволення.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Ч.3 ст.1267 ЦК України передбачено, що спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто небудь із спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Отже, зміна розміру частки у спадщині проводиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, до видачі свідоцтва про право на спадщину шляхом укладення угоди.

З матеріалів спадкової справи № 18/2025 після смерті матері ОСОБА_5 вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті матері на користь позивача не подали, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки права на земельну частку (пай).

За таких обставин, частка позивача у спадщині не може бути збільшена. У даному випадку відповідачі вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті матері, а тому мають право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування (в тому числі після попереднього звернення до суду, у випадку відсутності правовстановлюючого документа на майно в спадкодавця), шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо, що буде відповідати вимогам ст.1270 ЦК України та не суперечитиме вимогам ст. 1268, 1273 ЦК України.

Відповідно суд не приймає визнання позову відповідачами, оскільки це суперечить вимогам ст.1268 ЦК України.

Ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Приписами ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача, як спадкоємця права на це спадкове майно.

За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізовано лише в судовому порядку, однак лише на 1/3 частину спадкового майна.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, а також беручи до уваги те, що відповідно до вимог ст.1267 ЦК частки у спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений ст.16 ЦК України - шляхом визнання права власності на 1/3 частку спірного нерухомого майна в порядку спадкування, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1216-1222, 1223, 1258-1261, 1267, 1268, 1269, 1270, 1272, 1273, 1274, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складене 26.02.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона