Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №161/233/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/233/26

Провадження № 2/161/2405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Кобилинського Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2026 позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.

Позов обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До досягнення повноліття з відповідача стягувалися аліменти на підставі судового рішення. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.09.2022 року відповідача позбавлено батьківських прав щодо позивачки.

На даний час позивачка проживає та навчається у м. Луцьку, є студенткою Волинського національного університету імені Лесі Українки (факультет психології, денна платна форма навчання). Відповідно до договору про навчання від 08.08.2025 року, вартість навчання становить 38 100 грн на рік.

У зв`язку з навчанням позивачка потребує матеріального забезпечення для оплати навчання, придбання одягу, взуття, харчування та інших необхідних витрат. Мати не має можливості самостійно забезпечувати її у повному обсязі. Відомо, що відповідач проходить військову службу та має стабільний дохід, однак добровільної матеріальної допомоги не надає.

З огляду на викладене, позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання у розмірі частки від усіх видів його доходів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.01.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представник позивачки адвокат Кобилинський А.О. подав заяву про слухання справи у відсутності сторони позивачки, позов підтримав, просив задовольнити та заявив, що буде подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву до суду про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 4).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2022 року у справі 161/3526/22 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

ОСОБА_1 навчається на платній денній формі навчання за освітньою програмою/спеціалізацією «Практична психологія», за спеціальністю Психологія, вартість за навчання за кожен навчальний рік у ЗВО – 38100 грн, що підтверджується копією договору про навчання у закладі вищої освіти №73 (Псих)202БС від 08.08.2025 (а.с.5).

У зв`язку з навчанням позивачка потребує матеріального забезпечення для оплати навчання, придбання одягу, взуття, харчування та інших необхідних витрат.

Мати не має можливості самостійно забезпечувати її у повному обсязі. Відповідач позов визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст.199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов?язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров?я та матеріальне становище дитини; стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов?язує обов?язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно з постановою від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження N? 61-17937CB21) Верховного Суду, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов?язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов?язань, обов?язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на час постановлення рішення досягла 18-річного віку, навчається у вищому учбовому закладі, потребує матеріальної допомоги для оплати навчання, забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості.

Зважаючи на те, що обоє батьків несуть обов`язок утримання дитини, що продовжує навчання, в однаковій мірі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з відповідача слід стягувати аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки з даним позовом до суду, тобто з 05 січня 2026 року, і до закінчення навчання, однак не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов адвоката Кобилинського Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 05 січня 2026 року, і до закінчення навчання, однак не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк