Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №280/2257/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/2257/25

Головуючий суддя І інстанції – Новікова І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №280/2257/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державної судової адміністрації України, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивача за період з 01.01.2021 по дату постановлення судового рішення, виходячи із встановлених прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн., 3028,00 грн. та 3028,00 грн., відповідно;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по дату постановлення судового рішення, виходячи із встановлених прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн., 3028,00 грн. та 3028,00 грн, відповідно;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві щодо нарахування та виплати позивачу в 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату на користь позивача суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення відповідно до вимог статей 135 та 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 01.01.2021 по дату постановлення судового рішення, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., на 01.01.2022 - 2481,00 грн., на 01.01.2023 - 2684,00 грн., на 01.01.2024 - 3028,00 грн., на 01.01.2025 - 3028,00 грн. за кожен відпрацьований рік відповідно з урахуванням індексу інфляції та із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однією зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2102.00 грн.) не може вважатись правомірною.

Також, 18.02.2026 року позивачем було подано до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається Конституційним Судом України за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду щодо конституційності абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ (далі – Закон № 4059), яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що аналіз п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України дає підстави зробити висновок, що суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи,

Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення

Отже, з огляду на вказані правові приписи, розгляд Конституційним Судом України конституційного провадження не робить неможливим розгляду цієї справи до вирішення наведеної справи, а тому підстави для зупинення провадження по справі – вісдутні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України від 04.12.2020 №539/2020 позивачку призначено на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва. Наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 16.12.2020 позивачку зараховано до штату цього суду.

Відповідно до наданої відповідачем інформаційної довідки від 26.02.2025 №2-649/25, прожитковий мінімум, який застосовувався при визначенні базового розміру посадового окладу судді протягом спірного періоду становив 2102,00 грн.

Вважаючи, такі дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві протиправними, а також протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачці суддівської винагороди, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраховуючи позивачу суддівську винагороду протягом спірного періоду виходячи із розміру прожиткового мінімуму у 2102,00 грн., відповідач діяв правомірно, що зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі – Закон № 1402-VІІІ).

За положеннями статті 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб (пункт 2 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев`ята статті 135 Закону № 1402-VІІІ).

Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII.

Частинами третьою, четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII установлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини першої статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб щорічно встановлювались:

- у 2021 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102 гривні;

- у 2022 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102 гривні;

- у 2023 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 році № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

- у 2024 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

- у 2025 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум застосовується для формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів (абзац сьомий частини першої статті 2 Закону № 966-XIV).

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (стаття 4 Закону № 966-XIV).

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Частиною першою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 20/19262/21-а та інших сформульовано висновок, за яким Законом № 1402-VIII, який є спеціальним для спірних правовідносин, закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законами про державний бюджет на відповідні роки фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Верховним Судом зауважено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), є неправомірною та, відповідно, про неправильність визначення розрахункової величини посадового окладу позивача, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 наведені висновки визнані неправильними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 дійшла таких висновків:

«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.».

Враховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що обраховуючи позивачу суддівську винагороду протягом спірного періоду виходячи із розміру прожиткового мінімуму у 2102,00 грн., відповідач діяв правомірно, що зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №280/2257/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко