Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №480/9601/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. Справа № 480/9601/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції М.М. Шаповал) від 19.01.2026 по справі № 480/9601/25

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

третя особа В.о. начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровський Сергій Євгенійовича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа В.о. начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровський Сергій Євгенійовича, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворони Віталія Юрійовича у виконавчих провадженнях № 71923089, № 76702152 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворону Віталія Юрійовича зупинити виконавчі провадження № 71923089, № 76702152, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні проігнорував надану позивачем постанову Верховного Суду від 26.11.2025, натомість застосував висновки постанови від 2023 року, яка є неактуальною в контексті розвитку судової практики та змін у тлумаченні ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції помилково погодився з позицією Відповідача, що відсутність боржника не перешкоджає стягненню коштів. Проте Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 прямо вказав, що незупинення провадження порушує фундаментальні права боржника, оскільки позбавляє його можливості отримувати кореспонденцію, оскаржувати оцінку майна чи дії виконавця, реалізувати право на захист. Виконавче провадження — це не лише автоматичне списання коштів, а комплекс процесуальних дій, участь у яких для військовослужбовця, що знаходиться в зоні бойових дій або в пункті дислокації, є об`єктивно неможливою.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.06.2023 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі та відповідно до ст. ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71923089 щодо виконання постанови "БАД № 650038", виданої 14.01.2023 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1020 грн.

04.12.2024 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі та відповідно ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76702152 про виконання постанови "ЕНА № 3402634", виданої 03.11.2024 Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення на користь держави судового збору в розмірі 40800 грн.

Вказані виконавчі провадження перебувають на виконанні у Конотопському відділі ДВС.

Позивач є боржником у вказаних виконавчих провадженнях.

04.12.2025, позивач звернувся до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зупинення вказаних виконавчих проваджень. До заяви було додано копію військового квитка та довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 № 2661.

За результатами розгляду заяви Конотопським відділом ДВС направлено позивачу листа від 08.12.2025 про відмову у зупиненні виконавчих дій у таких провадженнях, мотивуючи відмову тим, що матеріали проваджень не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження боржником військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчих проваджень.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - по тексту - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Підстави для зупинення виконавчих дій передбаченні ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч.2 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Як встановлено судом першої інстанції, позовна заява та матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували неможливість здійснення виконавчих дій, з підстав проходження позивачем військової служби.

Водночас, як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилався на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.11.2025 по справі № 466/10524/22, яким суд першої інстанції безпідставно не надав оцінку.

Відповідно до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2025 по справі № 466/10524/22, синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/23 (провадження № К/990/15420/23), від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24).

Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що частина перша статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" містить три підстави для зупинення виконавчих дій, одна з яких "на прохання стягувача, який проходить таку військову службу". Дана підстава є самостійною та не потребує доведення з боку заявника додаткового доведення особливості умов служби, які унеможливлюють таке виконання.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворони Віталія Юрійовича у виконавчих провадженнях № 71923089, № 76702152 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", протиправною.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене, враховуючи неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністратиавного суду від 19.01.2026 по справі № 480/9601/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 480/9601/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворони Віталія Юрійовича у виконавчих провадженнях № 71923089, № 76702152 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Зобов`язати старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворону Віталія Юрійовича зупинити виконавчі провадження № 71923089, № 76702152, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 26.02.2026 року