Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №520/17844/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. Справа № 520/17844/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 03.11.25 по справі № 520/17844/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 126 213,66 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 51 209,20 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 8775,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 51 912,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2024 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 10 738,65 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2024 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 10 712,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.05.2024 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 66 414,42 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.05.2024 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 66 249,60 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2030-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 58 649,55 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 № 0450954-2405-2030-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 58 504,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2020 рік, у сумі 126 213,66 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2021 рік, у сумі 51 912,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566939-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2021 рік, у сумі 46 259,55 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2021 рік, у сумі 8 775,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2021 рік. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2022 рік, у сумі 10 738,65 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2022 рік, у сумі 10 712,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686073-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2023 рік, у сумі 66 249,60 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686076-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2023 рік, у сумі 66 414,42 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 № 0450954-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2024 рік, у сумі 58 504,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за 2024 рік, у сумі 58 649,55 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 4 696,27 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто шість гривень 27 копійок).

Головне управління ДПС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подала апеляційну скаргу , вважає , що рішення суду таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку контролюючого органу суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 266.1.1, п. 266.1, п пп. 266.2.2, п. 266.2, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2, п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу України. Вказує , що контролюючий орган наводив свої доводи формування податкових повідомлень – рішень, аргументуючи, що значені вище об`єкти нежитлової нерухомості, знаходяться на земельній ділянці, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказує , що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його д податкового органу. Зазначена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 2 лютого 2020 року у справі №819/2191/17. Проте, вищезазначені норми чинного законодавства Позивачем проігноровано, жодних документів для конкретизації приналежності будівлі до певного класу НЕ надано, жодних дій щодо внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (який і є підставою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) Позивачем 2020 – 2024 році НЕ вчинено. У свою чергу Позивач лише заперечує обов`язок, який встановлений як Конституцією України так і чинним законодавством щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у свою чергу користуючись та отримуючи вигоду від використання фізичних властивостей об`єкта оподаткування без належної сплати відповідних податків. Отже, за відсутності будь-яких документів, які конкретизують приналежність нежитлової будівлі у 2020-2024 році, що перебуває у власності Позивача до певної категорії, ГУ ДПС на підставі чинного законодавства, при формуванні оскаржуваного податкового повідомлення – рішення керувалось відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та наявною інформацією відповідно до інформаційних баз контролюючого органу. У зв`язку з наявною інформацією у контролюючого органу, дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з урахуванням того, що основним видом діяльності Позивача є торгівля, контролюючим органом віднесено нежитлову будівлю, що перебуває у власності позивача до категорії «торгівельні». В той же час, у разі незгоди з віднесенням до певної категорії нежитлової будівлі, Позивач не була позбавлена права на проведення звірки та надання підтверджуючих документів до контролюючого органу. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/17844/25, в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення суду повністю відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України , а саме: судом повно та всебічно встановлені обставини спірних правовідносин, спір вирішений на підставі належних норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області не спростовують висновки оскаржуваного рішення . Просить суд у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області відмовити, залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 520/17844/25 без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів позивачу на праві власності належать, зокрема, наступні об`єкти за адресою: АДРЕСА_1 :

1) нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 1 648,0 кв.м.;

2) нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,1 кв.м. в літ. "В-1";

3) автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3;

4) нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м з допоміжною будівлею навіс літ. "Д". (а.с. 68-73)

Головним управлінням ДПС у Харківській області були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 176 376,11 грн за 2020 рік;

- від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік;

- від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 57 680,00 грн за 2021 рік;

- від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 61 108,50 грн за 2021 рік;

- від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 9 750,00 грн за 2021 рік;

- від 15.05.2024 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 386,50 грн за 2022 рік;

- від 15.05.2024 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 120,00 грн за 2022 рік;

- від 16.05.2024 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 416,00 грн за 2023 рік;

- від 16.05.2024 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 690,70 грн за 2023 рік;

- від 10.06.2025 № 0450954-2405-2030-UA63120210000075842 на суму 117 008,00 грн за 2024 рік;

- від 10.06.2025 №0450950-2405-2030-UA63120210000075842 на суму 117 299,10 грн за 2024 рік.

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 28.05.2025 звернулася до відповідача з заявою про проведення звірки суми нарахованого податку на нерухоме майно та його перерахунку. (а.с. 29-37)

Листом № 37758/6/20-40-24-05 від 26.06.2025 відповідач повідомив, що частина податкових повідомлень-рішень вважаються скасованими (відкликаними). Решта податкових повідомлень-рішень залишена без змін. (а.с. 38-40)

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1 % як до торгівельних приміщень, при тому , що нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м. підлягає оподаткуванню за ставками, встановленими відносно будівель для конторських та адміністративних цілей, об`єкти оподаткування - нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 650 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,10 кв.м. в літ. "В-1" підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою для складів. Також, судом першої інстанції встановлено про наявність двох податкових повідомлень-рішень за однаковий податковий період за одне й те ж житлове приміщення, що свідчить про наявність подвійного оподаткування одного об`єкту оподаткування та не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 по справі №520/342/21.

При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постановах від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.

З з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів вбачається , що позивачу на праві власності належать наступні об`єкти за адресою: АДРЕСА_1 :

1) нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 1 648,0 кв.м.;

2) нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,1 кв.м. в літ. "В-1";

3) автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3;

4) нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м з допоміжною будівлею навіс літ. "Д".

Зі спірних податкових повідомлень-рішень та відзиву на позов встановлено , що при формуванні таких податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єктів нежитлової нерухомості за 2020-2024 роки, контролюючим органом визначено вищевказані нежитлові приміщенні як торгівельні та застосовано ставку податку в розмірі 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

При цьому, відповідач необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1 % як до торгівельних приміщень, оскільки відомостей про те, що в розпорядженні суб`єкта владних повноважень на момент видання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень існували докази щодо приналежності нежитлових приміщень до торгівельних, матеріали справи не містять. Під час розгляду справи відповідачем таких доказів не подано.

В ході розгляду справи не підтверджено підстав віднесення будівель, належних позивачу, до торгівельних будівель.

З матеріалів справи вбачається , що позивач самостійно звернулася до відповідача з заявою про проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нарахованої суми податку за прийнятими відносно неї податковими повідомленнями-рішеннями та надала відповідні документи щодо спірних нежитлових приміщень.

Так, відповідно до технічного паспорту № 23-02/2021 від 05.02.2021 на об`єкт нерухомості літ. “А-3” загальною площею 1 686,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є нежитловою будівлею з функціональним призначенням - адміністративно-побутовий корпус, яка складається з кабінетів та додаткових приміщень.

Відповідно до технічного паспорту № 25 від 04.10.2018 на об`єкт нерухомості літ. “В-1” загальною площею 2 302,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є виробничим будинком з функціональним призначенням - складське.

Відповідно до технічних паспортів № 23-02/2021 від 05.02.2021 на об`єкти нерухомості літ. “В-1” загальною площею 650 кв. м. та 1 652,1 кв. м., які виникли після поділу об`єкту нерухомості літ. “В-1” загальною площею 2 302,10 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є нежитловими приміщеннями № 1 та № 2 відповідно з функціональним призначенням – складське.

Нежитлове приміщення №1 в літ. “В-1” загальною площею 650 кв. м. було реконструйоване, у результаті реконструкції був створений новий об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. “В-1” загальною площею 1648,0 кв. м., державна реєстрація права власності на який відбулась 22.06.2021.

Відповідно до технічного паспорту № 23-02/2021 від 20.05.2021 на об`єкт нерухомості літ. “В-1” загальною площею 1648,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є групою нежитлових приміщень з головним функціональним призначенням – складське.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, вищевказані нежитлові будівлі, виходячи з їх функціонального призначення, а саме:

- нежитлова будівля літ. “А-3” відноситься до підрозділу “Будівля нежитлова” (код 12) групи “Будівлі офісні” (код 122) класу “Будівлі офісні” (код 1220) підкласу “Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші” (код 1220.9);

- нежитлова будівля літ. “В-1” відноситься до підрозділу “Будівля нежитлова” (код 12) групи “Будівлі промислові та склади” (код 125) класу “Резервуари, силоси та склади” (код 1252) підкласу “Склади та сховища інші” (код 1252.9).

Згідно з додатками 1 до рішень Пісочинської селищної ради ставка податку для фізичних осіб для будівель віднесених:

1) до групи “Будівлі офісні” (код 122) класу “Будівлі офісні” (код 1220) підкласу “Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші” (код 1220.9) складає: на 2020 рік - 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.; на 2021 рік - 0,4% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.

2) до групи “Будівлі промислові та склади” (код 125) класу “Резервуари, силоси та склади” (код 1252) підкласу “Склади та сховища інші” (код 1252.9) складає:

- на 2020 рік - 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;

- на 2021 рік - 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;

- на 2022 рік - 0,9 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;

- на 2023 рік - 0,4 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;

- на 2024 рік – 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.

Отже, об`єкт оподаткування - нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м. підлягає оподаткуванню за ставками, встановленими відносно будівель для конторських та адміністративних цілей, об`єкти оподаткування - нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 650 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,10 кв.м. в літ. "В-1" підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою для складів.

Щодо приміщення - автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3,) суд зазначає, що позивачем у позовній заяві доводів щодо визначення неналежного розміру оподаткування відносно зазначеного об`єкту не зазначено. Окрім того, наведені позивачем у позовній заяві розрахунки податкового зобов`язання свідчать про факт визнання позивачем правильності застосування ставки податку в розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м відносно зазначеного об`єкту.

Підстав неврахування таких документів при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено.

Колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.10.2020 у справі № 822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі № 826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі № 823/1147/16, від 21.11.2024 у справі № 480/5208/23 саме відповідач у межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи.

Таким чином, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1 % без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Так, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

У даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов`язання від тих, що визначені помилково.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 176 376,11 грн за 2020 рік щодо нежитлового приміщення площею 4 073,90 грн.

Так, станом на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила - 4 723,00 грн.

Отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2020 році становила - 4,72 грн (0,1% х 4 723,00 грн) для складських приміщень, 23,62 грн (0,5% х 4 723,00 грн) для будівель для конторських та адміністративних цілей.

При цьому, суд зазначає, що в 2020 році нормами ПК України передбачено звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлові будівлі з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв`язку з пандемією COVID19, відповідно до 525 підрозділу ХХ “Інші перехідні положення” ПК України, а отже фактично у 2020 році оподаткованим періодом є не 12, а 11 місяців. Так, відповідачем було здійснено обрахунок розміру суми податкового зобов`язання позивача у 2020 році за 11 місяців, що також підтверджується визначеною сумою податкового зобов`язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік для таких об`єктів нерухомості як: адміністративний корпус літ. “А-3” загальною площею 1 686,8 кв. м., складське приміщення літ. “В-1” загальною площею 2 302,10 кв.м., автовагова літ. “І” загальною площею 85,00 кв. м. (загальна площа 4 073,90 грн), з урахуванням пільги щодо звільнення від сплати податку за березень 2020 року, повинен складати 50 162,46 грн. ((1 686,8 кв.м. х 23,62 грн. (МЗП за 2020 рік х 0,5%) + (2302,10 кв. м. х 4,72 грн. (МЗП за 2020 рік х 0,1%) + (85,00 кв. м. х 47,23 грн. (МЗП за 2020 рік х 1%)= 54 722,68/12 х 11= 50 162,46).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566929-2405-2035-UA63120210000075842 за 2020 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 50 162,46 грн.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 126 213,66 грн (176 376,11 грн - 50 162,46 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 57 680,00 грн за 2021 рік.

На 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата становила - 6 000,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2021 році за 1 кв.м. становила 6,00 грн (0,1% х 6 000,00 грн) - для складських приміщень, 24,00 грн (0,4% х 6000,00 грн) - для будівель для конторських та адміністративних цілей.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК (в редакції станом на 01.01.2021) щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Згідно підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України (в редакції станом на 01.01.2021) у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Так, податкове зобов`язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 22.06.2021) становить 824,00 грн (1648,00 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).

За 7 місяців 2021 року (червень-грудень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов`язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. мало бути нараховано в сумі 5 768,00 грн (824,00 х 7 місяців).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 5 768,00 грн.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 51 912,00 грн (57 680,00 грн - 5 768,00 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 61 108,50 грн за 2021 рік на нежитлове приміщення площею 4073,90 кв.м. (а.с. 20), суд зазначає наступне.

Так, адміністративний корпус літ. “А-3” загальною площею 1 686,8 кв.м., складське приміщення літ. “В-1” загальною площею 2 302,10 кв.м., автовагова літ. “І” загальною площею 85,00 кв. м. (загальна площа 4 073,90 кв.м.), за 3 місяці 2021 року (січень-березень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України, повинен складати 14 848,95 грн. ((1 686,8 кв. м. х 24,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 0,4%) + (2 302,10 кв.м. х 6,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 0,1%) + (85,00 кв. м. х 60,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 1%)= 59 395,8 /12 х 3 = 14 848,95).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566939-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 14 848,95 грн.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 46 259,55 грн (61 108,50 грн - 14 848,95 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 9 750,00 грн за 2021 рік (а.с. 21), суд зазначає наступне.

Так, податкове зобов`язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 650,00 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 31.03.2021, дата державної реєстрації припинення права власності - 22.06.2021) становить 325,00 грн (650,00 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).

За 3 місяці 2021 року (березень-травень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов`язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 650 кв.м. мало бути нараховано в сумі 975,00 грн (325,00 х 3 місяці).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 975,00 грн.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 8 775,00 грн (9 750,00 грн - 975,00 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік за нежитлове приміщення площею 1652,10 грн (а.с. 18), суд зазначає, що податкове зобов`язання в зазначеному податковому повідомленні-рішенні визначено за ставкою - 1 %, при цьому, за вищевикладених висновків суду податкове зобов`язання позивачу мало бути визначено за 2021 рік за ставкою 0,1 %.

Так, податкове зобов`язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1652,10 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 31.03.2021) становить 826,05 грн (1652,10 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).

За 10 місяців 2021 року (березень-грудень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов`язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1652,10 кв.м. мало бути нараховано в сумі 8 260,50 грн (826,05 х 10 місяців).

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять відомості щодо наявності податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566940-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 8260,50 грн за 2021 рік за нежитлове приміщення площею 1 652,10 грн (а.с. 28), що за вищевикладених висновків суду є правомірним та таке податкове повідомлення-рішення не оскаржується позивачем у межах даної справи.

Зазначене свідчить про наявність двох податкових повідомлень-рішень за однаковий податковий період за одне й те ж житлове приміщення, що свідчить про наявність подвійного оподаткування одного об`єкту оподаткування та не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 386,50 грн за 2022 рік.

На 1 січня 2022 року мінімальна заробітна плата становила - 6 500,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2022 році становила - 58,5 грн (0,9% х 6 500,00 грн).

Так, податкове зобов`язання за 2022 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 96 647,85 грн (1 652,10 кв.м. х 58,5 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0689496-2405-2035-UA63120210000075842 за 2022 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 96 647,85 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 10 738,65 грн (107 386,50 грн - 96 647,85 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 120,00 грн за 2022 рік.

Так, податкове зобов`язання за 2022 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. становить 96 408,00 грн (1648,00 кв.м. х 58,5 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області ід 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 за 2022 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 96 408,00 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 10 712,00 грн (107 120,00 грн - 96 408,00 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 416,00 грн за 2023 рік (а.с. 24).

На 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила - 6 700,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2023 році становила - 26,8 грн (0,4% х 6 700,00 грн).

Так, податкове зобов`язання за 2023 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 648,00 кв.м. становить 44 166,40 грн (1 648,00 кв.м. х 26,8 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686073-2405-2035-UA63120210000075842 за 2023 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 44 166,40 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 66 249,60 грн (110 416,00 грн - 66 249,60 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 690,70 грн за 2023 рік (а.с. 25).

Так, податкове зобов`язання за 2023 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 44 276,28 грн (1 652,10 кв.м. х 26,8 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686076-2405-2035-UA63120210000075842 за 2023 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 44 276,28 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 66 414,42 грн (110 690,70 грн - 44 276,28 грн).

Щодо податкових повідомлень-рішень за 2024 рік

На 1 січня 2024 року мінімальна заробітна плата становила - 7 100,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2024 році становила - 35,5 грн (0,5% х 7 100,00 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 0450954-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 117 008,00 грн за 2024 рік (а.с. 26), суд зазначає наступне.

Так, податкове зобов`язання за 2024 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 648,00 кв.м. становить 58 504,00 грн (1 648,00 кв.м. х 35,5 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450954-2405-2035-UA63120210000075842 за 2024 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 58 504,00 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 58 504,00 грн (117 008,00 грн - 117 008,00 грн).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 0450950-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 117 299,10 грн за 2024 рік (а.с. 27), суд зазначає наступне.

Так, податкове зобов`язання за 2024 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 58 649,55 грн (1 652,10 кв.м. х 35,5 грн).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2035-UA63120210000075842 за 2024 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 58 649,55 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму - 58 649,55 грн (117 299,10 грн - 58 649,55 грн).

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин.

Доводи відповідача, які вказані в апеляційній скарзі, про не відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо цільового призначення нежитлових приміщень, та якими відповідач обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваних рішень, не спростовують обов`язку відповідача за відсутності такої інформації, вжити заходів, спрямованих на з`ясування типу (цільового призначення) вказаної будівлі для визначення розміру ставки податку, та не наділяють контролюючий орган правом на власний розсуд, без законного на те обґрунтування, визначати будь-яку ставку податку.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №819/2191/17 в обґрунтування своїх доводів щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у справі №819/2191/17 спірним питанням був об`єкт оподаткування, а у даній справі спірним питанням є розмір ставки податку.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/17844/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко