Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №440/15615/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 р. Справа № 440/15615/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року (ухвалене суддею Алєксєєва Н.Ю.) в справі № 440/15615/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2025 р. №164650005414; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи, записані у трудову книжку НОМЕР_1 від 24.07.1989 р. та вкладиш у трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 24.04.2000 р., а саме: період строкової військової служби: з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р., періоди роботи водієм з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р., з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р., періоди роботи водієм з 01.02.1991 р. по 25.12.1995 р., трактористом з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р., трактористом-машиністом з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р.; з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р.; з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 23.10.2025 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.10.2025 р. №164650005414; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби: з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. та періоди роботи позивача з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р., з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р., з 01.02.1991 р. по 25.12.1995 р., з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р., до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р.; з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р.; з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що згідно з документів, доданими до заяви про призначення пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 11 місяці 1 день, пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції згідно з довідкою від 18.09.2025 р. № 0107/161, виданою ТОВ «Руда», становить 14 років 3 місяці 28 днів, тому правомірно прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу 20 років.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що 23.10.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 р. та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.10.2025 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2025 р. №164650005414, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції (20 років).

Вказане рішення вмотивовано тим, що страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 1 день. За доданими документами до строкового стажу не зараховано: період строкової військової служби з 28,05.1987 р. по 12.06.1989 р., оскільки у військовому квитку від 28.05.1987 р. зазначене прізвище « ОСОБА_2 - російською» не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 - російською»; період роботи за 1989 рік згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2025 р. №01-13/420, оскільки довідка не підтверджена первинними документами; період роботи в колгоспі з 1991 р. по 10.11.1993 р. згідно з архівною довідкою від 07.04.2025 р. №01-13/156, оскільки довідку не засвідчено печаткою установи. Для зарахування до страхового стажу: періоду строкової військової служби з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. необхідно надати уточнюючу довідку про тривалість строкової військової служби, видану на підставі облікової картки заявника; періоду роботи в колгоспі з 1991 р. по 10.11.1993 р., необхідне надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та відповідні довідки про реорганізацію.

Додатковий коментар: період роботи за 1989 рік можливо зарахувати до страхового стажу на підставі архівної довідки про заробітку від 12.09.2025 р. №01-13/420 після проведення перевірки достовірності її видачі.

Пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції згідно з довідкою від 18.09.2025 р. №01-07/161, виданою ТОВ «Руда», становить 14 років 3 місяці 28 днів. До пільгового стажу не зараховано: періоди з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р., з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р., з 29.03.2019 р. по 08.11,2021 р. згідно з довідкою від 18.09.2025 р. №01-07/161, виданою ТОВ «Руда», оскільки зазначені періоди пільгової роботи не відповідають періодам, зазначеним в трудовій книжці від 24.07.1989 р. НОМЕР_1 та в акті зустрічної перевірки від 08.08.2025 р. №1600-0903-1/5336.

Для зарахування до пільгового стажу періодів робота з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р., з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р., з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж відповідно до Додатку 5 Порядку №637 із вірно зазначеними періодами роботи.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, тому обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період строкової військової служби: з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. та періоди роботи позивача з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р., з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р., з 01.02.1991 р. по 25.12.1995 р., з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р., до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р.; з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р.; з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Приписами ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядок № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

З наведених норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка, однак при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виникає необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження стажу роботи.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1989 р. вбачається, що позивач з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р. працював водієм автомобіля автопарку у Пирятинській Райсільгоспхімії; з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р. працював водієм у автогаражі колгоспу Кірова Пирятинського району.

Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 24.04.2000 р. позивач з 01.02.1991 р. по 19.02.2000 р. працював водієм та з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р. трактористом в колгоспі "Щорса".

Вказані записи в трудових книжках виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів (протоколів, рішень), на підставі яких вони внесені.

Позивачем на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надано до суду первинні документи, а саме: архівну довідку про заробітну плату від 12.09.2025 р. №01-13/420, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено, що архівну довідку надано на підставі фонд 53, опис 1, справа 44, акруш 47-58; архівну довідку про заробітну плату від 07.04.2025 р. №01-13/156, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено про проведення оплати праці, встановлений мінімум вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів за рік за період роботи з 1991 року по 2003 рік; архівну довідку про заробітну плату від 07.04.2025 р. №01-13/160, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено про проведення оплати праці, встановлений мінімум вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів за рік за період роботи з 1989 року по 1991 рік.

Крім того, у довідці від 07.04.2025 р. №01-13/156, №01-13/160 та у трудовій книжці позивача зазначено, що ним у спірний період виконано річний мінімум трудової участі у громадському господарстві на посаді водія та тракториста. Також, довідка від 07.04.2025 р. №01-13/156 містить печатку трудового архіву Пирятинської міської ради.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Постановою СРСР від 21.04.1975 р. за № 310 затверджені Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (в подальшому - Постанова №310).

Пунктом 1 Постанови №310 встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Згідно з п. 5 1 Постанови №310, до трудової книжки колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи.

Відповідно до п. 13 Постанови №310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Судовим розглядом встановлено, що в період з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р. позивач працював водієм автомобіля автопарку у Пирятинській Райсільгоспхімії, в період з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р. працював водієм у автогаражі колгоспу Кірова Пирятинського району, та з 01.02.1991 р. по 19.02.2000 р. працював водієм в колгоспі "Щорса" та з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р. позивач працював на посаді тракториста в колгоспі "Щорса", що дає право на зарахування спірних періодів до страхового стажу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у підтверджені періоду роботи за 1989 рік згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2025 р. №01-13/420, та період роботи в колгоспі з 1991 р. по 10.11.1993 р. згідно з архівною довідкою від 07.04.2025 р. №01-13/156.

Посилання відповідача про непідтверженість періодів зайнятості на посаді водія та тракториста-машиніста первинними документами, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки відомості про посаду позивача внесені до трудової книжки колгоспника, а характер робіт, що дає позивачу право на отримання пільгової пенсії тракториста - машиніста підтверджений відомостями архівних довідок та відомостями про кількість вироблених трудоднів.

Щодо не зарахування періодів праці на посаді тракториста у ТОВ “Руда” з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р., з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р., з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. до пільгового стажу позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1989 р. вбачається, що позивач з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р., з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р., з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. працював на посаді тракториста-машиніста у ТОВ “Руда”, що також підтверджується наданою довідкою від 18.09.2025 №01-07/161 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії, виданої ТОВ “Руда”.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача на посаді тракториста у ТОВ “Руда” у період з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р., з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р., з 29.03.2019 по 08.11.2021 р.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 р. в справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 р. в справі №159/4315/16-а.

Суд апеляційної інстанції вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах про її трудову діяльність, що таким чином не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Щодо не зараховано до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р., згідно військового квитка, оскільки прізвище власника не відповідає паспортним даним позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту військового квітка № НОМЕР_3 вбачається, що позивач з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. проходив військову службу в Радянській армії. Крім того, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1989 р. позивач проходив військову службу в Радянській армії з 28.05.1987 по 12.06.1989, підстава запису - військовий квиток.

Відтак, період служби в Радянській армії з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. має бути зарахований до загального страхового стажу, тому суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач фактично позбавляє позивача права на зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби.

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.10.2025 р. №164650005414 прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.10.2025 р. №164650005414 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби: з 28.05.1987 р. по 12.06.1989 р. та періоди роботи позивача з 24.07.1989 р. по 28.09.1989 р., з 09.10.1989 р. по 10.02.1991 р., з 01.02.1991 р. по 25.12.1995 р., з 25.12.1995 р. по 19.02.2000 р., до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2015 р. по 07.12.2016 р.; з 24.03.2018 р. по 07.12.2018 р.; з 29.03.2019 р. по 08.11.2021 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 440/15615/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич