Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №520/24427/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ширант А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. Справа № 520/24427/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, по справі № 520/24427/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

-скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 19.03.2024 №UA807000/2024/000243/2

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 позовні вимоги задоволено.

-скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №UA807000/2024/000243/2 від 19.03.2024.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited (Продавець) було укладено контракт № 0610/2023 від 06.10.2023 (Т.1, а.с. 32-37).

Відповідно до п.1.2 Контракту продавець зобов`язується передати товар у власність покупцю в асортименті, кількості та строках, погоджених у додатках (специфікаціях) на товар, а покупець зобов`язується купити цей товар та сплатити його вартість (ціну) за період, зазначений у Контракті.

Відповідно до п.2.1 Контракту передбачено, що ціни за товар, що продається за цим контрактом, зазначені у додатках (специфікаціях) до цього Контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB - Guangzhou (Інкотермс 2010), якщо інше не обумовлено в додатках (специфікаціях).

Згідно специфікації № 1 від 06.10.2023 до Договору було погоджено поставку товару на загальну суму 79 413,40 доларів США (Т.1, а.с. 38).

Для розмитнення товару була подана митна декларація №24UA807200004612U8 від 19.03.2024, (Т.1, а.с.17-18).

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2024 №UA807000/2024/000243/2 (Т.1, а.с.13-14).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54,55,57,58,59 Митного кодексу України:

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SZSE23120719A;

- у прайс-листи відсутній термін дії, але прайс від 09.10.2023 року;

- ЕК МД зазначені умови поставки FOB без зазначення географічного пункту відправлення, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторської винагороди за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутні додатково понесені витрати з завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну а також з зберіганням товару в порту, складах інші, призначення (витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п.2 ч.2 ст. 52, ч.2.9.10 та 21 ст. 58 МКУ, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

-відсутня виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» або виписка з журналу-ордеру по рахунку 632);

- вартість морського фрахту, згідно ЕК МД суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81;

- відповідно до ДМВ гр.20 витрати на транспортування Мостиська-Пшемисль" мл "Мостиська-залізничний складає 189291.24 грн, але в ДМВ не краховані витрати виходячи з умов поставки FOB Yantian, тобто не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- у поданій до митного оформлення МД вага брутто (40078 кг.) та вага нетто (38412) відрізняється від суми ваги брутто (40320 кг.) та ваги нетто (38645 кг.) заявлених у експортних деклараціях від 02.012024 N№№531620230162840917, 531620230162840924;

- у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.З ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 1,80 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений на таких саме вагових умовах (контейнер) у максимально наближений час, що наявні: МД №UA205170/2024/002055 від 26.01.2024.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність висновку відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від № №UA807000/2024/000243/2 від 19.03.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Так, у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, колегія суддів вважає вказані доводи відповідача не обґрунтованими.

Стосовно доводів щодо відсутності транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту SZSE23120719A, колегія суддів зазначає, що експедитор ТОВ «НАВІС ГРУП» листом №3004 від 30.04.2024p. повідомив наступне: «Цим листом повідомляємо, що ТОВ «НАВІС ГРУП» не може надати Вам транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SZSE23120719Л, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов`язання про не розголошення інформації будь якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору. За інформацією наданою сторонами, останні не надали згоду про поширення укладеного транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту SZSE23120719А.»

Крім того, декларант надавав митному органу рахунки на оплату №900 від 26.02.2024, №901 від 26.02.2024, платіжні інструкції №8874 від 19.03.2024, №8875 від 19.03.2024, Оборотно-сальдову відомість по рахунку 632, довідку про транспортні витрати №234443452 від 26.02.2024. Так, декларант уклав договір транспортно-експедиторського обслуговування №С852/23 від 29.08.2023 з суб`єктом господарювання на надання транспортних послуг з перевезення цього товару.

Отже, декларант відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України подав документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у прайс-листи відсутній термін дії, але прайс від 09.10.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем, під час здійснення митного оформлення товару разом з поданням митної декларації та під час подання додаткових документів згідно заяви № 2024/05/30-2 від 30.05.2024 в порядку п. 8 ст. 55 МК України, були подані відповідачу прайс-листи від 09.10.2023, від 21.03.2024, які датовані на час придбання товару та після оформлення митної декларації, та в яких вказано, що ціна на товар не змінювалася, тобто була актуальна на момент митного оформлення товару.

Так, відповідно до вказаних прайс-листів постачальником вказано цінову інформацію щодо товару необмеженому колу покупців, без конкретного посилання на позивача.

Колегія суддів зазначає, що каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Крім того, надані позивачем прайс-листи не містять суб`єктивного спрямування, на відміну від комерційної пропозиції.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».

Отже, можна зробити висновок, що прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару, а тому, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про недоліки прайс-листа до митної декларації є необґрунтованими.

Стосовно твердження відповідача про те, що «ЕК МД зазначені умови поставки FOB без зазначення географічного пункту відправлення, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості», колегія суддів зазначає, що відповідно до експортних митних декларацій від 02.01.2024р. №531620230162840917, №531620230162840924 вбачається, що у колонках зазначено: «Спосіб транзакції (3) FОВ», «Порт відправлення (470601) Яньтань», «Порт доставки (POL006) Гданськ (Польща), далі постачання товару до «Країна призначення (регіон) (UKR) Україна» здійснюється залізничним транспортом, що цілком відповідає умовам поставки FOB YANTAIAN, згідно контракту №0610/2023 від 06.10.2023р. та специфікації №1 від 09.10.2023р., (Т.1, а.с.45-46, 48-49).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у поданій декларації міститься інформація про географічний пункт поставки, а тому твердження відповідача в цій частині не приймаються.

Стосовно доводів відповідача стосовно того, що вартість морського фрахту, згідно ЕК МД суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки митний орган при винесені рішення має керуватися чинним законодавством України, а лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» не є нормативно-правовим актом, не може застосовуватися як підстава для коригування митної вартості товарів та не містить жодного правового обов`язку для суб`єктів господарювання або митниці.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що у поданій до митного оформлення МД вага брутто (40078 кг.) та вага нетто (38412) відрізняється від суми ваги брутто (40320 кг.) та ваги нетто (38645 кг.) заявлених у експортних деклараціях від 02.01.2024 №531620230162840917, №531620230162840924, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи під час подання додаткових документів згідно заяви № 2024/05/30-2 від 30.05.2024, в порядку п. 8 ст. 55 МК України, позивачем було надано відповідачу обґрунтовану відповідь, з цього питання, яка полягала у наступному.

Так, згідно митної декларації країни відправлення №531620230162840924 від 02.01.2024р. заявлено наступну вагу товару: вага брутто (25980 кг), вага нетто (24912 кг).

Згідно митної декларації країни відправлення №531620230162840917 від 02.01.2024р. заявлено наступну вагу товару: вага брутто (14340 кг), вага нетто (13733 кг).

У сукупності за цими двома митними деклараціями країни відправлення: вага брутто складає 25980 кг + 14340 кг = 40 320 кг, вага нетто складає 24912 кг + 13733 кг = 38 645 кг.

При імпорті вказаний товар декларантом було задекларовано за:

- митною декларацію №24UA807200004640U3 від 19.03.2024р. вага брутто (40 078 кг), вага нетто (38 412 кг),

- митною декларацією №24UA807200004639U0 від 19.03.2024р. вага брутто (242 кг), вага нетто (233 кг), що підтверджується відповідними графами митних декларацій.

У сукупності за цими двома митними деклараціями: вага брутто складає 40 078 кг +242 кг = 40 320 кг, вага нетто складає 38 412 кг + 233 кг = 38 645 кг.

Таким чином, сума ваги брутто (40 320 кг) та сума ваги нетто (38 645 кг), що заявлені у митних деклараціях країни відправлення від 02.01.2024 №531620230162840917, №531620230162840924 відповідає сумі ваги брутто (40 320 кг) та сумі ваги нетто (38 645 кг), що заявлені декларантом при імпорті товару за митними деклараціями від 19.03.2024р. №24UA807200004640U3, №24UA807200004639UO.

Отже, колегія суддів вважає вказані доводи відповідача не обґрунтованими.

Стосовно посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Щодо недоведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторської винагороди за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, колегія суддів зазначає, що згідно довідки про транспортні витрати №234443452 від 26.02.2024р. експедитором ТОВ «НАВІС ГРУП» вказано, що експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами. Таким чином, експедиторська винагорода не нараховується за межами України (підпункт «ж» п.186.3 ст. 186 ПК України).

Окрім цього декларант при митному оформленні було надано рахунок №901 від 26.02.2024р. та платіжну інструкцію №8875 від 19.03.2024р., які підтверджують факт оплати декларантом експедитору експедиторської винагороди на території України у сумі 6 391,67 грн, отже, відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає вказані доводи відповідача не обґрунтованими

Стосовно доводів щодо відсутності додатково понесених витрат з завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну, а також зберіганням товару в порту, складах інші, призначення (витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі, отже відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, колегія суддів зазначає нступне.

Так, відповідно до п.2 Додатку (Заявки - Імпорт) №NV-000441 від 08.12.2023р. до Договору на транспортне експедиторське обслуговування №C852/23 від 29.08.2023р., який укладений між декларантом та експедитором ТОВ «НАВІС ГРУП», сторони погодили комплекс міжнародних транспортно-екпедиторських послуг за напрямком Yantain (China) - Харків (Україна): 4945 USD/40' (9890 USD/2*40').

На виконання даної заявки експедитором було виставлено рахунок №900 від 26.02.2024р. та рахунок №901 від 26.02.2024р., які були платіжних інструкцій №8874 від 19.03.2024р., №8875 від 19.03.2024р. Загальна сума рахунку рахунку №900 від 26.02.2024р. та рахунку №901 від 26.02.2024р. у розмірі 379 308,00 грн. за курсом 38,3527 дол. США, на дату виставлення вказаних рахунків, відповідає вартості транспортно-експедиційних послуг, яка погоджена сторонами п.2 Додатку (Заявки - Імпорт) №NV-000441 від 08.12.2023р. до Договору на транспортие експедиторське обслуговування №C852/23 від 29.08.2023р.

З вказаних документів вбачається, що декларантом оплачено всі витрати, що пов?язані з транспортуванням товару: морський фрахт за межами території України по маршруту: порт YANTAIN, CHINA в порт GDANSK, POLAND у розмірі 134 232,00 грн.; відшкодування витрат на навантажно - розвантажувальні роботи за межами території України у розмірі 22 630,00 грн.; відшкодування витрат на міжнародие транспортно – експедиторське обслуговування вантажу за маршрутом: Гданськ, Польша - м/п Мостиська - Пшемисль у розмірі 88 596,00 грн.; відшкодування витрат на міжнародне транспортно – експедиторське обслуговування вантажу за маршрутом: м/п Мстицька - Пшемисль - м. Харків, Україна у розмірі 126 180,00 грн.; експедиторську винагороду на території України 6 391,67 грн.

Разом з тим, згідно листа експедитора ТОВ «НАВІС ГРУП» №2805-2 від 28.05.2024р., вказано, що до суми 245 458,00 грн. включено усі витрати, що пов`язані з перевезенням поза межами території України в контейнерах TCNU8621458 і MSKU0955422 - 2*40°HQ, вага брутто - 51970.00 кг на умовах FOB Yantain, CHINA для вантажу по коносаментам SZSE23120719A i SZSE23120719B. Зберігання вантажу в порту, складах та інше не здійснювалось.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Також, як установлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена"

Отже, у ході судового розгляду не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявності розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/24427/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло