Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №480/2477/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. Справа № 480/2477/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, по справі № 480/2477/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, і просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 14.03.2025 за №183450035435 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області з 06 березня 2025 року призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №183450035435 від 06.03.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.10.2005 по 14.09.2010 на посаді рентгенолаборанта ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка"; з 16.10.2010 по 28.09.2012 на посаді рентгенолаборанта ОКЗ "Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер"; з 01.10.2012 по 13.01.2014 на посаді рентгенолаборанта ОКЗ "Сумська обласна стоматологічна поліклініка"; з 01.05.2015 по 31.08.2017 на посаді рентгенолаборанта КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Суми та з 18.11.2019 по 06.03.2025 (дату звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком) на посаді рентгенолаборанта "ТОВ МЕДСОЮЗ+".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки рішення суду відображає виключно позицію позивача та є однобічним та упередженим а посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 р як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 45 років є необґрунтованим. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно Позивачки.

На підставі положень п. 3 ч. 1 України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, позивач 06.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії «за віком Список №1» на пільгових умовах за п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області та було прийнято рішення №183450035435 від 14.03.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу (а.с.11).

У вказаному рішенні відповідач зазначив: "Відмова в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", гр. ОСОБА_2 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.03.2025. Вік заявника 45 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви.

За наданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності: - з 17.10.2005 по 14.09.2010 та з 01.10.2012 по 13.01.2014, згідно довідки № 01-19/1/75 від 06.02.2025, з 16.09.2010 по 28.09.2012, згідно довідки № 5/8 від 25.02.2025, оскільки у вищезазначених довідках невірно зазначено посилання на Списки професій посад, які діяли у період роботи заявниці, затверджені постановою КМУ № 461 від 24.06.2016 (а потрібно Списки професій посад, затверджені постановою КМУ № 36 від 16.01.2003); з 18.11.2019 по теперішній час, згідно довідки виданої ТОВ “МЕДСОЮЗ+”, оскільки в даній довідці відсутній реєстраційний номер та дата; з 22.04.2015 по 30.04.2015, згідно довідки № 03-26/3/760 від 02.12.2022, оскільки заявниця працювала неповний робочий день, а саме 0,75 ставки.

Висновок: відмовити у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу."

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 06.03.2025 №183450035435 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За приписами статті 12 Закону України " Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі Закон " 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення (Конституційного Суду України) № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 зазначила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Стосовно права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Судовим розглядом встановлено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: з 17.10.2005 по 14.09.2010 та з 01.10.2012 по 13.01.2014, згідно довідки № 01-19/1/75 від 06.02.2025, з 16.09.2010 по 28.09.2012, згідно довідки № 5/8 від 25.02.2025, оскільки у вищезазначених довідках невірно зазначено посилання на Списки професій посад, які діяли у період роботи заявниці, затверджені постановою КМУ № 461 від 24.06.2016 (а потрібно Списки професій посад, затверджені постановою КМУ № 36 від 16.01.2003); з 18.11.2019 по теперішній час, згідно довідки виданої ТОВ “МЕДСОЮЗ+”, оскільки в даній довідці відсутній реєстраційний номер та дата; з 22.04.2015 по 30.04.2015, згідно довідки № 03-26/3/760 від 02.12.2022, оскільки заявниця працювала неповний робочий день, а саме 0,75 ставки.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.11.1998, судом встановлено наступне: 17.10.2002 позивач прийнята по переведенню з міської дільничої клінічної лікарні мед.рентген лаборантом (запис №4). Згідно запису №5 та №6 позивач має право на пільгове пенсійне забезпечення згідно вимог Списку №1; 14.09.2010 звільнена за власним бажанням (запис №9); 16.10.2010 прийнята в ОКЗ «Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер» на посаду рентгенолаборантом в кабінет ренгенівської комп`ютерної томографії (запис №10); 28.09.2012 звільнена у зв`язку з переведенням в ОКЗ «Сумська обласна стоматологічна поліклініка» (запис №11); 01.10.2012 прийнята в ОКЗ «Сумська обласна стоматологічна поліклініка» тимчасово по перведенню з ОКЗ «Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер» на посаду рентгенолаборантом (запис №12); 13.01.2014 звільнена з посади за угодою сторін; 27.01.2014 розпочато виплату допомоги по безробіттю Сумським районним центром зайнятості; 31.07.2014 припинено виплату допомоги по безробіттю; 01.08.2014 прийнято в КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» на посаду сестри медичної дерматовенерологічного відділення; 31.01.2015 звільнено за згодою сторін; 05.02.2015 прийнята в ТОВ «Мед-Союз» на 0,75 посади сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету; 21.04.2015 звільнена з займаної посади за згодою сторін; 22.04.2015 прийнята в КЗ «Центр ПМСД №3 м. Суми» на 0,75 посади рентгенолаборанта в рентгендіагностичне відділення; 01.05.2015 переведена на 1.0 ставки посади рентгенолаборанта в рентгендіагностичне відділення; 31.08.2017 звільнена з займаної посади за згодою сторін; 25.18.2019 прийнята в ТОВ «МЕДСОЮЗ+» на посаду рентгенолаборанта рентгендіагностичного відділення.

Записи в трудовій книжці про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Також згідно довідки КНП СОР «Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» від 06.02.2025 №01-19/1/75 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач у період з 17.10.2005 по 14.09.2010 та з 01.10.2012 по 13.01.2014 виконувала рентгенологічні обстеження за посадою молодші медичні спеціалісти з медичною освітою, рентгенолаборант, що передбачена Списком №1 розділ ХІХ підрозділ охорона здоров`я код КП 3229, підстава постанова КМУ від 24.06.2016 №461 (а.с.22).

Крім того, згідно довідки КНП СОР «Сумський обласний клінічний онкологічний центр» від 25.02.2025 №5/8 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач у період з 16.09.2010 по 28.09.2012 виконувала роботи пов`язані з рентгенівськими випромінюваннями, рентгенографію всіх органів і систем, допомагала лікарю при проведенні спеціальних і складних рентгенологічних досліджень в межах своєї компетенції за посадою рентгенлаборанта кабінету рентгенівської комп`ютерної томографії (молодші спеціалісти з медичною освітою), що передбачена Списком №1 розділ ХІХ підрозділ 19 код КП 3229, підстава постанова КМУ від 24.06.2016 №461 (а.с.23).

Також згідно довідки ТОВ «МЕДСОЮЗ+» про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.03.2025 №14, позивач у період з 18.11.2019 по теперішній час виконує рентгенологічні дослідження згідно посадової інструкції за посадою рентгенолаборанта рентгендіагностичного відділення, що передбачені Списком №1 розділ ХІХ код КП 3229, підстава постанова КМУ №461 від 24.06.2016 (5 років 2 місяці 17 днів) (а.с.20).

Крім того, згідно довідки КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» СМР від 02.12.2022 №05-26/3/760 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач у період з 22.04.2015 по 30.04.2015 виконувала рентгенодіагностичні обстеження і працювала неповний робочий день , а саме 0,75 ставки в зоні іонізуючого випромінювання. Та з 01.05.2015 по 31.08.2017 виконувала рентгенодіагностичні обстеження і працювала повний робочий день в зоні іонізуючого випромінювання за посадою молодший спеціаліст з медичною освітою рентгенівського відділення (кабінету), що передбачені Списком №1 розділ ХІХ код КП 3229, підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 №461 (2 роки 4 місяці 10 днів).

Суд зазначає, що професія позивача «рентгенолаборанта» та «молодшого спеціаліста з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)» передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (23200000-13786), постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (23200000-13786), постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (розділ ХХХІІІ, п. 33).

Додатком №5 до п.20 Порядку № 637 визначено зразок довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з яким підписантами такої довідки є керівник підприємства, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів.

Наявні в матеріалах справи довідки містять дати та номера їх видачі, а також засвідчені печатками та підписами директорів, інспекторами кадрів та головними бухгалтерами відповідних установ.

Суд наголошує, що відповідачем не спростовано факт зайнятості позивача на посаді, що передбачена Списком № 1, а лише вказано на певні недоліки в заповненні довідок, що не мають вплив на визначення періодів роботи позивача на такій посаді, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував, що не усі недоліки у складанні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (підписів) у таких документах.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надані уточнюючі довідки містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Також слід зазначити, що у випадку, якщо подані позивачем документи про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 480/2477/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов