Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №553/4899/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р.Справа № 553/4899/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Москаленко В.В., вул. Пролетарська, 37, м. Полтава, Полтавська область, 36022, повний текст складено 12.01.26 року по справі № 553/4899/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Мокляка Анатолія Максимовича (далі - Мокляк А.М.) про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що 12.11.2025 близько 21 години ОСОБА_1 перебував на передньому правому сидінні на місці пасажира у власному транспортному засобі марки AUDI A3 державний номерний знак НОМЕР_1 з водієм, який на його прохання, повіз його до магазину. Згодом, перебуваючи за кермом вказаного транспортного засобу, під час заокруглення дороги по вул. Шолом-Алейхема, 33А у зв`язку із засліпленням фар зустрічного транспортного засобу, з метою недопущення зіткнення з іншими транспортними засобами та предметами на шляху руху, водій був змушений з`їхати з проїзної частини та наїхати на бордюрне огородження і згодом зупинитися. В подальшому вийшовши з автомобіля, на прохання ОСОБА_1 водій терміново спрямував вище місця події та почав телефонувати до служби евакуатора. Через деякий час, на місце події прибули декілька екіпажів патрульної поліції, які повідомили ОСОБА_1 про те, що саме він керував транспортним засобом у недозволеному стані, скоїв ДТП, та на вимогу поліцейських не надав посвідчення водія на право керування транспортним засобом, у зв`язку з чим, на останнього було складено постанову за частиною 1 статті 126 КУпАП. З вказаною постановою, позивач категорично не погоджується, оскільки не керував транспортним засобом, а отже є невинним, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню.

15.12.2025 представником відповідача було подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що 12.11.2025 екіпажу патрульної поліції надійшов виклик зі служби 102, про те, що за адресою: м. Полтава, по вул. Шолом-Алейхема, 33, автомобіль Audi НОМЕР_1 під час руху злетів з дороги, водій можливо у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому поліцейськими було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході спілкування в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Так, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено наступні адміністративні матеріали: постанову по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №6140068 за частиною 1 статті 126 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №511335 за частиною 1 статті 130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511361 за статтею 124 КУпАП.

За ознакою правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 12.11.2025 о 21 год. 35 хв. в м. Полтава, по вул. Шолом-Алейхема, 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та страховому полісі, чим порушив п. 2.4 ПДР України.

У даному випадку до постанови додається відеофіксація, яка слугує доказом вини позивача. Так, на відео «export-7bie0» (диск 1) (о 22:27:06; 22:27:27) на неодноразові вимоги інспектора, надати документи, передбачені п. 2.1 ПДР України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс, водій вищеперераховані документи не надав. Крім того, до постанови додаються відеозаписи та фотокадр з телефону свідка. Так, на відео «07.42.34_bcc127f3» зафіксовано, як позивач сидить на водійському сидінні, що дає підстави вважати, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_2 . Крім того, з наданих відеозаписів вбачається, що біля автомобіля Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , перебував лише позивач, інших сторонніх осіб, які б могли керувати транспортним засобом немає. Також до постанови додаються пояснення свідка, яка зазначає, що в салоні авто перебував лише водій.

Під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП. Позивач відповідно до статті 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації.

Вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів у матеріалах справи керування ним транспортним засобом на час його зупинки, повністю спростовуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, в тому числі відеозаписом подій, які передують складанню постанови про притягнення до відповідальності позивача за частиною 1 статті 126 КУпАП.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що інспектор правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ознакою правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП та застосував до порушника стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 425 грн. Штраф було сплачено позивачем 28.11.2025. Просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 12.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Мокляка А.М. серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за частиною 1 статті 126 КУпАП – скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Полтави від 12.01.2026 та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надані до постанови докази - відеозаписи та фотокадр з телефону свідка ОСОБА_3 та відео з б/к 469258, є достатніми для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». Так, на відео «07.42.34_bcc127f3» зафіксовано, як позивач сидить на водійському сидінні, що дає підстави вважати, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_1 . Крім того, з наданих відеозаписів вбачається, що біля автомобіля Аudi А3 номерний знак НОМЕР_1 , перебував лише позивач, інших сторонніх осіб, які б могли керувати транспортним засобом, немає. Також до постанови додано пояснення свідка, яка зазначає, що в салоні авто перебував лише водій (копія додавалась до відзиву). Надані докази є належними (містять інформацію щодо предмета доказування), достовірними (на підставі них можна встановити дійсні обставини справи) та допустимими.

Також зазначив, що відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У матеріалах справи міститься копія постанови, де в п. 7 зазначено «Додається відео з б/к 469258 та відео з телефону свідка, пояснення свідка». Таким чином, відповідачем дотримано всі вимоги чинного законодавства, оскільки в постанові міститься посилання на відеозапис як на додаток до постанови.

З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що доводи позивача та суду першої інстанції щодо відсутності доказів у матеріалах справи керування ним транспортним засобом на час його зупинки, повністю спростовуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, в тому числі відеозаписом подій, які передують складанню постанови про притягнення до відповідальності позивача за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Крім того, зауважив, що під час розгляду справи позивачем жодних пояснень про те, що транспортним засобом керувала саме його дружина, а також про те, що на місці події був присутній товариш позивача, не надавались, що підтверджується матеріалами відеофіксації. ОСОБА_1 надав пояснення про те, що відпочивав у бані «Турист».

Апелянт просив звернути увагу на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення дружини позивача та його друга, які по-перше, є зацікавленими особами, а по-друге, взагалі були відсутні на місці події 12.11.2025.

Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції не було вжито всіх заходів щодо всебічного, повного дослідження всіх обставин справи, та не надано належної оцінки доказам, на які спирався відповідач. Допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до скасування законної та обґрунтованої постанови, а також звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до частини 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно постанови серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, складеної поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області сержантом поліції Мокляком А.М. розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 та встановлено, що 12.11.2025 о 21 год. 35 хв. в м. Полтава, по вул. Шолом-Алейхема, 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та страховому полісі ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. До постанови додано відео з б/к 469258, відео з телефону свідка, пояснення свідка.

Не погодившись із постановою серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого і не мав обов`язку надавати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс ОСЦПВ працівникам патрульної поліції на їх вимогу, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до підпунктів «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону №3353-XII, а саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Як установлено частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно постанови серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, складеної поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області сержантом поліції Мокляком А.М. розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 та встановлено, що 12.11.2025 о 21 год. 35 хв. в м. Полтава, по вул. Шолом-Алейхема, 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та страховому полісі ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

В пункті 7 "До постанови додаються", зазначено: відео з б/к 469258, відео з телефону свідка, пояснення свідка.

На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем до відзиву на позовну заяву надано докази адміністративного правопорушення, а саме: оптичний диск №1, який містить 4 відеофайли: 07.42.33_4ef09e3c.mp4, 07.42.33_06cd23f4.mp4, 07.42.34_bcc127f3.mp4, export-7bie0.mp4 (запис з ІD реєстратора 469258) та фотозображення 07.42/34_fb778559jpg; оптичний диск №2, який містить відеофайл export-7bie00.mp4 (запис з ІD реєстратора 467850).

Надані відповідачем відеозаписи підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України.

Колегією суддів були досліджені надані відповідачем відеозаписи з нагрудної камери поліцейського (ID реєстратор 469258) та телефону свідка ОСОБА_3 , переглядом яких встановлено наступне.

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не зафіксований факт руху транспортного засобу AUDI державний номерний знак НОМЕР_1 та його зупинку працівниками поліції. Відео починається з того, що поліцейські підходять до чоловіка, який стоїть на узбіччі дороги та розмовляє по телефону. З протилежної від них частини дороги, на узбіччі, стоїть автомобіль, у салоні якого відсутні пасажири та водій. Під час розмови, після встановлення особи чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 , йому повідомлено, що працівниками поліції на підставі пояснень свідка, встановлено, що саме він перебував за кермом автомобіля під час ДТП, висунуто вимогу надати посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, і в зв`язку з наявністю в нього ознак алкогольного сп`яніння – запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. На що ОСОБА_1 пройти медичний огляд категорично відмовляється, факт керування транспортним засобом заперечує неодноразово про це наголошуючи. В подальшому на місце події прибула його дружина, яка повідомила, що саме вона перебувала за кермом вказаного транспортного засобу, однак її пояснення не були взяті до уваги.

На відеозаписі 07.42.34_bcc127f3.mp4 (з телефону свідка ОСОБА_3 ), вбачається, що в салоні автомобіля на місці водія перебуває особа, однак з огляду на низьку якість зйомки, темну пору доби та ракурс фіксації неможливо достеменно встановити особу цієї людини та ідентифікувати її як позивача. З вказаного відеозапису не вбачається факт руху транспортного засобу та беззаперечність факту керування ним саме ОСОБА_1 . Також, з відеозапису неможливо встановити протягом якого часу після ДТП він був здійснений.

На інших відеозаписах з телефону свідка ОСОБА_3 позивач перебуває за межами автомобіля.

За таких обставин, відеозаписи, долучені відповідачем як докази у справі, не відображають факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом AUDI A3.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 12.11.2025 був у лазні. Із лазні вони поверталися двома машинами. Дружина ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля під час підйому по вулиці Шолом-Алейхема, внаслідок засліплення світлом фар зустрічного автомобіля, з`їхала на узбіччя, після чого сіла в іншу машину та поїхала у справах. ОСОБА_1 в свою чергу вийшов з автомобіля та викликав евакуатор. Поки він чекав на евакуатор, прибули працівники патрульної поліції. ОСОБА_1 повідомив їм, що водій поїхав, однак вони повідомили його, що за поясненнями свідка саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля та просили надати документи. Після діалогу з поліцейськими, приїхала дружина ОСОБА_1 , яка повідомила що саме вона перебувала за кермом, однак працівниками патрульної поліції зазначений факт не був прийнятий до уваги. Під час прибуття екіпажу патрульної поліції ОСОБА_1 перебував в 20 метрах від автомобіля, на вимогу надати документи ОСОБА_1 пояснив, що в «Дії» водійське посвідчення відсутнє, а він автомобілем не керував.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Горбенко П.В. позовні вимоги підтримав та пояснив, що пояснення свідка ОСОБА_3 які є додатком до протоколу, не доводять факту керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки вона вийшла з будинку через 5 хвилин після події та не могла бачити хто сидів за кермом. Штраф був сплачений ОСОБА_1 після подання цього позову, з метою недопущення його подвоєння, що не є доказом визнання позивачем своєї вини.

Свідок ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснила, що біля 9 години вечора 12.11.2025 вона забрала свого чоловіка з лазні. Піднімаючись вгору по вул. Шолом-Алейхема, її засліпив зустрічний автомобіль, внаслідок чого вона з`їхала з узбіччя дороги. Після чого вона поїхала з місця події на іншому автомобілі. В подальшому, вона повернулась на місце події разом із ОСОБА_5 , повідомила працівникам патрульної поліції обставини ДТП, і що за кермом перебувала саме вона та забажала надати пояснення, однак працівники патрульної поліції повідомили її про наявність свідка та проігнорували її пояснення.

Свідок ОСОБА_5 який є другом ОСОБА_1 , повідомив, що 12.11.2025 він перебував разом із ОСОБА_1 в лазні. ОСОБА_1 в лазню привезла його дружина. Повертаючись із лазні, він їхав на своєму автомобілі за ОСОБА_4 , яка рухалась попереду нього по вул. Шолом-Алейхема та звернула з дороги на обочину. Після чого, він забрав її та підвіз у центр міста, забрав свою доньку, та разом із ОСОБА_4 повернувся на місце події де вже була поліція. Вони пояснювали поліції, що за кермом була дружина позивача, але їх пояснення до уваги не приймали.

Свідок ОСОБА_3 у судове засідання за викликом не з`явилась, причин неявки до суду не повідомила, жодних заяв або клопотань не надала.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 /а.с. 28/ вбачається, що 12.11.2025 близько 21.35 год. вона, перебуваючи в себе вдома, почула сторонні звуки за вікном. Визирнувши у вікно помітила, що автомобіль марки Ауді злетів з дороги. Вийшовши на вулицю та підійшовши до автомобіля помітила, що в салоні перебував тільки водій, схоже з ознаками алкогольного сп`яніння, який вийшов з автівки зачепив автомобіль та перейшов на інший бік вулиці. Ця подія була зафіксована на відео її телефону, яке вона передала працівникам патрульної поліції.

Оцінивши пояснення свідка в сукупності із іншими доказами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі пояснення не підтверджують факту керування транспортним засобом саме позивачем. Із наданих свідком показань не вбачається, що вона була безпосереднім очевидцем події та особисто спостерігала момент, коли позивач керував транспортним засобом, який, за її словами, злетів з дороги. Зазначені пояснення мають загальний характер та не містять конкретних, чітких відомостей про обставини події, зокрема, способу її вчинення та участі позивача у такій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відеозапис з ID реєстратора 467850, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, не може вважатися належними доказом у зв`язку з тим, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частина 1 статті 126 КУпАП полягає саме в керуванні транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів.

Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2029 по справі 404/4467/16-а.

Разом з тим, апелянтом не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом «AUDI A3», державний номерний знак НОМЕР_1 , а отже, позивач за даних обставин не виступав у якості водія, тому, вимога інспектора поліції про необхідність пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу ОСЦПВ була незаконною.

Колегія суддів також враховує, що позивач як в суді першої, так і апеляційної інстанції заперечував факт керування та зазначав, що спірним транспортним засобом керувала інша особа.

Відповідно до статей 251, 280 КУпАП відповідач повинен довести обставини, які визначаються частиною 1 статті 126 КУпАП як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, довести факт керування позивачем транспортним засобом у спірному випадку.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, належних та достатніх доказів на спростування вищенаведеного, відповідач не надав.

Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За приписами частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №6140068 від 12.11.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 12.01.2026 по справі № 553/4899/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 26.02.2026 року