Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №380/13678/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 рокусправа № 380/13678/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/13678/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 30.10.2024 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Мати позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №101/25/2015/В від 15.05.2025 та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком №71 про наявність порушень функцій організму, унаслідок яких невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та здійснювати самообслуговування і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також висновком лікарської консультативної комісії № 245, виданими комунальним некомерційним підприємством «Радехівська центральна районна лікарня».

24.06.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 24.06.2025 за вхідним № 9910), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Рапорт обґрунтовував необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 , яка за висновком лікарської консультативної комісії потребує постійного догляду.

До рапорту, на підтвердження підстав для звільнення, позивач додав копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, висновок за формою №080-4/о про потребу постійного догляду, а також інші документи, які підтверджують необхідність здійснення ним постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , та відсутність інших членів сім`ї, які могли б забезпечити такий догляд тощо.

За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 25 червня 2025 року № 7893, яким у звільнені позивача з військової служби відмовлено.

До вказаного рішення додано правову оцінку обставин та обґрунтування причин відмови у звільненні позивача з військової служби.

Підставами для прийняття вказаного рішення зазначено наступне: «Рапорт і долучені до нього документи старшого сержанта ОСОБА_3 не підтверджують зазначеної ним підстави для звільнення з військової служби».

Позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та на припущеннях.

На підтвердження потреби у здійсненні постійного стороннього догляду за матір`ю, позивачем додано висновок лікарської консультативної комісії (ЛКК) №245 (відповідно до протоколу засідання ЛКК №98 від 01.07.2025), виданий комунальним некомерційним підприємством «Радехівська центральна районна лікарня». Згідно з вказаним висновком, мати позивача, як особа з інвалідністю ІІ групи, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» альтернативно визначає два документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На думку позивача, додані до позовної заяви висновок №71 про наявність порушень функцій організму, унаслідок яких невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та здійснювати самообслуговування і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновок лікарської консультативної комісії (ЛКК) №245 - є документами, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір`ю позивача.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на таку підставу для відмови у звільненні позивача, як наявність у нього повнолітньої доньки — ОСОБА_4 , 2000 року народження, яка, на думку відповідача, відповідно до ст. 266 Сімейного кодексу України зобов`язана здійснювати догляд за своєю бабусею, - є протиправним.

Донька позивача ОСОБА_4 , відповідно до висновку лікарської консультативної комісії №244 (протокол засідання ЛКК №98 від 01.07.2025), має порушення функцій організму, внаслідок чого за станом здоров`я їй протипоказана важка фізична праця та підняття важких предметів.

Окрім цього, ОСОБА_4 проживає окремо від своєї баби, що підтверджується відповідним витягом із реєстру територіальної громади №2025/007414753.

З огляду на викладене, донька позивача ОСОБА_4 через об`єктивні обставини не має можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабою ОСОБА_2 - особою з інвалідністю ІІ групи.

ОСОБА_2 визначила саме позивача як особу, яка має забезпечувати її догляд.

Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

Відповідно до змісту Акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22.05.2025 року, у якому зазначено інформацію про наявність або відсутність осіб, які здійснюють чи можуть здійснювати догляд (утримання), не заперечується ані потреба в догляді, ані інвалідність ОСОБА_2 , а також підтверджується її родинний зв`язок із позивачем. У документі зазначено, що інші особи першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за особою, що його потребує, - відсутні (чоловік та батьки померли).

Також, встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які формально можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема - онук, ОСОБА_5 , однак відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 05.05.2025 року №50/02/10/1-2816, він наразі проходить військову службу.

Сім`я ОСОБА_2 складається лише з її сина - позивача та онука ОСОБА_5 , який на даний час проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 Національної гвардії України з 16.03.2022.

Позивач звернувся до командира відповідача з рапортом, у якому просив про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, що є особою з інвалідністю II групи, що підтверджено відповідним медичним висновком ЛКК. До рапорту позивач додав усі документи, які підтверджують вказані обставини.

Відповідач повідомив позивачу про те, що його рапорт розглянутий та надані документи не підтверджують підстави для його звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами. Отже, рапорт був розглянутий відповідачем з урахуванням долучених позивачем документів і в його задоволенні відмовлено.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що позивач, старший сержант ОСОБА_1 , дійсно проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .

24.06.2025 позивач звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , 1942 року народження, яка є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням.

Надані позивачем документи не містять чітких доказів безперервної потреби в постійному догляді за його матір`ю.

Також відповідач ставить під сумнів сам висновок ЛКК №245 від 01.07.2025, оскільки лікарсько-консультативні комісії не можуть довільно, на власний розсуд, без встановленого порядку та визначених критеріїв не можуть видавати медичні висновки на підставі законів, які не регулюють діяльність цих комісій.

Для підтвердження необхідності стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - протягом якого часу надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Наданий позивачем медичний висновок № 71 від 10.02.2025 рекомендує ОСОБА_2 «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи».

Враховуючи відсутність у наданих позивачем висновку форми № 080-4/о від 06.12.2024 № 147 інформації про необхідність саме постійного догляду за матір`ю позивача, відповідач вважає, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закон №2232-ХП.

Позивачем не надано жодних доказів підтверджуючих відсутність можливості здійснення догляду за бабусею ОСОБА_2 її онукою ОСОБА_4 іншими шляхами, наприклад, через організацію догляду найнятими особами або організацію сумісного проживання онуки і бабусі.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив наступне.

До рапорту, на підтвердження підстав для звільнення, позивач додав копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, висновок за формою №080-4/о про потребу постійного догляду, а також інші документи, які підтверджують необхідність здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , та відсутність інших членів сім`ї, які могли б забезпечити такий догляд.

Додані до цієї справи висновок №71 про наявність порушень функцій організму, унаслідок яких невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та здійснювати самообслуговування і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновок лікарської консультативної комісії (ЛКК) №245 - є документами, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою - матір`ю позивача.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості, достовірності, чи відповідності формі медичних документів. Пацієнт не відповідає за правильність наданих медичних документів та не повинен контролювати її складання та відповідність формі. Так, Верховний Суд аналізуючи повноваження МСЕК та ЛКК дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК визначає потребу в сторонньому нагляді щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду.

Необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі 520/21316/23. Позивачем до рапорту про звільнення на підставі підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» надано висновок ЛКК Радехівської центральної районної лікарні №245 від 01 липня 2025 року, з якого вбачається, що мати позивача потребує саме постійного стороннього догляду.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 10.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

24.06.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 24.06.2025 за вхідним № 9910), в якому просив:

«Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за моєю матір`ю ОСОБА_2 , 1942 р.н., яка є особою з інвалідністю II групи.

Проходити службу у військовому резерві не бажаю.

Документи після звільнення прошу направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).

Не заперечую щодо виключення мене зі списків особового складу військової частини до проведення зі мною всіх необхідних розрахунків.

До рапорту додаю:

1. акт обстеження сімейного стану з ТЦК від 22.05.2025р.;

2. нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_1 );

3. нотаріально посвідчену колію довідки ідентифікаційного номера ( ОСОБА_1 );

4. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_1 );

5. витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_1 );

6. нотаріально посвідчену копію довідки (форма №5);

7. копію посвідчення УБД ( ОСОБА_1 );

8. копію довідки ВЛК ( ОСОБА_1 );

9. нотаріально посвідчену копію паспорта громадянки України ( ОСОБА_2 );

10 нотаріально посвідчену копію довідки ідентифікаційного номера ( ОСОБА_2 );

11. витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_2 );

12. акт обстеження сімейного стану ( ОСОБА_2 );

13. копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. ( ОСОБА_2 );

14. нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_2 );?

15. нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК (постійний догляд, ОСОБА_2 );

16. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_2 );

17. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу ( ОСОБА_2 );

18. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть чоловіка ( ОСОБА_2 );

19. нотаріально посвідчену копію заяви ОСОБА_2 ;

20. відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні ( ОСОБА_2 ),

21. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження сестри ( ОСОБА_2 ),

22. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть сестри ( ОСОБА_2 ),

23. нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_5 ,

24. нотаріально посвідчену копію довідки ідентифікаційного номера ОСОБА_5 ,

25. нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_5 ),

26. нотаріально посвідчену копію довідки №5 ( ОСОБА_5 )».

25.06.2025 відповідач надав відповідь позивачу за № 7893, про розгляд його рапорту, в якій зазначено:

«На Ваш рапорт про звільнення з військової служби вх. №9910 від 24.06.2025 повідомляємо про непідтвердження наданими Вами документами сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби.

З огляду на це відсутні підстави для задоволення рапорту. Письмове обґрунтування такого висновку додається.

Військовослужбовцю роз`яснюється, що відмову у задоволенні вимог рапорту може бути оскаржено в порядку підпорядкованості або до суду за правилами адміністративного судочинства.

Додаток: правова оцінка стосовно рапорту старшого сержанта ОСОБА_6 на 2 аркушах, нетаємно. тільки адресату.

Правова оцінка обставин, наведених у рапорті старшого сержанта ОСОБА_7

ВИСНОВОК:

Рапорт і долучені до нього документи старшого сержанта Володимира ІВАНОВА НЕ підтверджують зазначеної ним підстави для звільнення з військової служби.

ОБГРУНТУВАННЯ:

До рапорту військовослужбовець надав:

засвідчену копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденної функціонування особи № 101/25/2015/В від 15.05.2025, з якої видно, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю II групи, встановлено без терміново;

висновок № 71 від 10.02.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, з якого видно, що ОСОБА_9 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Оцінюючи надані документи, доходжу висновку про відсутність документів, які б підтверджували наявність зазначеної військовослужбовцем підстави для звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» «Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

... 3) під час воєнного стану:

... необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:».

Військова частина НОМЕР_1 з метою правильного і однозначного застосування законодавства зверталася до Міністерства охорони здоров`я України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, із запитом, які медичні висновки лікарсько-консультативних комісій підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особою.

З відповіді на запит військової частини до Міністерства охорони здоров`я України (лист Департаменту медичних послуг Міністерства охорони здоров`я України № 03.1-15/13115/2-23 від 17.05.2023) відомо, лікарсько-консультативні комісії медичних закладів не уповноважені видавати медичні висновки в довільній формі.

З другої відповіді на запит військової частини до Міністерства охорони здоров`я України (лист Департаменту медичних послуг Міністерства охорони здоров`я країни № -5-04/15616/2-23 від 08.06.2023) відомо, що медичний висновок про потребу у постійному сторонньому догляді лікарсько-консультативні комісії уповноважені видавати лише щодо осіб з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою, затвердженою наказом МОЗ від 31.07.2013 № 667. В інших випадках потреба у постійному сторонньому догляді визначається медико-соціальними експертними комісіями.

Оцінюючи висновок № 71 від 10.02.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, він визначає потребу у сторонньому догляді, а не постійному догляді. Такий висновок є підставою для організації надання рекомендованої соціальної послуги, його дія є обмежена в часі та не є постійною.

Відповідно до статті 266 Сімейного кодексу України, повнолітні внуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, надані військовослужбовцем копії документів НЕ підтверджують підстави про звільнення з військової служби».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні дії відповідача протиправними, як наслідок просить зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних дій та зобов`язання вчинити певні дії з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє станом на момент ухвалення рішення суду.

Згідно із Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час спірних правовідносин), цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1 цього ж Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 цього ж Закону, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно із абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього ж Закону, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем по суті вирішення вказаного рапорту позивача, не враховано:

- засвідчену копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденної функціонування особи № 101/25/2015/В від 15.05.2025, з якої видно, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, встановлено без терміново;

- висновок № 71 від 10.02.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, з якого видно, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Також, відповідач спірну відмову обґрунтовує вимогами ст. 266 Сімейного кодексу України, щодо зобов`язань внучки.

Суд зазначає, що підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Конструкція абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього ж Закону, наступна:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду;

- за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Незгода відповідача із тим, що мати позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, з посиланням на відповідь на запит військової частини до Міністерства охорони здоров`я України (лист Департаменту медичних послуг Міністерства охорони здоров`я України № 03.1-15/13115/2-23 від 17.05.2023) про те, що лікарсько-консультативні комісії медичних закладів не уповноважені видавати медичні висновки в довільній формі, судом не враховується, оскільки згадана відповідь від 17.05.2023 не могла надавати оцінку витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №101/25/2015/В від 15.05.2025.

Щодо заперечення відповідача про те, що вищевказаний висновок № 71 від 10.02.2025, є обмежений в часі, суд зазначає наступне:

10.02.2025 ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» надано Висновок № 71 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно із Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 за № 407, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (в редакції на час видачі згаданого Висновку):

1. Ця Інструкція визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок).

2. Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

3. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

8. Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

11. Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення, в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно із п. 233 цього ж Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно із п. 5 цього ж Переліку, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», крім іншого, подаються:

26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Судом не враховується заперечення відповідача про те, що згаданий висновок є обмежений в часі, оскільки зазначення дати дійсності висновку по суті відповідає вимогам п. 11 Інструкції 407.

Крім цього, згідно копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденної функціонування особи № 101/25/2015/В від 15.05.2025, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, безстроково.

Вищевказаний Висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» за № 71 від 10.02.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, станом на 10.02.2025 згідно вищевказаної Інструкції 407 висновок за формою № 080-4/о міг надаватися закладами охорони здоров`я, мав заповнюватися членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Таким чином, згаданий висновок, на час його оформлення – 10.02.2025 згідно Інструкції 407, мав заповнюватися та підписуватися членами «лікарської комісії», а згідно наявної у справі копії фактично заповнений та підписаний «лікарсько-консультативною комісією».

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Так, відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Позивач жодними іншими належними та допустимими доказами не обґрунтував правомірність такого висновку (за № 71) в тому числі на підставі яких даних він був виданий.

Позиція суду, щодо необхідності надання належної правової оцінки копії довідки ЛКК узгоджується із позицією ВС КАС викладеною у Постанові від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24.

Також, відповідач спірну відмову обґрунтовує вимогами ст. 266 Сімейного кодексу України, яка встановлює, що повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Однак відповідач у спірній відмові не вказав жодного критерію встановленого згаданою нормою щодо можливості чи не можливості (згідно п. 5 цього вищевказаного Переліку) доньки позивача ОСОБА_4 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідач у спірній відмові, жодним чином не спростував інші докази надані позивачем до рапорту щодо неможливості здійснення ОСОБА_4 постійний догляд за ОСОБА_2 .

Судом не враховуються, для вирішення предмету спору по даній справі, аргументи позивача про те, що донька позивача ОСОБА_4 , відповідно до висновку лікарської консультативної комісії №244 (протокол засідання ЛКК №98 від 01.07.2025), має порушення функцій організму, внаслідок чого за станом здоров`я їй протипоказана важка фізична праця та підняття важких предметів, оскільки, як згаданий висновок за № 244 та і зазначений позивачем в позові висновок за № 245 від 01.07.2025, не були надані позивачем до вищевказаного рапорту та відповідно не оцінювались відповідачем при прийнятті спірної відмови.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання спірної відмови протиправною підлягають задоволенню, оскільки така прийнята відповідачем не обґрунтовано, та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Щодо позовних вимого зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення старшого позивача з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї ж статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що за правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

У пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у спосіб встановлений судом.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача та частково враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії -задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.06.2025 за вхідним № 9910 про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 605,60 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович