Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №380/23445/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 рокусправа № 380/23445/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язання вчинити дії, -

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №1159/12/18203 від 24.09.2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 рік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №1159/12/18203 від 24.09.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання попереднього рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 380/3963/25 відповідач виготовив та надав оновлену довідку про розмір її грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. Позивач погоджується з тим, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у вказаній довідці розраховано правильно — виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 (2684,00 грн).

Проте позивач не погоджується із визначеними у довідці розмірами додаткових видів грошового забезпечення. На її переконання, відповідач безпідставно, довільно та всупереч вимогам законодавства зменшив розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі. Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний був застосувати до нових (збільшених) окладів ті високі відсоткові показники додаткових видів грошового забезпечення (зокрема, премію на рівні 260%, надбавку за особливості проходження служби — 65%), які фактично встановлювались та виплачувались діючим військовослужбовцям за аналогічною посадою у 2023 році на підставі відповідних телеграм та доручень Міністра оборони України. Такі дії відповідача, на думку позивача, є протиправними, призводять до звуження її соціальних гарантій та штучного заниження загального розміру пенсії, що підлягає перерахунку.

Ухвалою від 01 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Враховуючи характер спірних правовідносин, категорію спору та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено відповідні процесуальні строки для подання заяв по суті справи задля забезпечення принципів змагальності та диспозитивності адміністративного процесу.

10 грудня 2025 року представник відповідача, скориставшись своїм процесуальним правом, через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву разом із доказами його направлення стороні позивача.

Свою позицію ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовує тим, що розміри надбавки за особливості проходження служби та премії для діючих військовослужбовців у 2023 році дійсно встановлювались окремими телеграмами та дорученнями Міністра оборони України. Однак такі відсоткові показники визначалися виходячи з наявного фонду грошового забезпечення та обчислювалися на базі посадових окладів, "заморожених" на рівні 2018 року (із розрахунку прожиткового мінімуму 1762,00 грн).

Відповідач наголошує, що телеграми Міністра оборони є відомчими документами тимчасового (організаційно-розпорядчого) характеру, а не нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України про підвищення грошового забезпечення, які могли б слугувати законною підставою для перерахунку пенсій відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Застосування високих відсоткових ставок, які виконували роль компенсаторного механізму для діючих військовослужбовців через незмінність їхніх базових посадових окладів, до нової, збільшеної за рішенням суду розрахункової бази (2684,00 грн) є математично та юридично необґрунтованим.

На переконання відповідача, задоволення таких вимог неминуче призведе до формування штучного, гіпотетичного розміру грошового забезпечення, який фактично ніколи не виплачувався жодному діючому військовослужбовцю. Відтак, відповідач вважає, що оскаржувана довідка складена правомірно, в межах наданих повноважень та у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Інших заяв по суті справи (зокрема відповіді на відзив чи заперечень) від учасників судового процесу у встановлені судом строки не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує військову пенсію за вислугу років, призначену їй з 01.04.2009 року відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі — Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 380/3963/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року. Суд зобов`язав відповідача визначити розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

На виконання вказаного судового рішення, відповідач склав та направив до пенсійного органу довідку № 1159/12/18203 від 24.09.2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що у вказаній довідці основні види грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням) обчислені відповідачем правильно, у чіткій відповідності до рішення суду — із застосуванням розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 (2684,00 грн).

Спір між сторонами виник виключно з приводу визначення відсоткового розміру та, як наслідок, грошового еквівалента щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію) та премії.

Позивач вимагає встановити ці показники на рівні, який застосовувався до діючих військовослужбовців у 2023 році, зокрема: премію — на рівні 260%, а надбавку за особливості проходження служби — на рівні 65% від відповідної розрахункової бази. В обґрунтування таких відсотків позивач посилається на відомчі телеграми та окремі доручення Міністра оборони України, видані на відповідний бюджетний рік.

Не погоджуючись із розмірами надбавок та премій, вказаними у довідці від 24.09.2025, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у контексті встановлених фактичних обставин справи, суд керується положеннями Конституції України, Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України № 704 та враховує актуальну практику Верховного Суду, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, та перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, а також визначено вичерпний перелік та структуру додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 Постанови № 704 Уряд надав право керівникам державних органів (зокрема, Міністру оборони України) у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:

установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;

здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Системний аналіз пункту 5 Постанови № 704 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України не визначив конкретних, сталих та фіксованих розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії для військовослужбовців. Натомість, Уряд встановив лише їх гарантовані нормативні межі: для надбавки за особливості проходження служби — максимальну межу («до 100 відсотків»), а для премії — мінімальну базу («не менш як 10 відсотків»).

Право визначати конкретний відсотковий розмір цих додаткових виплат у поточному році делеговано Міністру оборони України, який приймає відповідні організаційно-розпорядчі рішення виключно виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого у Державному бюджеті на відповідний рік.

Суд зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, є виключно рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності безумовного застосування при оформленні довідки відсоткових показників додаткових видів грошового забезпечення (зокрема премії на рівні 260% та надбавки за особливості проходження служби — 65%), визначених телеграмами та дорученнями Міністра оборони України на 2023 рік, суд зазначає таке.

У період з 2018 по 2023 роки Міністерству оборони України виділялися бюджетні асигнування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виходячи з розрахунку посадових окладів, визначених на базі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн).

Оскільки базові посадові оклади діючих військовослужбовців у цей період Урядом нормативно не підвищувались, Міністр оборони України щороку видавав телеграми (окремі доручення), якими встановлював високі відсотки премій та надбавок з метою компенсації «заморожених» окладів та забезпечення належного загального рівня доходів військовослужбовців. Тобто, ці високі відсоткові ставки були математично розраховані та застосовувалися Міністерством оборони України виключно до «старої» бази окладів (2018 року) в межах затвердженого фонду оплати праці.

У справі позивач, яка за рішенням суду вже отримала право на обчислення базових окладів із нового, значно вищого прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), вимагає перенести на цю нову розрахункову базу ще й ті високі відсотки премій та надбавок, які застосовувалися діючим військовослужбовцям до бази 1762,00 грн.

Вирішуючи вказане питання, суд враховує найновішу, сталу та обов`язкову для застосування правову позицію судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд розмежував правову природу встановлення базової розрахункової величини (прожиткового мінімуму) на рівні закону та правову природу встановлення відсоткових надбавок і премій відомчими телеграмами Міністра оборони.

Верховний Суд чітко наголосив, що телеграми та окремі доручення Міністра оборони України щодо встановлення надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії у відповідних відсотках на поточний рік є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій.

Як зазначено у пунктах 69-72 постанови Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24: «Вказаний документ Міністра оборони України не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов`язаний обов`язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. (...) Встановлені зазначеними наказами премії не можуть стосуватися колишніх військовослужбовців».

Суд акцентує увагу на тому, що застосування високих відсоткових показників (встановлених Міністром оборони України телеграмами для діючих військовослужбовців виходячи з фінансових можливостей бюджету на базі окладів 2018 року) до нових (збільшених) розмірів посадових окладів пенсіонерів, розрахованих із прожиткового мінімуму 2023 року, призводить до формування штучного, гіпотетичного розміру грошового забезпечення. Такий сукупний розмір грошового забезпечення фактично ніколи не встановлювався Кабінетом Міністрів України та ніколи не виплачувався жодному діючому військовослужбовцю.

Такий підхід прямо порушує принцип рівності та саму правову суть інституту перерахунку пенсії, яка полягає виключно у приведенні розміру пенсії колишнього військовослужбовця у відповідність до реального грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а не у створенні для пенсіонерів кращих умов фінансового забезпечення порівняно з тими особами, які несуть службу на даний час.

Оскільки Кабінет Міністрів України не приймав нормативно-правових рішень про одночасне збільшення і базової розрахункової величини (до рівня 2023 року), і відсотків додаткових видів грошового забезпечення (до рівнів 65% та 260%), вимоги позивача про поєднання цих двох несумісних показників в одній довідці позбавлені правового підґрунтя.

Таким чином, суд констатує, що відповідач, складаючи спірну довідку № 1159/12/18203 від 24.09.2025 року з розрахунковою базою у розмірі 2684,00 грн, діяв правомірно та в межах повноважень. Обчислення розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії здійснено відповідачем у межах гарантованих Постановою КМУ № 704 значень (зокрема, премії — не менше 10%), оскільки законні підстави для механічного перенесення високих відсотків із тимчасових відомчих телеграм Міноборони на нову розрахункову базу відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довела протиправності дій відповідача при складанні оскаржуваної довідки, тоді як відповідач належними доказами та посиланнями на сталу практику Верховного Суду підтвердив правомірність своєї позиції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення довідки у зазначених у ній розмірах є законними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Порушень майнових прав позивача у межах спірних правовідносин судом не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Водночас, за правилами статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

За подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до позовної заяви.

Оскільки суд дійшов висновку про повну необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні, понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на неї та відшкодуванню не підлягають.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання вчинити певні дії — відмовити повністю

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням положень статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 лютого 2026 року.

Суддя Коморний О.І.