Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №640/26124/21 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/26124/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0125004202 від 07.12.2018, № 0125034202 від 07.12.2018, № 0125014202 від 07.12.2018 ГУ ДФС у м. Києві, № 0125024202 від 07.12.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 18.10.2018 №4124/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

На підставі акта перевірки від 18.10.2018 №4124/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.12.2018 № 0125004202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 272 603,95 грн, з яких 218 083,16 грн - основного платежу тата 54 520,79 грн - штрафних санкцій; № 0125034202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 22 717,00 грн з яких 18 173,60 грн - основного платежу та 4 543,40 грн - штрафних санкцій; № 0125014202 яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн; № 0125024202 яким застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

Зазначив, що 17.01.2007 між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» укладений договір про надання споживчого кредиту № 44.05-712-П, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, Долар США, в сумі 56 000,00 доларів США, зі сплатою 12,25 процентів річних строком повернення до 16.01.2017 згідно графіку платежів по 467,00 доларів США - щомісячно.

17.01.2007 в якості забезпечення між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» укладено іпотечний договір № 44.02-959/1 на квартиру АДРЕСА_1 . Як стало відомо Позивачу, АТ «УКРСОЦБАНК» було задоволено свої вимоги на нерухоме майно, у зв`язку з чим було направлено на адресу банку відповідний запит.

25.09.2018 АТ «УКРСОЦБАНК» видано довідку № 44.22-08/96-8637 згідно якої повідомлено: «На Ваш письмовий запит від 21 вересня 2018 року повідомляємо, що станом на 25 вересня 2018 року претензій зі сторони АТ «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 не має, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Так, Банк в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року за № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума відсотків, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Зазначив, що за змістом укладеного між Позивачем та АТ «УКРСОЦБАНК» договором кредиту строк повернення останнього було визначено до 16.01.2017 року. Як вбачається із п. 1.1. Кредитного договору № 44.05-712/П від 07.01.2007 платежі мали здійснюватись щомісячно з 10 лютого 2017 року по 16 січня 2017 року всього 120 платежів з яких 119 платежів по 467 доларів США та останній 120 на суму 427 доларів США. Відповідно станом на 17.01.2017 року строк давності минув до всіх платежів до лютого 2018 року, загальна сума за якими складає 35 платежів * 467 доларів США = 16 345,00 доларів США + платіж на суму 427 доларів США загальна сума боргу складає 16 772,00 долари США.

Як стало відомо, Відповідач зазначив, що прощення боргу відбулось у грудні 2017 року, тобто станом на дату прощення боргу, строк позовної давності минув до всіх платежів включно до грудня 2014 року щодо 25 платежів з яких 24 платежі на 467 доларів США на суму 11 208, доларів США та один на суму 427 доларів США загальна сума боргу складає 11 635 доларів США. Звернув увагу, що сума у розмірі 11 635 доларів США - не містить розшифровки, основної суми зобов`язання яке залишилось за договором кредиту та не містить інформації про суму відсотків, які включено у дані платежі.

При цьому перерахунку боргу на гривні Позивачу надано не було, а АТ «УКРСОЦБАНК» задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 року, та відповідно станом на 25.09.2018 року повідомив про відсутність претензій до Позивача щодо Кредитного договору № 44.05-712/П від 07.01.2007.

Вказані обставини не були досліджені Відповідачем при проведенні перевірки, що зумовило винесення протиправних податкових повідомлень - рішень від 07.12.2018. За таких обставин вважає, що у Відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

На підставі зазначеного, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0125004202 від 07.12.2018 ГУ ДФС у м. Києві, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0125034202 від 07.12.2018, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0125014202 від 07.12.2018 ГУ ДФС у м. Києві, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0125024202 від 07.12.2018 ГУ ДФС у м. Києві, що прийняті всупереч вимогам та нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

04.10.2021 позивач звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів по справі.

03.12.2021 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 25.09.2018 №14379, головним державним ревізором, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСОЦБАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Кодексу платник податків ОСОБА_1 було проінформовано та належним чином повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 25.09.2018 №55355/П/26-15-42-02-27 та копією наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2018 №14379 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.

Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала доходи у сумі 1211573,11 грн. за ознакою доходу 126. ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 1211573,11 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів, чим порушено вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Кодексу.

На лист ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2018р. № 14601/П/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо, фізичною особою ОСОБА_1 відповідь та інформація не надані. Перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано загальний річний оподатковуваний дохід за 2017 рік, отриманий у вигляді додаткового блага у сумі 1211573,11 грн., в податковій декларації про майновий стан і доходи, та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів.

В порушення п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Кодексу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 в сумі 218083,16 грн. отриманого доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором ПАТ «УКРСОЦБАНК».

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 занизила та не перерахувала до бюджету військовий збір за 2017 рік в розмірі 18173,60 грн., чим порушила вимоги п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

07.12.2021 відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

20.12.2021 позивачем подано відповідь на відзив, в якому крім іншого зазначено, що відповідачем не було обґрунтовано причини поважності подання відзиву. Додатково зазначив, що у наданому відзиві відсутні будь - які розрахунки податку на доходи платника податку, у наданому відзиві є лише згадка про суму, яку було визначено Банком без проведення перевірки її нарахування та з`ясування обсягу заборгованості, що є неприпустимим при проведенні нарахування податкових зобов`язань. Відзив не містить жодних доказів окрім наданого листа ПАТ «УКРСОЦБАНК» про суму анульованого боргу, при цьому останній також не містить жодних розрахунків відносно суми, яку віднесено до суми основного боргу, з врахуванням дійсної суми заборгованості в межах строку позовної давності, та того факту, що банком було отримано повне задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.

Так, Банк в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 року. Вказані обставини не були досліджені Відповідачем при проведенні перевірки, що зумовило винесення протиправних податкових повідомлень - рішень від 07.12.2018, на підставі яких було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 84079- 17 від 15.02.2019. За таких обставин у Відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

20.12.2021 відповідачем подані заперечення на клопотання про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10.01.2022 витребувані від Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» докази по справі.

На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/26124/21.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження та залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року продовжено розгляд справи № 640/26124/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувани від Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»: інформацію про суму прощеного боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 із наведенням даних щодо складових такої суми (сума основного боргу (тіло кредиту), проценти за користування кредитом, нарахована пеня, штраф, тощо) із наданням копії відповідного рішення (у разі прийняття такого).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, відмовлено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року прийнято та долучено до матеріалів справи наданий представником Головного управління ДПС у м. Києві відзив із додатками на позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Визнано, що відзив та додані до нього докази подані вчасно і відповідають вимогам процесуального законодавства, тому підстав для їх неприйняття до розгляду немає.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 25.09.2018 № 14379 головним державним ревізором інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб Головного Управління ДФС у м. Києві Назарок О.В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСОЦБАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017рік (а.с.189-190).

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 18 жовтня 2018 року № 4124/26-15-42-02-30/2869719384 (а.с.90;180).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 179.1, ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п. 49.18 ст.49 Кодексу, не подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;

- п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст. 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 1211573,11 грн, та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 218083,16 гривень;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 18173,60 гривень.

На підставі встановлених порушень, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення: від 07.12.2018 № 0125004202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 272 603,95 грн, з яких 218 083,16 грн - основного платежу тата 54 520,79 грн - штрафних санкцій (арк.спр.31;97,200); № 0125034202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 22 717,00 грн з яких 18 173,60 грн - основного платежу та 4 543,40 грн - штрафних санкцій (арк.спр.33;99;202); № 0125014202 яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн (арк.спр.35;101;204); № 0125024202 яким застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн (арк.спр.37;103;206).

Процедура адміністративного (досудового) оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем не застосовувалася.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За вимогами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту вимог пп.78.1.2 п.178.1 ст.178 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік "додаткових благ", які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України і є вичерпним.

Так, приписами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).

Положеннями п. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015р.), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань».

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" № 321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З огляду на зазначене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019 у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16.

Як встановлено матеріалами справи, 17 січня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" договір про надання споживчого кредиту № 44.05-712/П, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 56 000,00 доларів США (арк.спр.14-20).

Згідно довідки АТ «Укрсоцбанк» № 04.22-08/96-8637 від 25 вересня 2018 встановлено, що станом на 25 вересня 2018 року претензій зі сторони АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 року не має, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Так, Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 року (арк.спр.258).

Відповідно до довідки про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу ПАТ «Укрсоцбанк» вих. №1506 від 12.12.2017 яка була надана від Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»: інформацію про суму прощеного боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 44.05-712/П від 17.01.2007 на виконання ухвали суду встановлено, що згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 15.11.2017 визначена на рівні 547277 гривень 00 копійок.

Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, заборгованість за Договором кредиту № 44.05-712/П від 17.01.2007 склала 222983 долари США 52 центи, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.11.2017 складає 5908254 гривні 30 копійок та 45623 гривні 41 копійка, а саме: сума кредиту 45726 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ на 15.11.2017 складає 1211573 гривень 11 копійок; сума нарахованих процентів за користування кредитом 42804 доларів США 59 центів, що за офіційним курсом НБУ на 15.11.2017 складає 1134166 гривень 34 копійки; пеня 134452 доларів США 93 центи, що за офіційним курсом НБУ на 15.11.2017 складає 3562514 гривень 85 копійок та 45623 гривні 41 копійка.

У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержетеля в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість Вам прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором кредиту № 44.05-712/П від 17.01.2007 в розмірі 88530 доларів США 59 центів та пені 134452 доларів США 93 центи, 45623 гривні 41 копійка.

У контексті наведеного суд зазначає, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення спосіб відображення кредитором у бухгалтерському обліку суми прощеного боргу. Так само кваліфікація кредитором суми прощеного боргу позичальника як його оподатковуваного доходу та подання до контролюючого органу відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з нього податку не є визначальною для встановлення податкових зобов`язань позивача.

Вирішальним у спірних правовідносинах є наявність передбачених податковим законодавством підстав для виникнення у позивача обов`язку зі сплати відповідного податку, що має оцінюватися з огляду на фактичні обставини справи та вимоги закону, а не виключно з урахуванням бухгалтерського або податкового обліку третьої особи.

Отже, дії кредитора щодо відображення прощеного боргу у власному обліку не можуть самі по собі створювати, змінювати чи припиняти податкові обов`язки позивача без встановлення передбачених законом підстав.

Таким чином, судом встановлено, що сума боргу, прощена позивачу за кредитним договором від 17.01.2007 року, виникла внаслідок збільшення розміру заборгованості через зміну курсу долара США. З огляду на це суд зазначає, що така сума є результатом курсової різниці, яка виникла у зв`язку з валютними коливаннями, а не наслідком отримання позивачем додаткового майнового блага.

Відтак, прощена сума заборгованості у зазначеній частині не може розцінюватися як додаткове благо в розумінні податкового законодавства та, відповідно, не підлягає включенню до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача.

Таким чином, зазначена сума відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є додатковим благом платника податку (позивача) та не підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Водночас суд зазначає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими визначено особливості оподаткування сум прощеного (анульованого) боргу за валютними кредитами.

З огляду на це об`єкт оподаткування у даному випадку має визначатися з урахуванням різниці між сумою прощеного боргу та сумою курсової різниці, що виникла внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США, у порівнянні з курсом, встановленим станом на 01.01.2014 року.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та включення всієї суми прощеного боргу до складу оподатковуваного доходу позивача.

За таких обставин спірні податкові повідомлення-рішення у відповідній частині є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення у зв`язку з ненаданням позивачем до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України обов`язок ведення книги обліку доходів і витрат покладено виключно на фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи та тексту акта перевірки, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 перебувала на податковому обліку в органі ДФС як фізична особа, без статусу фізичної особи - підприємця.

Отже, вимоги щодо ведення та надання до перевірки книги обліку доходів і витрат на позивача у спірний період не поширювалися.

За таких обставин висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44 та підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням книги обліку доходів і витрат не відповідають фактичним обставинам справи та є безпідставними.

Відтак, з огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення № 0125004202 від 07.12.2018 року, № 0125034202 від 07.12.2018 року, № 0125014202 від 07.12.2018 року та № 0125024202 від 07.12.2018 року є безпідставними та протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3214,40 гривень.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 3214,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме спірне рішення відповідача призвело до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0125004202 від 07.12.2018 року, № 0125034202 від 07.12.2018 року, № 0125014202 від 07.12.2018 року та № 0125024202 від 07.12.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 3214,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 04116; адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, електронна пошта: kyiv.official@tax.gov.ua).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Тихонов