Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/29848/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Київ справа №320/29848/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГенерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач - 3), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач - 4), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу ЗСУ та в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати в повному обсязі нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1

- у червні 2023 року 127 303,31 грн., з яких в липні 2023 року за даними АТ КБ «Приватбанк» перераховано 27 303, 31 грн. (на 100 000 грн. менше нарахованих сум ГЗ ).

- у липні 2023 року 126 893,76 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

- у серпні 2023 року 94 635,70 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

- у вересні 2023 року 98 702,83 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

зобов`язати Генеральний штаб ЗСУ та в/ч НОМЕР_3 виплати в повному обсязі заборговані суми нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , за періоди і в розмірах, вказаних в п. 5.1 цього позову шляхом перерахування їх на картку/рахунок НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому було не виплачено всі суми грошового забезпечення, які були нараховані відповідачами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025р. відкрито провадження у справі №320/29848/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідачів: накази, розрахунково-платіжні відомості, видаткові касові ордери, реєстри зарахування коштів на карткові (поточні) рахунки, накопичувальну картку обліку заробітної плати, картку особового рахунку військовослужбовця позивача та інші документи, відомості, які містять інформацію щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за спірний період; копії наказів про призначення позивача на посади, про зарахування до списків особового складу, про зарахування на грошове забезпечення та виключення з грошового забезпечення; довідку-розрахунок про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за спірний період із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати; копію послужного списку позивача; бойові розпорядження, бойові накази щодо участі позивача у бойових діях; копію Журналу бойових дій підрозділу за спірний період; копію рапорту (донесення) командира підрозділу про участь військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань; письмові пояснення та докази щодо наявності або відсутності дисциплінарних стягнень, щодо позивача за спірний період.

16.07.2025р., представником відповідача - 1 через систему «Електронний Суд» подано клопотання про заміну відповідача належним. Дане клопотання обґрунтовано тим, що Генеральний штаб Збройних Сил України не є виплатним органом, ні розпорядником бюджетних коштів та зазначає, що позивач проходив військову службу у безпосередньому підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебував на фінансовому забезпеченні відповідача - 2, а тому належним відповідачем є ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому підпорядковані військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

17.07.2025р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано заяву, відповідно до якої в задоволенні клопотання представника Генерального Штабу Збройних Сил України про заміну неналежного відповідача просив відмовити з підстав та мотивів викладених в заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р., суд ухвалив залучити до участі у справі у якості відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військову частину НОМЕР_2 .

03.02.2026р., представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ) подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав того, що військова частина НОМЕР_2 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_1 як окремий батальйон, переформована у зв`язку із проведенням додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році, правонаступником є військова частина НОМЕР_1 , а військова частина НОМЕР_2 перестала існувати.

Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, яка має власний рахунок, є суб`єктом владних повноважень, має свою фінансово - економічну службу (в т.ч. розрахунковий відділ), тобто є виплатним органом та розпорядником бюджетних коштів, відповідно наділена повноваженнями щодо самостійного прийнятого рішення визначати розмір грошового забезпечення підлеглим військовослужбовцям, з урахуванням вимог діючого законодавства, та здійснювати виплати цього грошового забезпечення, в строки та порядку визначеному законодавством.

З урахуванням цього, військова частина НОМЕР_6 не має жодного відношення до процесу нарахування та виплати грошового забезпечення, яке здійснювалося у військовій частині НОМЕР_1 , адже позивач не проходив службу у військовій частині НОМЕР_6 .

06.02.2026р., представником Військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що позивачем 12.07.2023р. було подано рапорт № 4521 відповідно до якого ОСОБА_1 доручав отримати своє грошове забезпечення та додаткову винагороду головному сержанту танкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_2 шляхом перерахування на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк». Вказаний рапорт підписаний власноруч позивачем та справжність підпису завірено командиром військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до відомості зарахувань грошового забезпечення за період з 10.06.2023р. по 28.10.2023р. виданої ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода, яка належить позивачу.

Враховуючи ту обставину, що грошове забезпечення виплачується до 10 числа кожного місяця за попередній місяць, додаткова винагорода виплачується з 15 по 20 число кожного місяця за попередній період, а рапорт позивача надійшов 12.07.2023р., то безпосередньо позивачу на картковий рахунок в липні 2023 року за червень 2023 року було виплачено грошове забезпечення в розмірі 27 303,31 грн., а додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн., була виплачена на картковий рахунок ОСОБА_2 , відповідно до рапорту позивача.

А тому, представник відповідача - 2 зазначає, що військовою частиною у повному обсязі нараховано та виплачено позивачу належне йому грошове забезпечення та додаткова винагорода.

В частині надання доказів, представник відповідача - 2 зазначає, що не може надати до суду витребувані докази, тому, що військова частина не є розпорядником цих документів, так як вони видавалися військовою частиною НОМЕР_2 та до архіву військовою частини НОМЕР_1 не передавалися.

13.02.2026р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що відповідачем -2 не повідомлено суд, в кого знаходиться оригінал рапорту №4521 від 12.07.2023р., який долучений ним до відзиву, так само не повідомлено, яким чином ним отримано цей рапорт, якщо ним зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 документи не передавалися. Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що зі змісту рапорту не можливо зрозуміти на який термін позивач доручав отримати своє грошове забезпечення та додаткову винагороду головному сержанту танкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_2 . Однак, крім оскаржуваного в позові періоду невиплати грошового забезпечення позивачу, всі інші подальші виплати знову було здійснено на його, а не ОСОБА_2 картковий рахунок, попри те, що відповідачем не надано жодного документа чергового вільного волевиявлення та реалізації своїх цивільних прав позивачем, в результаті якого грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода знову почали перераховуватися на його картку.

Більше того, на копії згадуваного рапорту № 4521 від 12.07.2023р., відсутні будь які позначення (резолюції), щодо результату розгляду рапорту командиром, так само як і відсутні відомості, кому доручено цей рапорт виконувати, в разі його задоволення, оскільки сам по собі, без фізичного втручання конкретного виконавця, він не міг бути виконаний.

Також, представником позивача заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи до участі у справі ОСОБА_2 .

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Так, положеннями статті 49 КАС України визначено наступні статуси третіх осіб: треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача або відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з частиною 4 статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб та у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Як вбачається з тексту клопотання, воно не містить поштової адреси (місця проживання чи перебування) ОСОБА_2 , що не відповідає частині 1 статті 167 КАС України.

З урахуванням вищезазначеного, суд, клопотання про залучення третьої особи повертає без розгляду.

В частині клопотання про повторне витребування доказів від відповідача -2, то суд звертає увагу на те, що останнім надані пояснення, що військова частина не є розпорядником цих документів, так як вони видавалися військовою частиною НОМЕР_2 та до архіву військовою частини НОМЕР_1 не передавалися.

Також в частині витребування від відповідача-2 оригіналів документів, які подані до суду в копіях, то суд зазначає, що згідно з КАС України, суд оцінює докази, керуючись власним переконанням та відсутній обов`язок витребовування оригіналів, якщо копії належним чином засвідчені та не викликають сумнівів.

Крім того, 21.10.2025р., 01.12.2025р., представником позивача подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи, однак витребування доказів може призвести до затягування строків розгляду справи, а тому в його задоволенні має бути відмовлено.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВС Т А Н О В И В:

Старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на посаді командира танкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .

У період з червня 2023 року по вересень 2023 року, позивачу було нараховано грошове забезпечення з урахуванням додаткової грошової допомоги відповідно до довідки від 06.11.2024р. № 1564/6080, однак не були виплачені у повному обсязі, а саме:

у червні 2023 року нараховано 127 303,31 грн., з яких в липні 2023 року за даними АТ КБ «Приватбанк» перераховано 27 303, 31 грн (на 100 000 грн. менше нарахованих сум).

у липні 2023 року 126 893,76 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

у серпні 2023 року 94 635,70 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

у вересні 2023 року 98 702,83 грн.. з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, щодо не виплати в повному обсязі нарахованого грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260).

Відповідно до положень пункту 2 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Як вбачається з положень п.8 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).

Відповідно до положень розділу ІІІ Порядку №531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №531 визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 визначено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 06.11.2024р. № 1564/6080, позивачу були нараховані наступні суми грошового забезпечення, однак не були виплачені у повному обсязі, а саме:

у червні 2023 року нараховано 127 303,31 грн., з яких в липні 2023 року за даними АТ КБ «Приватбанк» перераховано 27 303, 31 грн (на 100 000 грн. менше нарахованих сум).

у липні 2023 року 126 893,76 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

у серпні 2023 року 94 635,70 грн., з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

у вересні 2023 року 98 702,83 грн.. з яких за даними АТ КБ «Приватбанк» нічого не перераховано.

Також, в матеріалах справи наявний рапорт позивача від 12.07.2023р. на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований 12.07.2023р. за вх.№4521, про те, що позивач доручав отримувати грошове забезпечення та додаткову винагороду головному сержанту танкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_2 на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк». Підпис підтверджено командиром військової частини НОМЕР_2 - майором ОСОБА_3 .

Відповідно до пунктів 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Розпорядження майном може здійснюватися у тому числі шляхом укладання довіреності.

Згідно з статтею 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів.

Отже, рапорт позивача, що наявний в матеріалах справи про розпорядження майном у даному випадку, грошовими коштами, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить йому.

Представник позивача зазначає, що підпис ОСОБА_1 є сумнівним, однак жодних аргументів з цього приводу не ненаводить, у тому числі, які спростовують факт наявності зазначеного рапорту.

Також позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що даний рапорт ним не підписувався, відсутні докази щодо ознак можливого його підроблення, відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів, що наявності можливих ознак відповідного складу злочину.

Стосовно посилання представника позивача, що на копії згадуваного рапорту № 4521 від 12.07.2023р., відсутні будь які позначення (резолюції), щодо результату розгляду рапорту командиром, так само як і відсутні відомості, кому доручено цей рапорт виконувати, в разі його задоволення, суд зазначає, що відсутність візи не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту, оскільки це є питанням внутрішнього документообігу військової частини.

Щодо інших посилань позивача, то суд зазначає, що вони фактично зводяться до формальних підстав, та не свідчать ні про факт відсутності рапорту позивача, ні про не написання означеного рапорту позивачем.

Крім того, разом з відзивом, відповідачем -2, долучено до матеріалів справи відомість зарахування заробітної плати (грошового забезпечення) особі, якій позивач розпорядився своїм майном, а саме ОСОБА_2 за період з 10.06.2023р. - 38.10.2023р., виданої ПАТ АК «Приватбанк».

Судом з даної відомості вбачається наступне:

25.07.2023р. ОСОБА_2 виплачено грошове забезпечення двома платежами, кожний з яких був у розмірі 100 000 грн., що відповідає грошовому забезпеченню позивача за червень 2023 року, що не було йому виплачено.

10.08.2023р. ОСОБА_2 виплачено грошове забезпечення у розмірі 26 893, 76 грн., та 22.08.2023р., у тому числі виплачено грошове забезпечення у розмірі 100 000 грн., що у сумі становить 126 893, 76 грн. та відповідає сумі нарахованому грошовому забезпеченню позивача за липень 2023 року.

12.09.2023р. ОСОБА_2 виплачено грошове забезпечення у розмірі 26 893,76 грн. та 21.09.2023р. у тому числі виплачено грошове забезпечення у розмірі 67 741,94 грн., що у сумі становить 94 635,70 грн. та відповідає сумі нарахованому грошовому забезпеченню позивача за серпень 2023 року.

11.10.2023р. ОСОБА_2 виплачено грошове забезпечення у розмірі 26 882,83 грн., 28.10.2023р., виплачено грошове забезпечення у розмірі 60 000,00 грн. та 11 820, 00 грн. що у сумі становить 98 702, 83 грн. та відповідає сумі нарахованому грошовому забезпеченню позивача за вересень 2023 року.

З урахуванням цього, суд доходить висновку, що суми грошового забезпечення за оскаржуваний період, які виплачені ОСОБА_2 є аналогічними тим сумам, стосовно яких заявлені позовні вимоги, а тому у даному випадку відсутня бездіяльність щодо не виплати відповідачем-2 грошового забезпечення позивачу на користь іншої особи, та, як наслідок, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача-2 вчинити дії щодо виплати грошового забезпечення позивачу.

В частині позовних вимог до Генерального штабу Збройних Сил України суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки Генеральний штаб Збройних Сил України не ні є виплатним органом, ні розпорядником бюджетних коштів та позивач не проходив військову службу у його складі.

В частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що йому підпорядковані військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , яка не існує.

Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, яка має власний рахунок, є суб`єктом владних повноважень, має свою фінансово - економічну службу (в т.ч. розрахунковий відділ), тобто є виплатним органом та розпорядником бюджетних коштів, відповідно наділена повноваженнями щодо самостійного прийнятого рішення визначати розмір грошового забезпечення підлеглим військовослужбовцям, з урахуванням вимог діючого законодавства, та здійснювати виплати цього грошового забезпечення, в строки та порядку визначеному законодавством.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.