Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/22277/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року справа № 320/22277/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 08.11.2023 №4784117717825, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , яка потребує стороннього догляду згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 09.08.2023 №253 закладу охорони здоров`я;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , яка потребує стороннього догляду згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 09.08.2023 №253 закладу охорони здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що медичний висновок лікарсько-консультативної комісії від 09.08.2023 №253, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради є документом, який підтверджує необхідність постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 . На переконання позивача, вказаний медичний висновок лікарсько-консультативної комісії є достатньою підставою для його звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

21.05.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Донець В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 (суддя Донець В.А.) відкрите провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

05.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач заперечує проти позовних вимог. На переконання відповідача, підставою для звільнення позивача з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути виключно висновок медико-соціальної комісії, оскільки вказана вимога визначена у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №143.

12.03.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 адміністративна справа №320/22277/24 прийнята до провадження судді Кушнової А.О.; вирішено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у справі від відповідача: витяг із ЄДР/ЄДРПОУ на Військову частину НОМЕР_1 ; копію контракту про проходження військової служби ОСОБА_1 або наказ про призов за мобілізацією; копію особової справи позивача; послужний список на позивача; копію рапорту позивача від 28.10.2023 про звільнення з військової служби та усі додані до нього документи; копію прийнятого рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 28.10.2023 про звільнення з військової служби; письмові пояснення щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із нормативним обґрунтуванням; копію наказу про призначення на посаду ОСОБА_4 , яким підписано відзив на позовну заяву від 05.07.2024, функціональні обов`язки ОСОБА_4 станом на 05.07.2024, копію наказу про здійснення функцій самопредставництва у Військовій частині НОМЕР_1 та докази покладення повноважень на ОСОБА_4 представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 в суді (станом на день підписання ним відзиву).

Станом на дату розгляду справи витребувані докази Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не подані.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 з 27 січня 2023 року проходить військову службу (по мобілізації) у складі Військової частини НОМЕР_1 .

28.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом на звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 09.08.2023 №253, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради.

Листом від 08.11.2023 №4784117717825 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, оскільки підставою для звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути виключно висновок медичний висновок медико-соціальної комісії – з огляду на вимоги Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №143.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Так, абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» не розмежовані.

При цьому, згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №143 (далі – Постанова №413), необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Натомість, у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 вказано, що норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови №413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови №413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови №413.

Отже, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що підставою для звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути виключно висновок медико-соціальної комісії.

Водночас, зі змісту абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що підставою для звільнення з військової служби є необхідність здійснення саме постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).

Так, у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 Верховний Суд зауважив, що «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що судам необхідно досліджувати чи є висновок лікарсько-консультативної комісії належним доказом на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії від 09.08.2023 №253, виданому Комунальним некомерційним підприємством «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради вказане таке: «За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду на період активного лікування (близько 4-6 місяців).».

Ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, щодо визначення поняття «постійний догляд», суд вважає, що обмеження потреби у сторонньому догляді певним строком (4-6 місяців) не може вважатись постійним доглядом у розумінні абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що його дружина потребує постійного стороннього догляду (без будь-якого часового обмеження).

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності правових підстав для його звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.