Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/19194/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року №320/19194/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лапія С.М., суддів: Головенка О.Д., Щавінського В.Р., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури Національного банку України від 20.01.2025 №24/50-рк/ТФП «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» за порушення законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку»;

- стягнути з Національного банку України на користь позивача суму сплаченого штрафу у розмірі 6 647 000,00 грн. відповідно до рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури Національного банку України від 20.01.2025 №24/50-рк/ТФП «Про накладення штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» за порушення законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури Національного банку України від 20.01.2025 №24/50-рк/ТФП «Про накладення штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» за порушення законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку».

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні колегією суддів.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі наказу Національного банку України (далі – НБУ) від 05.07.2024 №614-но проведено планову перевірку ТОВ «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» станом на 01.07.2024 за період діяльності з 01.07.2022 по 30.06.2024, термін проведення якої продовжувався наказами №649-но від 18.07.2024, №725-но від 15.08.2024 та №770-но від 30.08.2024.

За результатами проведеної перевірки Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури Національного банку України, розглянувши доповідну записку Департаменту інспектування від 17.01.2025 №В/28-0003/7792/ТФП, прийняв 20.01.2025 рішення №24/50-рк/ТФП «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» за порушення законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку», яким за порушення вимог п. 114 розділу Х Положення про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.10.2022 №217 (далі - Положення №217), пунктів 10, 11 розділу ІІ, пункту 27 розділу ІІІ Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2022 №147 (далі – Положення №147), пункту 15 розділу ІІ Положення про встановлення пруденційних нормативів, що є обов`язковими для дотримання небанківськими надавачами платіжних послуг, та визначення методики їх розрахунку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.08.2022 №190 (далі – Положення №190), у розмірі 6 647 000,00грн.

Відповідно до платіжної інструкції №10872 від 12.02.2025 ТОВ «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» сплачено штраф згідно рішення №24/50-рк/ТФП у розмірі 6 647 000,00грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 №679-XIV (далі - Закон про Національний банк) Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 6 та 8-1 частини першої статті 7 Закону про Національний банк Національний банк здійснює, зокрема:

- державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених, платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку;

- державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України “Про фінансові послуги та фінансові компанії” та іншими законами України.

Частиною третьою статті 29 Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії” від 14.12.2021 №1953-ІХ (далі - Закон про фінансові послуги) встановлено, що якщо юридична особа має намір надавати лише фінансові платіжні послуги, зокрема з переказу коштів без відкриття рахунку, така юридична особа повинна отримати ліцензію на надання фінансових платіжних послуг у порядку, передбаченому Законом про платіжні послуги, і на неї не поширюються положення Розділу VI цього закону.

Згідно з частиною першою статті 77 Закону України “Про платіжні послуги” від 30.06.2021 №1591-ІХ (далі - Закон про платіжні послуги) державне регулювання платіжного ринку здійснює Національний банк.

Пунктом 6 частини першої статті 78 Закону про платіжні послуги встановлено, що державне регулювання платіжного ринку здійснюється, зокрема у формі нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), надавачів обмежених платіжних послуг.

Відповідно до частини першої статті 81 Закону про платіжні послуги Національний банк здійснює нагляд за діяльністю надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування), надавачів обмежених платіжних послуг з метою забезпечення дотримання ними пруденційних нормативів та вимог законодавства, що регулює порядок здійснення платіжних операцій (крім законодавства, передбаченого частиною другою статті 82 цього Закону), законодавства щодо інформаційної безпеки та забезпечення безперервності надання платіжних послуг, законодавства, що регулює відносини між надавачами та користувачами платіжних послуг, законодавства, виконання вимог якого є умовою авторизації діяльності відповідно до цього Закону, та законодавства щодо реклами на платіжному ринку, а також з метою забезпечення доступності платіжних та обмежених платіжних послуг для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Об`єктами нагляду Національного банку є надавачі платіжних послуг, надавачі обмежених платіжних послуг у частині дотримання ними вимог законодавства, передбачених частиною першою цієї статті та пруденційних нормативів (частина друга статті 81 Закону про платіжні послуги).

Згідно з частиною третьою статті 81 Закону про платіжні послуги Національний банк України для цілей здійснення нагляду встановлює пруденційні нормативи, що є обов`язковими для дотримання надавачами платіжних послуг, а також визначає методики розрахунку пруденційних нормативів.

Відповідно до частини сьомої статті 81 Закону про платіжні послуги Національний банк здійснює нагляд за діяльністю надавачів платіжних послуг та надавачів обмежених платіжних послуг у формі перевірок та безвиїзного нагляду відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону про платіжні послуги Національний банк в рамках здійснення нагляду проводить перевірки надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування), надавачів обмежених платіжних послуг з метою визначення достовірності звітності надавачів платіжних послуг та дотримання надавачами платіжних послуг, надавачами обмежених платіжних послуг вимог законодавства, що регулює порядок здійснення платіжних операцій та відносини між надавачами і користувачами платіжних послуг, вимог до інформаційної безпеки та забезпечення безперервності надання платіжних послуг, а також дотримання вимог законодавства, виконання яких є умовою авторизації діяльності відповідно до цього Закону, та пруденційних нормативів.

Відповідно до частини першої статті 842 Закону про платіжні послуги у разі порушення об`єктом нагляду (крім банків) та/або оверсайта вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, та/або у разі недостатності заходів з управління ризиками, що вживаються для захисту інтересів споживачів платіжних послуг, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати до таких об`єктів заходи впливу, до яких належить, зокрема накладення штрафу в розмірі від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При призначенні та проведенні перевірок небанківських надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг Національний банк діє у відповідності до вимог Закону про платіжні послуги і Положення про проведення перевірок небанківських надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку від 06.04.2023 № 47 (далі - Положення № 47).

Таким чином, повноваження Національного банку щодо здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг та застосовування заходів впливу визначені на законодавчому рівні та є його виключними (дискреційними) повноваженнями.

Так, з матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом НБУ від 14.03.2024 № 614-но проведено планову перевірку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” з 01.07.2022 до 30.06.2024 (включно), за результатами якої виявлено порушення товариством вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, а саме:

1) підпунктів 4-7 пункту 114 розділу X Положення про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку від 07.10.2022 №217 (далі - Положення № 217):

- невиконання зобов`язання передбачити у своїх внутрішніх документах, зокрема, такі положення щодо залучення третіх осіб для виконання операційних функцій надавача фінансових платіжних послуг: порядок ознайомлення третьої особи з внутрішніми документами надавача фінансових платіжних послуг з питань корпоративного управління;

- організацію роботи надавача фінансових платіжних послуг з третьою особою, припинення роботи з нею, включаючи порядок укладення та розірвання договору з третьою особою;

- порядок врегулювання конфлікту інтересів надавача фінансових платіжних послуг з третіми особами, які залучені на основі аутсорсингу;

- порядок та особливості здійснення внутрішнього контролю та управління ризиками щодо функцій та/або процесів, які будуть реалізовуватися третіми особами.

Перевіркою встановлено, що Порядок залучення третіх осіб для виконання операційних функцій (аутсорсинг) у ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, затверджений наказом генерального директора товариства від 11.05.2023 № 11/05-1/ВД, не містить порядку ознайомлення третьої особи з внутрішніми документами надавача фінансових платіжних послуг з питань корпоративного управління; організації роботи надавача фінансових платіжних послуг з третьою особою, припинення роботи з нею, включаючи порядок укладення та розірвання договору з третьою особою; порядку врегулювання конфлікту інтересів надавала фінансових платіжних послуг з третіми особами, які залучені на основі аутсорсингу; порядку та особливостей здійснення внутрішнього контролю та управління ризиками щодо функцій та/або процесів, які будуть реалізовуватися третіми особами (зазначене порушення усунуто під час перевірки).

У запереченнях (поясненнях) щодо обставин, фактів і висновків, викладених у довідці про перевірку № В/28-0012/110892/ТФП від 09.09.2024 за напрямом: “Дотримання законодавства, що регулює відносини між надавачами та користувачами платіжних послуг” щодо ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, наданих листом № 1055-ТФП від 12.09.2024, товариство не заперечувало щодо наявності порушення, водночас звертало увагу на те, що це незначне порушення, оскільки воно не призвело до прямих фінансових збитків, не становило суттєвих ризиків для установи чи її клієнтів, і не вплинуло на стабільність функціонування ринку платіжних послуг, було усунуто під час перевірки, а тому просило застосувати в якості заходу впливу письмове застереження;

2) пункту 10 розділу II Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених постановою Правління Національного банку від 14.07.2022 №147 (далі - Правила № 147): не зазначення застереження в документах, що містять інформацію, яка становить таємницю надавача платіжних послуг, про належність такої інформації до таємниці надавача платіжних послуг відповідно до статті 70 Закону про платіжні послуги та про необхідність забезпечення збереження такої інформації, її нерозголошення та невикористання на свою користь чи на користь третіх осіб.

Перевіркою встановлено, що 12 вихідних листів ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” від 13.02.2023 № 415, від 31.03.2023 № 475, від 15.05.2023 № 524, від 15.05.2023 № 525, від 23.11.2023 № 710, від 23.11.2023 № 71 1, від 07.12.2023 року № 729, від 26.02.2024 № 792, від 29.04.2024 № 847, від 02.05.2024 № 860, від 06.05.2024 № 863, від 14.04.2024 № 900 не містять застереження, що в них міститься інформація, яка становить таємницю надавача платіжних послуг;

3) пункту 11 розділу II Правил № 147: не здійснення реєстрації вихідних документів, що містять таємницю надавача платіжних послуг у системі документообігу або/та журналі реєстрації (обліку) документів з грифами обмеження доступу.

Перевіркою виявлено, що вищевказані 12 вихідних листів ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, що містять таємницю надавача платіжних послуг, не реєструвалися в системі документообігу або/та журналі реєстрації (обліку) документів із грифами обмеження доступу.

Під час перевірки ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” ужито заходів щодо усунення причин виявлених порушень пунктів 10-11 розділу II Правил № 147.

У Запереченнях № 1055-ТФП ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” не заперечувало наявності вказаних порушень, водночас звертало увагу на те, що це незначні порушення, оскільки реєстрація вихідних листів, що містять таємницю надавача платіжних послуг, без грифу обмеження доступу та не зазначення у цих листах застереження про те, що вони містять інформацію, яка становить таємницю надавача платіжних послуг, не призвело до реальних випадків неправомірного розголошення інформації, що містить таємницю надавача платіжних послуг чи порушення прав клієнтів, та були усунуті під час перевірки, а тому просило застосувати в якості заходу впливу письмове застереження;

4) пункту 27 розділу III Правил № 147: несвоєчасне виконання надавачем платіжних послуг зобов`язання у разі надходження до нього запиту про надання інформації, що становить таємницю надавача платіжних послуг, про розкриття інформації або надання мотивованої відповіді про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів із дня отримання такого запиту, якщо інші строки не встановлені законодавством України.

Перевіркою було виявлено факти несвоєчасного надання інформації на запити:

- Бюро економічної безпеки (далі - БЕБ) від 05.02.2024 № 11/6/4.5/2434-24 [отримано ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” 05.02.2024, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції товариства за період перевірки, наданим у його листі від 23.07.2024 № 953 (далі - Лист № 953) на запит керівника групи перевірки від 23.07.2024 № 2 (далі - Запит № 2), відповідь надана у листі від 26.02.2024 № 792 (із запізненням на п`ять робочих днів, оскільки 10 робочий день для надання відповіді припадає на 19.02.2024 року)];

- Бюро економічної безпеки від 14.05.2024 № 11/6/4.5.2/1 1416-24 [фактично отримано 14.05.2024, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” за період перевірки, наданим у Листі № 953 на Запит № 2, відповідь надана у листі від 14.06.2024 № 900 (із запізненням на 13 робочих днів, оскільки 10 робочий день для надання відповіді припадає на 28.05.2024)].

ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” надало пояснення від 06.08.2024 № 987 на запит керівника групи перевірки від 05.08.2024 № 6, в яких зазначило, що обсяг запитуваної у листах БЕБ від 05.02.2024 та 14.05.2024 інформації був значним та вимагав часу на підготовку (збір, аналіз, перевірка та компіляцію даних із різних джерел, а також забезпечення дотримання всіх вимог щодо захисту конфіденційності та безпеки інформації). Крім того, у поясненні зазначено, що на строки надання відповідей вплинули численні повітряні тривоги та ймовірність ракетних обстрілів міста Києва, внаслідок чого працівники ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” були змушені спускатися в укриття, припиняючи свою роботу на час оголошення повітряної тривоги. На 10 робочий день ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” виявило, що підготовка запитуваної інформації не може бути завершена в установлений строк (10 робочих днів).

Також у Запереченнях № 1055-ТФП ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” звертало увагу на те, що це незначне порушення, оскільки затримки у наданні відповіді на запити не були значними, не мали негативного впливу на роботу БЕБ чи на розслідування, яке проводилось. Порушення строків надання відповіді не здійснювалось умисно чи з необережності, а було обумовлене незалежними від установи зовнішніми факторами, а тому просило застосувати в якості заходу впливу письмове застереження;

5) пункту 15 розділу II Положення про встановлення пруденційних нормативів, що є обов`язковими для дотримання небанківськими надавачами платіжних послуг та визначення методики їх розрахунку, затвердженого постановою Правління Національного банку від 25.08.2022 № 190 (далі - Положення № 190): неправильний розрахунок нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) (встановлено 31 випадок).

Так, групою перевірки встановлено, що за період з 20.03.2023 до 01.07.2024 ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” під час формування файлів декадної звітності 4ІХ “Дані про дотримання пруденційних нормативів та розрахунок нормативів капіталу небанківських надавачів фінансових платіжних послуг” неправильно визначило розмір прийнятних активів, а саме: під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) товариство до складу прийнятних активів включило грошові кошти в загальній сумі 17 328 000 гривень, які розміщені на рахунках у банках та є заблокованими за рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яким було запроваджено санкції проти низки юридичних осіб, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОКЕРМАТЧ.ЮА”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІМАТЧ”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОІНТЛОТО”, які перераховували на рахунки ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” кошти для здійснення виплат виграшів гравцям азартних ігор казино та букмекерської діяльності в мережі Інтернет та повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх, а саме:

грошові кошти у сумі 2 647 200 гривень на рахунку UА073003460000026544015407303 в Акціонерному товаристві “СЕНС БАНК”;

грошові кошти у сумі 8 411 200 гривень на рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві “АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК КОНКОРД”, банківську ліцензію якого відкликано відповідно до рішення Правління Національного банку від 01.08.2023 № 265-рш “Про відкликання”;

грошові кошти у сумі 6 269 600 гривень на рахунку НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК”.

Це призвело до порушення методики розрахунку розміру прийнятних активів і як наслідок подання ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” Національному банку файлів декадної звітності 4ІХ “Дані про дотримання пруденційних нормативів та розрахунок нормативів капіталу небанківських надавачів фінансових платіжних послуг” за період з 01.05.2023 до 01.07.2024, які містили інші дані, ніж дані бухгалтерського обліку, а саме дані щодо параметрів А4І002 “Фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)” та А4І024 “Кошти, використання яких обмежено”.

Так, протягом періоду з 01.05.2023 до 01.07.2024 у файлах декадної звітності 4ІХ “Дані про дотримання пруденційних нормативів та розрахунок нормативів капіталу небанківських надавачів фінансових платіжних послуг” за метрикою Т100 параметра А4І024 “Кошти, використання яких обмежено” ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” зазначено 0 копійок замість 1 732 803 235 копійок, що не відповідає даним бухгалтерського обліку.

ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” на запит керівника групи перевірки від 14.08.2024 № 7 надало Національному банку пояснення від 14.08.2022 № 1007 та зазначило, що було допущено методологічне порушення під час розрахунку нормативу. Також у Запереченнях (поясненнях) щодо обставин, фактів і висновків, викладених у довідці про перевірку № В/28-0012/110896/ТФП від 09.09.2024 за напрямом: “Дотримання пруденційних нормативів. Надходження та прибутковість” щодо ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, наданих листом № 1057-ТФП від 12.09.2024, товариство зазначало, що порушення є незначним, оскільки не призвело до недотримання мінімальних вимог щодо нормативу Н2, а також те, що навіть із коригуванням норматив достатності капіталу залишився на рівні, значно вищому за мінімально необхідні 7 %, що свідчить про достатню фінансову стійкість установи. Крім того ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” стверджувало, що підставою для застосування заходів впливу є недотримання пруденційних нормативів, а порушення методики розрахунку пруденційних нормативів само по собі не є порушенням, за яке до установи може бути застосовано захід впливу. У зв`язку з наведеним ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” просило не застосовувати заходи впливу.

Надані пояснення ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” не спростовують фактів установлених порушень, а твердження щодо можливості застосування заходів впливу лише за недотримання пруденційних нормативів не узгоджується з нормою частини першої статті 84 Закону про платіжні послуги, де передбачено право Національного банку застосовувати заходи впливу за порушення об`єктом нагляду вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку.

Факти порушень ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, а саме не відображення вимог нормативно-правових актів у своїх внутрішніх документах, зокрема положень щодо залучення третіх осіб для виконання операційних функцій надавала фінансових платіжних послуг, недотримання встановленого порядку роботи з таємницею надавала платіжних послуг, неправильний розрахунок нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) зафіксовано у:

- Довідці про перевірку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” за напрямом “Дотримання законодавства, що регулює відносини між надавачами та користувачами платіжних послуг” від 09.09.2024 № В/28-0012/110892/ТФП;

- Довідці про перевірку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” за напрямом “Дотримання пруденційних нормативів. Надходження та прибутковість” від 09.09.2024 № В/28-0012/110896/ТФП;

- Довідці про перевірку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” за напрямом “Перевірка даних статистичної звітності, що подається до Національного банку. Опрацювання даних реєстру платіжних операцій” від 09.09.2024 № В/28-00 12/110894/ТФП;

- Звіті про перевірку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” від 09.10.2024 № В/28-0012/125939/ТФП, направленому товариству з листом Національного банку від 09.10.2024 № 28-0012/76684/ТФП.

У пункті 39 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку від 22.09.2022 № 206 (далі - Положення № 206), передбачено, що Національний банк накладає на об`єкт нагляду за порушення ним вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, адекватно вчиненому порушенню штраф у розмірі, визначеному в абзаці другому пункту 2 частини першої статті 84 Закону про платіжні послуги.

Водночас враховуючи, що всі вищеперераховані порушення були вчинені до 08.11.20243 та зважаючи на те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, розмір штрафу має розраховуватись відповідно до редакції пункту 2 частини першої статті 84 Закону про платіжні послуги, яка була чинною на момент вчинення порушень та передбачала право Національного банку за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, накласти штраф у розмірі від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу першого пункту 40 розділу V Положення № 206 штраф за порушення об`єктом нагляду законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, накладається за кожен випадок порушення окремо.

За вищезазначені порушення Національним банком 20.01.2025 застосовано до ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” захід впливу у вигляді накладення штрафу у розмірі 6 647 000 гривень (391 000 нмдг 4), з яких:

1) 51 000 гривень (3 000 нмдг х 1) за порушення підпунктів 4-7 пункту 114 розділу X Положення № 217;

2) 612 000 гривень (3 000 нмдг х 12) за порушення пункту 10 розділу II Правил № 147;

3) 612 000 гривень (3 000 нмдг х 12) за порушення пункту 11 розділу II Правил № 147;

4) 102 000 гривень (3 000 нмдг х 2) за порушення пункту 27 розділу III Правил № 147 № 4;

5) 5 270 000 гривень (10 000 нмдг х 31) за порушення пункту 15 розділу II Положення № 190.

Відповідач стверджує, що прийняття Рішення про накладення штрафу було зумовлено недостатністю заходів з управління ризиками та внутрішнього контролю, що вживаються об`єктом нагляду - ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, яке станом на 01.10.2024 мало в наявності активи в обсязі 39 617 048 000 гривень, є адекватним заходом впливу з урахуванням характеру, обставин та причин вчинення товариством порушень.

Суд погоджується з вказаними твердженнями відповідача, оскільки пояснення, надані позивачем, не спростовують фактів встановлених порушень ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” норм чинного законодавства, а тому застосовані НБУ заходи впливу за вказані вище порушення є адекватними та правомірними.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що перевірка питань “Перевірка даних статистичної звітності, що подається до Національного банку. Опрацювання даних реєстру платіжних операцій” та “Управління ризиками безпеки. Дотримання вимог до захисту інформації. Автентифікація” свідчить про вихід за межі перевірки з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону про платіжні послуги надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку.

З метою забезпечення виконання Національним банком регулятивних та наглядових функцій постановою Правління Національного банку від 13.11.2018 № 120 затверджено Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України (далі - Правила № 120).

Пунктом 5 Правил №120 визначено, що Національний банк використовує отримані від респондентів (постачальників статистичної звітності) дані для забезпечення виконання ним регулятивних, наглядових функцій, валютного регулювання і нагляду, державного регулювання та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечення ним моніторингу ефективності спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до законодавства України.

Як зазначалось вище, частиною сьомою статті 81 Закону про платіжні послуги встановлено, що Національний банк здійснює нагляд за діяльністю надавачів платіжних послуг та надавачів обмежених платіжних послуг у формі перевірок та безвиїзного нагляду відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку.

Таким чином, Національним банком в рамках здійснення перевірки саме за визначеними у наказі питаннями перевірки, було опрацьовано дані реєстру платіжних операцій та досліджено статистичну звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг, яка подавалась до Національного банку протягом періоду перевірки, зокрема файли звітності 4ІХ “Дані про дотримання пруденційних нормативів та розрахунок нормативів капіталу небанківських надавачів фінансових платіжних послуг”.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону про платіжні послуги, надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Частиною третьою статті 51 Закону про платіжні послуги передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані регулярно здійснювати реконсиляцію платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки.

Частиною першою статті 66 Закону про платіжні послуги встановлено, що банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Таким чином, дослідження “Управління ризиками безпеки. Дотримання вимог до захисту інформації. Автентифікація.” було здійснено в рамках визначених наказом питань перевірки, зокрема “Дотримання порядку здійснення платіжних операцій. Система внутрішнього контролю та ризик-менеджмент” та “Дотримання законодавства, що регулює відносини між надавачами та користувачами платіжних послуг”.

Отже, перевірка даних статистичної звітності, що подається до Національного банку, опрацювання даних реєстру платіжних операцій, управління ризиками безпеки, дотримання вимог до захисту інформації та автентифікації не потребували внесення змін до наказу, оскільки дані аспекти діяльності досліджувались в рамках визначеної наказом програми перевірки.

Крім того, виходячи з мети державного регулювання, форми державного регулювання платіжного ринку та повноважень Національного банку із здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, що передбачені статтями 76, 78 та 81 Закону про платіжні послуги, Національний банк має право фіксувати всі порушення, що були встановлені у процесі реалізації програми перевірки, у межах правового регулювання діяльності суб`єкта нагляду.

Щодо тверджень позивача про недопустимість доказів, отриманих у ході проведення Національним банком перевірки (доктрина “плодів отруєного дерева”), слід зазначити наступне.

Вказана доктрина застосовується виключно у кримінальному процесі та не є нормою, яка підлягає застосуванню при адміністративному оскарженні рішень суб`єктів владних повноважень. У контексті справ про застосування заходів впливу Національного банку підставою для визнання доказів недопустимими є або відсутність повноважень на отримання документів або здобуття їх із прямим порушенням закону чи права особи (втручання у приватне життя, адвокатську таємницю тощо).

Докази, покладені в основу Рішення про накладення штрафу, отримані виключно в межах повноважень, відповідно до статті 7 Закону про Національний банк, статті 83 Закону про платіжні послуги та Положення № 47. Усі документи, зазначені в оскаржуваному рішенні (у тому числі вихідні листи, внутрішні накази, відповіді на запити Національного банку), були надані Національному банку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” та отримані Регулятором в рамках здійснення ним нагляду за товариством. Крім того, отримана Національним банком інформація є наявною у документації, яку товариство зобов`язане вести згідно із законодавством.

Отже, доктрина “плодів отруєного дерева” є суто кримінально-правовим принципом, який стосується недопустимості доказів, отриманих шляхом порушення права особи на захист, недоторканність приватного життя тощо. В адміністративному процесі, а особливо у публічно-правових спорах із суб`єктом владних повноважень, питання допустимості доказів вирішується виключно з огляду на наявність повноважень органу та добровільність/законність джерела.

Як стверджує відповідач, жоден доказ у даній справі не отриманий шляхом тиску, обману, порушення прав особи чи виходу за межі повноважень. Навпаки - всі документи підтверджені самим позивачем і ним же підписані. Відтак, підстав вважати докази недопустимими немає.

Отже, посилання позивача на “концепцію плодів отруєного дерева” є неправомірним як з формального, так і зі змістовного боку. Застосування цієї концепції у сфері адміністративного права не є абсолютним і в кожному випадку потребує індивідуальної оцінки з урахуванням характеру доказу, способу його отримання та наявності/відсутності істотних порушень прав особи.

Доводи позивача про те, що виявлене Національним банком порушення пункту 15 розділу II Положення № 190 виходить за межі предмету перевірки, є необґрунтованими та не відповідають змісту наказу, а також фактичним обставинам справи.

Так, у наказі передбачено, що перевірці підлягає, зокрема, питання “Дотримання пруденційних нормативів”. Таким чином, перевірка правильності розрахунку нормативу Н2 як одного з ключових пруденційних нормативів прямо входила до предмету перевірки. Оскільки пруденційні нормативи відображаються у звітності (в тому числі у файлі 4ІХ), їх достовірність та відповідність установленим методикам є органічною частиною предмета перевірки.

Твердження позивача про те, що методика розрахунку Н2 не порушена, не відповідає дійсності. Група перевірки під час аналізу встановила 31 випадок невиконання вимог пункту 15 розділу II Положення № 190.

Так, згідно з наведеним пунктом Положення № 190, небанківський надавач фінансових платіжних послуг зобов`язаний розраховувати норматив достатності регулятивного капіталу (Н2) відповідно до встановленої формули:

РК

Н2 =__________________х100%,

А1 х 0 + А2 х 1 + ЗГ

де:

1) РК - регулятивний капітал, який розраховується згідно з пунктом 17 розділу II цього Положення;

2) А1 - прийнятні активи;

3) А2 - активи за мінусом прийнятних активів;

4) ЗГ - загальна сума позабалансових зобов`язань.

При цьому, підпунктом 4 пункту 2 Положення № 190 визначено, що прийнятні активи - активи небанківського надавача фінансових платіжних послуг, що включають грошові кошти та їх еквіваленти, а також боргові цінні папери (державні облігації України, облігації місцевих позик, облігації міжнародних фінансових організацій), що перебувають у біржовому списку (за винятком активів, сум, що стосуються коштів, використання яких обмежено, та/або за винятком грошових коштів на рахунках у банках, віднесених до категорії неплатоспроможних).

Під час перевірки встановлено, що за період з 20.03.2023 до 01.07.2024 ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” до складу прийнятних активів включило грошові кошти в загальній сумі 17 328 000 гривень, які розміщені на рахунках у банках та є заблокованими за рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023.

Вказане призвело до невірного визначення розміру прийнятних активів, які приймались до розрахунку нормативу Н2 і як наслідок подання ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” Національному банку файлів декадної звітності 4ІХ “Дані про дотримання пруденційних нормативів та розрахунок нормативів капіталу небанківських надавачів фінансових платіжних послуг” за період з 01.05.2023 до 01.07.2024, які містили інші дані, ніж дані бухгалтерського обліку, а саме дані щодо параметрів А4І002 “Фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)” та А4І024 “Кошти, використання яких обмежено”.

Встановлені розбіжності між розрахованим групою перевірки значенням нормативу Н2 та даними, що подавалися до Національного банку, не є помилками форми чи виключно технічними похибками. Результати перевірки прямо вказують на систематичне подання недостовірної інформації, що має регуляторне значення, з огляду на те, що норматив Н2 є ключовим індикатором платоспроможності та фінансової стійкості фінансової компанії.

Наглядовий орган має право оцінювати не лише формальне дотримання методики, а й фактичну відповідність даних звітності вимогам щодо їх достовірності, у межах питань, винесених на перевірку.

Помилкове тлумачення позивачем поняття “дотримання методики” зводиться до формального використання правильної формули, незалежно від того, які дані підставляються в обчислення. Такий підхід є юридично хибним, оскільки суперечить як змісту Положення № 190, так і його меті, а також основоположному принципу достовірності фінансової звітності.

Як вбачається з формули, передбаченої пунктом 15 розділу II Положення № 190, небанківський надавач фінансових платіжних послуг зобов`язаний не лише формально застосовувати формулу для розрахунку Н2, а й забезпечити достовірність даних, які підлягають такому розрахунку.

Враховуючи зазначене, формальне дотримання форми звітності без забезпечення достовірності змісту не є належним виконанням обов`язків ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” щодо подання Регулятору інформації про свою платоспроможність.

Щодо доводів позивача щодо кваліфікації порушення як “триваючого правопорушення” та можливості застосування лише одного заходу впливу, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Положення № 206 триваюче порушення - порушення, за якого небанківський надавач фінансових платіжних послуг чи надавач обмежених платіжних послуг після вчинення порушення не припиняє його здійснювати.

Тобто, триваюче правопорушення - це коли особа одноразово порушує обов`язок, але перебуває у стані тривалої бездіяльності щодо його виконання, тобто триває фактичний стан протиправності, що не припиняється внаслідок відмови усунути порушення.

Натомість, під час перевірки встановлено, що протягом періоду з 20.03.2023 по 01.07.2024 позивачем здійснювались невірні розрахунки нормативу Н2, що підтверджується поданням Регулятору звітності у файлі 4ІХ з помилками - 31 окремий випадок подання звітності з порушенням, кожен із яких є окремим діянням (актом подання звітного файлу), має окрему дату, різні вхідні дані для розрахунку нормативу та різні розрахункові значення показника Н2 та здійснювався активною поведінкою позивача (розрахунок нормативу Н2, формування та подання файлу звітності).

Отже, йдеться не про триваючий стан, а про множинність правопорушень одного виду, що становить систематичне порушення вимог до розрахунку пруденційного нормативу Н2 та, як наслідок, подання Регулятору недостовірної звітності.

Таким чином, порушення є повторюваним, а не триваючим.

У юридичній доктрині чітко розмежовують: триваюче правопорушення - це стан, що не припиняється без активної дії особи та повторюване правопорушення - це декілька самостійних дій (або бездіяльностей), які вчиняються за однаковою схемою протягом певного періоду.

Саме повторюваність є характерною рисою дій ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС”, адже порушення методики розрахунку нормативу Н2 та, як наслідок, подання недостовірної звітності, відбувалося з установленою періодичністю, тобто кожного разу позивачем здійснювалось нове самостійне порушення, що виключає кваліфікацію як єдиного триваючого проступку.

Щодо твердження позивача про “один захід впливу” як підставу для нівелювання множинності порушень, слід зазначити, що наявність лише одного рішення Національного банку про застосування заходу впливу не скасовує факту множинних порушень, виявлених у ході перевірки, та не змінює їх юридичної природи. Формальна єдність акту застосування заходу (тобто одного рішення) не означає, що усі зафіксовані порушення зливаються в одне і втрачають свою самостійність.

У Рішенні про накладення штрафу прямо вказано на систематичність і повторюваність дій, що порушують вимоги законодавства, а саме 31 випадок невірного розрахунку показника Н2, 12 випадків порушень пункту 10 Правил № 147, 12 випадків порушень пункту 11 Правил № 147, 2 випадки порушень пункту 27 розділу III Правил № 147 та 1 випадок порушення вимог пункту 114 Положення № 217.

Це не є одне триваюче порушення, а сукупність окремих діянь, вчинених ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” протягом визначеного періоду перевірки, що всі разом були оцінені Національним банком і кваліфіковані як підстава для застосування одного заходу впливу - штрафу. При цьому, розрахунок штрафу здійснювався окремо за кожен випадок порушень.

Таким чином, формулювання в Рішенні про накладення штрафу загальної суми штрафу не означає, що мало місце одне порушення. Це - єдиний захід реагування на множинність окремих, самостійних діянь, які були детально зафіксовані в перевірці, мають різні юридичні ознаки та час вчинення. Отже, обґрунтованість санкції не зменшується від того, що вона оформлена єдиним актом.

Щодо доводів позивача про недопустимість накладення штрафу за усунуте під час перевірки порушення, слід зазначити наступне.

Закон про платіжні послуги передбачає, що Національний банк має право застосувати штраф до надавача платіжних послуг незалежно від того, чи було усунуто порушення під час перевірки чи після її завершення, якщо саме порушення було встановлено та воно є істотним або систематичним.

Отже, усунення порушення під час перевірки не звільняє від відповідальності, оскільки порушення було допущене, мало правові наслідки, і саме це є юридичним фактом для кваліфікації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №320/22931/23 зазначив, що “усунення вказаного порушення не спростовує факту його вчинення та не є підставою не включати його до рішення, оскільки нормами законодавства не передбачено звільнення від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства за умови усунення такого порушення, а відтак відсутнє право НБУ не враховувати факти виявлених порушень вимог валютного законодавства за умови їх усунення при прийнятті рішень про застосування заходів впливу за такі порушення. До того ж, вказаний факт усунення порушення був врахований відповідачем при обранні заходу впливу” (пункт 52 постанови від 16.04.2025).

Враховуючи зазначене, доводи позивача щодо безпідставності оскаржуваного рішення в частині неврахування Національним банком факту усунення деяких порушень є безпідставними.

Суд зазначає, що розмір штрафу у сумі 6 647 000,00грн., накладений згідно з пунктом першим Рішення про накладення штрафу, не перевищує граничні межі, передбачені частиною першою статті 84 Закону про платіжні послуги.

Посилання позивача на пункт 8 розділу III Положення № 206 спростовує його позицію. Зазначена норма регламентує принципи адекватності, співмірності та обґрунтованості заходу впливу, при цьому Національний банк при винесенні рішення врахував системність і повторюваність порушень, штраф був накладений одним рішенням за сукупність 58 фактів порушень, застосований розмір є нижчим за максимально допустимий, що свідчить про його пропорційність і зваженість.

Національний банк під час застосування до ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” заходу впливу у вигляді штрафу діяв в межах чітко визначеної законом дискреції, яка передбачає право вибору між декількома правомірними альтернативами, що прямо випливає зі змісту статті 84 Закону про платіжні послуги.

Частина перша статті 84 Закону про платіжні послуги визначає, що у разі виявлення порушення Національний банк має право застосувати відповідний захід впливу, зокрема у вигляді штрафу.

При цьому розмір штрафу не є фіксованим, а встановлюється у межах граничної величини, тобто Національний банк має повноваження визначити його розмір на власний розсуд з урахуванням кількості порушень, системності чи повторюваності дій, їх впливу на стабільність та прозорість ринку, поведінку ТОВ “ФК “АП.МІ ФІНАНС” під час перевірки.

Таким чином, Національний банк, застосовуючи штраф у розмірі 391 000 нмдг (із максимально допустимих 580 000), використав своє право визначити пропорційне реагування на сукупність 58 порушень, діючи в межах та у спосіб, прямо передбачений законом.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Отже, з підстав викладеного вище, суд приходить до висновку, що рішення від 20.01.2025 №24/50-рк/ТФП «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АП.МІ ФІНАНС» за порушення законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку» прийнято Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури Національного банку України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий - суддя Лапій С.М.

Судді: Головенко О.Д.

Щавінський В.Р.