Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/51859/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Київ справа №320/51859/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 що до не розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації поданої шляхом направлення заяви, засвідченої КЕП заявника, засобами електронної пошти.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача засобами електронного зв`язку із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Однак, відповідач, станом на дату подання позовної заяви, жодної відповіді не надав. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду по суті його заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав, відтак, суд вирішує спір на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дружина позивача – ОСОБА_2 , є інвалідом ІІІ групи з дитинства, бесстроково, оскільки має єдину ліву нирку.

Керуючись правом на відстрочку від призову, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 01.09.2025 позивач звернувся на електронну адресу відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за формою, встановленою додатком 4 до Порядку №560.

До вказаної заяви були долучені наступні документи:

-копія свідоцтва про шлюб;

-копія довідки МСЕК дружини;

-копія паспорту заявника;

-копія паспорту дружини;

-копія свідоцтва про народження дитини;

-копія військово-облікового документу.

Вказана заява та додатки до неї були засвідчені кваліфікованим електронним підписом заявника.

Станом на час звернення до суду, заява позивача не розглянута та не прийнято рішення за результатами її розгляду, відтак, позивач вважає, що відповідачем вчинена протиправна бездіяльність та порушено його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач 01.09.2025 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, результатів розгляду поданої заяви та документів, не отримав.

Суд зазначає, що п. 60 Порядку №560 містить імперативні приписи, які встановлюють обов`язок Комісії здійснити розгляд заяви особи та документів, що підтверджують право на відстрочку та ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

З урахуванням наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, мав прийняти рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції

Суд зауважує, що відповідач не надав доказів на підтвердження реєстрації та розгляду заяви позивача, або надання останньому обґрунтованої відмови в задоволенні вказаної заяви.

В зв`язку із наведеним, суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи не надавалась оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з п. 12 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відповідачем не приймалося жодного рішення по суті порушеного питання, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджено квитанцією від 29.09.2025.

Таким чином, в зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації поданої шляхом направлення заяви, засвідченої КЕП заявника, засобами електронної пошти;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.