Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №300/9175/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. справа № 300/9175/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі, також – позивач, ОСОБА_1 ), звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також – відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , з 1 лютого 2025 року у повному обсязі (грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належить її чоловіку - військовослужбовцю, сержанту, старшому стрільцю 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 04 березня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби зник безвісти за особливих обставин у ході ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року 2011-ХII, в редакції Закону №1486-VIII від 06 вересня 2016 та пунктами 3, 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884, які діяли на день його зникнення безвісти за особливих обставин;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та подальші виплати на користь ОСОБА_1 із 1 лютого 2025 року у повному обсязі грошове забезпечення, в тому числі додаткові винагороди та інші виплати, що входять до складу грошового забезпечення, що належать її чоловікові військовослужбовцю, сержанту, старшому стрільцю 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 04 березня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби зник безвісти за особливих обставин у ході ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХII, у редакції Закону №1486-VIII від 06 вересня 2016 та пунктів 3, 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884, які діяли на день його зникнення безвісти за особливих обставин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є дружиною зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 (далі, також – чоловік позивача, зниклий безвісти, ОСОБА_2 ) у ході ведення бойових дій на території України. За доводами ОСОБА_1 на момент визнання чоловіка позивача зниклим безвісти за особливих обставин, а саме станом на 04.03.2023 і до 01.02.2025, діяв пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХII, у редакції Закону №1486-VIII від 06.09.2016 (далі, також – Закон №2011-ХII), яким установлено, що сім`ям військовослужбовців захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктами 3 та 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі, також – Порядок №884) передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). ОСОБА_1 наголошує, що у період з 04.03.2023 по 31.01.2025 (впродовж 23 місяців) відповідач виплачував позивачу усю суму грошового забезпечення зниклого безвісти у розмірі 100 відсотків. Однак, як зазначає позивач, з 01.02.2025 ВЧ НОМЕР_1 почала виплачувати позивачу тільки 50 відсотків грошового забезпечення її чоловіка.

ОСОБА_1 вказує, що з 01.02.2025 застосовується нова редакція пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХII, згідно з якою у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. При цьому, позивач наголошує, що на момент визнання її чоловіка зниклим безвісти (станом на 04.03.2023) пункт 6 статті 9 Закону №2011-ХII діяв у попередній редакції, яка не передбачала складання військовослужбовцем особистого розпорядження на випадок захоплення в полон або заручники, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного їм грошового забезпечення особі за їх вибором. За доводами ОСОБА_1 пункт 6 статті 9 Закону №2011-ХII набрав чинності 01.02.2025, та поширюється на ті правовідносини які виникли після 01.02.2025, в той час як її чоловік зник безвісти за два роки до таких змін.

Таким чином, вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , з 1 лютого 2025 року у повному обсязі (грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належить її чоловіку - військовослужбовцю, сержанту, старшому стрільцю 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 04 березня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби зник безвісти за особливих обставин у ході ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХII та пунктами 3, 4 Порядку №884, які діяли на день його зникнення безвісти за особливих обставин, позивач, звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.53-55).

Пунктом 4 резолютивної частини коментованої ухвали суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 розрахунок виплачених сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2025 по 19.12.2025 (день звернення до суду).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 21.01.2026 №292, який надійшов до суду засобами поштового зв`язку 26.01.2026 (а.с.60-62). Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 здійснює позивачу виплату грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення у відповідності до змін внесених Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 08.10.2024 №3995-IX (далі, також – Закон №3995-IX) до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХII, відповідно до яких, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені), таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Відповідач наголошує, що оскільки ОСОБА_2 не склав особисте розпорядження військова частина діє у відповідності до вимог норм законодавства.

З урахуванням зазначеного, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Позивач скористався правом на подання відповідні на відзив від 10.02.2026, яка надійшла до суду засобами поштового зв`язку 16.02.2026 (а.с.63-74). ОСОБА_1 проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечила та просила задовільнити позовні вимоги.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов, відповідь на відзив та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.02.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22.02.2023 зареєстрували шлюб (а.с.22).

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20241011-955 від 11.10.2024 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти, дата набуття статусу особи зниклої безвісти 03.08.2023 (а.с.24).

Про вищезазначені обставини також свідчать:

- повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2023 №861 адресоване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому відповідач просив сповістити ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 04.03.2023, в результаті наступально-штурмових дій противника та масованих обстрілів зник безвісти у ході ведення бойових дій в районі населеного пункту

АДРЕСА_2 , видане ІНФОРМАЦІЯ_4 06.03.2025 та адресоване ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 04.03.2023, в результаті наступально-штурмових дій противника та масованих обстрілів зник безвісти у ході ведення бойових дій в районі населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с.31).

Згідно з листом ВЧ НОМЕР_1 від 17.12.2024 №5318 адресованим ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям Закону №3995-ІХ військова частина проводить підготовчі заходи до реалізації цього Закону та повідомляє про зміни що відбудуться внаслідок прийняття цього Закону (а.с.32-33).

ОСОБА_1 звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із листом від 21.03.2025, в якому повідомила підстави за яких, на переконання позивача, до неї не може бути застосована дія Закону №3995-ІХ та просила вжити невідкладних заходів реагування направлених на дотримання Конституції та законів України, інших актів законодавства України стосовно щомісячних виплат їй, як дружині зниклого безвісті військовослужбовця, грошового забезпечення її чоловіка, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які є спільним сумісним майном подружжя, і належать їм на праві спільної сумісної власності, у порядку та в розмірі 100%, встановленому пунктом 6 статті 9 Закону №2011-ХII у редакції Закону №1486-VIII від 06.09.2016, який був чинним на момент визнання чоловіка позивача зниклим безвісті за особливих обставин, а саме, станом на 04.03.2023, для того щоб не порушувати її право закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність (а.с.34-39)

ВЧ НОМЕР_1 листом від 02.05.2025 повідомила ОСОБА_1 , що у зв`язку із тим, що попередні норми законодавства які передбачали виплату більшої суми грошового забезпечення скасовані та змінені законодавством, а також втратили чинність, ВЧ НОМЕР_1 в наказах про виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 дотримується міжнародних норм права, а саме ЄКЗПЛ (а.с.40).

Позивач 03.11.2025 повторно звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із листом, в якому повідомила підстави з яких, на переконання позивача, до неї не може бути застосована дія Закону №3995-ІХ просила вжити невідкладних заходів реагування направлених на дотримання Конституції та законів України, інших актів законодавства України стосовно щомісячних виплат їй, як дружині зниклого безвісті військовослужбовця, грошового забезпечення її чоловіка, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які є спільним сумісним майном подружжя, і належить їм на праві спільної сумісної власності, у порядку та в розмірі 100%, встановленому пунктом 6 статті 9 Закону №2011-ХII у редакції Закону №1486-VIII від 06.09.2016, який був чинним на момент визнання чоловіка позивача зниклим безвісті за особливих обставин, а саме, станом на 04.03.2023, для того щоб не порушувати її право закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність (а.с.41-50).

Вважаючи протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , з 1 лютого 2025 року у повному обсязі (грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належать її чоловіку - військовослужбовцю, сержанту, старшому стрільцю 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 04 березня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби зник безвісти за особливих обставин у ході ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Білогорівка, Бахмутського району, Донецької області, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХII та пунктами 3, 4 Порядку №884, які діяли на день його зникнення безвісти за особливих обставин, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі, також – Закон №2232-XII)

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі, також – Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на момент визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зазначену правову норму викладено в наступній редакції:

"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."

Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі, також - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі, також - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Закон №3995-ІХ прийнятий на виконання Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.

Проект Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата). Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновком Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Зазначений закон прийнято саме у відповідності до принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім`я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивача не відбувається.

Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, є чинним, а отже, обов`язковим до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, жодної протиправності в діях, бездіяльності відповідача щодо зменшення суми виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти суд не встановив.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Військова частина НОМЕР_1 жодного рішення, яке б порушило чи обмежило права позивача не приймало, а лише надало позивачу роз`яснення в межах компетенції, наданих повноважень та чинного законодавства, жодним чином не порушуючи права позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позову, в силу вимог статті 139 КАС України витрати позивача, пов`язані з розглядом даної справи, розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ;

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.