Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №280/11390/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Справа № 280/11390/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 262940024290 від 05.12.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком па пільгових умовах позивачу;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення про її призначення - з 27.11.2025 з врахуванням пільгового стажу в розмірі 11 років 08 місяців.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 27.11.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком за Списком 1, однак отримала рішення відповідача № 262940024290 від 05.12.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, прийняв рішення, що прямо суперечить нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, які відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов`язковими до виконання. Таким чином, на думку позивача, ст. 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Отже, позивач, маючи необхідний загальний та пільговий стаж правомірно звернулась за оформленням пенсії за віком за Списком №1, а відповідач, відмовивши у її призначенні та виплаті, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою судді від 23.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 09.01.2025 до суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №1347) на позовну заяву, в якому вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 47 років 27.11.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що при призначенні даного виду пенсії обов`язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку. Зауважує, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального страхового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи на час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи, включаючи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Пояснює, що стаж позивачу зарахований по індивідуальних відомостях на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, трудова книжка до заяви про призначення пенсії не долучена. Пільговий стаж роботи зараховано згідно з даними індивідуальних відомостей на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки позивач проживала в м. Дніпрорудне, що відноситься до тимчасово окупованої території з 2022 року. За викладених обставин, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу необхідної тривалості. Посилання позивача у позовній заяві на норми рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 щодо визнання неконституційною норму ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції по стану на 2015 рік, на думку позивача, є безпідставними та не застосовуються щодо правовідносин, що склались між сторонами, на підставі чого просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

14 січня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №2342), у якій додатково вказує, що стаж позивача у шкідливих умовах має своїм початком липень 2008 року. Саме з цього періоду в усіх вказаних документах для обліку спецстажу застосовано код ЗП3014А. Стверджує, що як свідчать документи, отримані з ПФУ (форми РС-право, ОК-5, ОК-7) робота за професією за Списком №1 становить 12 років 8 місяців 29 днів – з 15.08.2008 по 14.04.2021, отже загальний страховий стаж – 22 роки 4 місяці (без врахування кратності). Зазначає, що відповідач визнає пільговий стаж у сукупності 11 років 8 місяців 1 день, але, в той же час, для отримання пенсії позивач не вистачає пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Хоча відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 114 цього Закону пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. На підставі викладеного, просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

27.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Заяву за принципом екстериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Так, позивач отримала рішення відповідача № 262940024290 від 05.12.2025 про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні відповідач зазначив, зокрема, що вік заявниці 47 років на дату звернення. Згідно з поданими документами позивача її страховий стаж склав 22 роки 4 місяці, з урахуванням кратності за додаткові роки роботи за Списком №1 – 33 роки 4 місяці 0 днів. Пільговий стаж в сукупності становить 11 років 8 місяців 1 день, з них: безпосередньо робота за списком робіт згідно з постановою КМУ №202 (необхідний стаж 25) - 6 років 9 місяців 0 днів; Список №1 (необхідно 7 років 6 місяців) — 4 роки 6 місяців 14 днів; Список №2 (необхідно 10 років) — 4 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: стаж зарахований по індивідуальних відомостях на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, трудова книжка до заяви про призначення пенсії не долучена. Пільговий стаж роботи зараховано згідно з даними індивідуальних відомостей на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки позивач проживала в м. Дніпрорудне, що відноситься до тимчасово окупованої території з 2022 року. За викладених обставин, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить ст. 114 такого змісту:

«1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

2. На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті».

За приписами ст. 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах..»

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч.2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам».

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що ст.13, ч.2 ст. 14, п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють одно предметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням скаржника на абзац другий п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зі змісту рішення № 262940024290 від 05.12.2025 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії стала саме відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення. При цьому, на недосягнення відповідного віку заявником відповідач у спірному рішенні про відмову про призначення пільгової пенсії не посилається, а тому суд не приймає посилання позивача на норми рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 щодо визнання неконституційною норму ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції по стану на 2015 рік.

Щодо доводів позивача про наявність у неї необхідного пільгового стажу за Списком №1, передбаченого п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, п. 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій чи їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, які складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 5 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додається довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана підприємством, установою, організацією відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (Додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи на час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи, включаючи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.

18.11.2005 Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 (далі - Список № 202).

Згідно з розділом І Списку №202 право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 у справі №227/1732/17 зазначив, що право на передбачену ст. 14 Закону № 1788-ХІІ пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.

У постанові від 05.03.2020 справа №227/4978/16-а Верховний Суд також зазначив, право на пенсію на пільгових умовах (згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 1788-ХІІ) мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться протягом повного робочого дня.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд наголошує, що стаж зарахований позивачу по індивідуальних відомостях на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пільговий стаж роботи зараховано згідно з даними індивідуальних відомостей на застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки позивач проживала в м. Дніпрорудне, що відноситься до тимчасово окупованої території з 2022 року.

При цьому, ані до територіального управління Пенсійного фонду України, ані до суду позивачем не було надано трудової книжки та/ або довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана підприємством, установою, організацією відповідно до п. 20 Порядку №№637.

Так, згідно з поданими документами позивача її страховий стаж склав 22 роки 4 місяці, з урахуванням кратності за додаткові роки роботи за Списком №1 – 33 роки 4 місяці 0 днів. Пільговий стаж в сукупності становить 11 років 8 місяців 1 день, з них: безпосередньо робота за списком робіт згідно з постановою КМУ №202 (необхідний стаж 25) - 6 років 9 місяців 0 днів; Список №1 (необхідно 7 років 6 місяців) — 4 роки 6 місяців 14 днів; Список №2 (необхідно 10 років) — 4 місяці 17 днів.

Тобто, за Список №1 відповідачем визнано пільговий стаж позивача тривалістю 4 роки 6 місяців 14 днів, замість необхідного 7 років 6 місяців.

Суд не приймає посилання позивача на те, що документи, отримані з ПФУ свідчать, що робота за професією за Списком №1 становить 12 років 8 місяців 29 днів – з 15.08.2008 по 14.04.2021, отже загальний страховий стаж – 22 роки 4 місяці (без врахування кратності), оскільки в матеріалах справи відсутні відомостей щодо трудової діяльності позивача, а також належні докази на підтвердження пільгового стажу роботи на відповідних посадах або за професіями, починаючи з 15.08.2008, тоді як підтвердження зайнятості повний робочий день на відповідних роботах та у відповідних особливих умовах є однією з обов`язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. І таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній необхідних записів, подання уточнюючої довідки є обов`язковим.

Доказів подання відповідачу довідки(ок) уточнюючого характеру на підтвердження пільгового стажу роботи на відповідних посадах або за професіями за спірний період із зазначенням характеру виконуваної роботи, віднесення даної професії до відповідних Списків, що надає право на призначення пільгової пенсії, та інформації про зайнятість на таких роботах повний робочий день, позивачем не надано, а матеріали не містять.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільговий характер роботи, така особа в має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до товариства щодо видачі відповідної довідки.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зазначеному рішенні зазначив, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.

Судом також враховано, що вимог щодо зарахування певних періодів її трудової діяльності до пільгового стажу за Списком №1 позовна заява не містить, натомість просить призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV з врахуванням загального пільгового стажу в розмірі 11 років 08 місяців, що не передбачено приписами ст. 114 Закону № 1058-IV.

Отже, з урахуванням аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність рішення відповідача № 262940024290 від 05.12.2025 про відмову в призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах, з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та встановлених судом обставин у справі.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та довели правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд.22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак