Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №160/29930/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокуСправа №160/29930/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 01.11.2019 по 20.07.2023 включно, без врахування вислуги років в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2019 по 20.07.2023 включно надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, врахувавши вислугу років в органах внутрішніх справ України та строкову військову службу, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 02.08.2023 по 07.11.2023 включно, без врахування вислуги років в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 02.08.2023 по 07.11.2023 включно, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, врахувавши вислугу років в органах внутрішніх справ України та строкову військову службу, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 08.11.2023 по 27.12.2023 включно, без врахування вислуги років в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 08.11.2023 по 27.12.2023 включно, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, врахувавши вислугу років в органах внутрішніх справ України та строкову військову службу, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, а саме: з 01.11.2019 по 20.07.2023 – у Військовій частині НОМЕР_1 (далі – відповідач-1); з 21.07.2023 по 01.08.2023 – у Військовій частині НОМЕР_4 ; з 02.08.2023 по 07.11.2023 – у Військовій частині НОМЕР_2 (далі – відповідач-2); з 08.11.2023 по 27.12.2023 – у Військовій частині НОМЕР_3 (далі – відповідач-3); з 28.12.2023 по 06.08.2025 – у Військовій частині НОМЕР_5 . Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 06.08.2025 №228 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач наголошує на тому, що під час проходження ним військової служби відповідачі не інформували його про нараховані суми грошового забезпечення, їх складову та розрахунок. Лише після звільнення з військової служби, отримавши з ТЦК довідки про розмір свого грошового забезпечення для перерахунку пенсії та грошовий атестат, позивач дізнався, що відповідачами невірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення (надбавка за вислугу років та надбавка за особливості проходження служби). У вересні 2025 року позивач звернувся до відповідачів із запитами про надання йому довідок та інформації про розмір нарахованих та виплачених йому сум грошового забезпечення за весь період проходження ним служби, а також вимагав здійснити перерахунок та доплату у відповідності до законодавства належних йому сум грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення). Проте, на день його звернення до суду з даним позовом позивач так і не отримав від відповідачів документів та відповіді на свій запит. Доплату грошового забезпечення та повний розрахунок з позивачем відповідачі також не здійснили. Вважає дії відповідачів щодо нарахування та виплати сум грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) в розмірах, що є меншими, ніж розміри, встановлені законодавством, протиправними. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

Цією ж ухвалою клопотання позивача щодо витребування доказів задоволено. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :

- довідку про суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з дня зарахування в списки особового складу в/ч НОМЕР_1 по день виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ;

- копії наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_1 вислуги років на підставі яких здійснювалось нарахування та виплата надбавки за вислугу років з дня зарахування в списки особового складу в/ч НОМЕР_1 по день виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Представником Військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що період служби в органах МВС України до призову на військову службу у Збройні Сили України (з 26.07.1993 по 09.09.2003), який відображено в трудовій книжці позивача, було включено до розрахунку вислуги років. У свою чергу, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2023 №145, вислуга років позивача у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 становила: календарна 20 років 10 місяців, загальна 25 років 10 місяців, що в свою чергу у відповідності до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 не дає законних підстав для виплати позивачу грошового забезпечення у збільшеному розмірі (з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі від 40% до 50%). З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом із тим, представником відповідача-1 надано до суду копії витребуваних ухвалою суду документів.

Представником Військової частини НОМЕР_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в наказі командира Військової частини НОМЕР_6 №113-РС від 25.07.2023 зазначено наступне: «Освіта 11 класів ЗОШ у 1990 р., у Збройних Силах із 06.1991 по 06.1993 та із 11.2019 р. Інформації по службі в органах внутрішніх справ не зазначено. Наголошує на тому, що дані щодо вислуги років молодшого сержанта ОСОБА_1 зазначено у вищезазначеному наказі та внесені на підставі наявних документів, в тому числі, наданих частиною за попереднім місцем служби молодшого сержанта ОСОБА_1 (частина НОМЕР_4 витяг із наказу №203 від 01.08.2023). Таким чином, отримавши наказ командира Військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) №113–РС від 25.07.2023, грошовий атестат, вивчивши такі документи командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ (по стройовій частині) №227 від 02.08.2023 про зарахування військовослужбовця до списків частини. Зазначеним наказом оголошено вислугу років молодшому сержанту ОСОБА_1 , яка становила на момент зарахування календарна – 20 років 10 місяців 11 днів, пільгова 5 років 00 місяців 00 днів, загальна 25 років 10 місяців 11 днів. Отже, для нарахування надбавки за вислугу років використано саме показник 20 років 10 місяців 11 днів, пільгова 5 років 00 місяців 00 днів загальна 25 років 10 місяців 11 днів. Зазначене рішення прийнято на підставі наявних у відповідача даних про вислугу років позивача. Жодних порушень законодавства зі сторони відповідача не допущено. За період служби у Військовій частині НОМЕР_2 , а саме 02.08.2023 по 07.11.2023 рапорту на перерахунок вислуги років від ОСОБА_1 не надходили, документів про підтвердження служби в органах внутрішніх справ не надходили, Військова частина НОМЕР_2 здійснила нарахування вислуги років за наявними матеріалами. У відповідності до пункту 6 Розділу ІV Порядку 260 для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини, щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. Також, позивач під час переводу із частини НОМЕР_4 отримав на руки наказ №203 від 01.08.2023 та грошовий атестат, де був ознайомлений з вислугою років, яка була йому нарахована попередньою частиною, також під час виключення із списків Військової частини НОМЕР_2 отримав на руки витяг із наказу №326 від 07.11.2023 та атестат, в якому вказана нарахована вислуга років. Отже, позивач не міг не знати про свою вислугу років. Жодних документів щодо наявності інших періодів служби, які підлягають врахуванню в загальну вислугу років, жодного разу не надав. Також, відсутні будь-які належним чином зареєстровані рапорти позивача відносно невірно розрахованої вислуги. Отже, в день виключення зі списків Військової частини НОМЕР_2 позивачу видано комплект документів, до яких, окрім іншого, відноситься грошовий атестат. Грошовий атестат є обов`язковим документом, який видається при звільненні. В грошовому атестаті зафіксовано 20 років 10 місяців 11 днів: пільгова 5 років 00 місяців 00 днів, загальна 26 років 01 місяць 19 днів.

Представником Військової частини НОМЕР_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до довідки №387/555 від 18.08.2025, Військовою частиною НОМЕР_3 за період служби ОСОБА_1 з 08.11.2023 по 27.12.2023 нараховувала та виплачувала надбавку за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, що підтверджується розрахунковим листом за 2023 рік. У зв`язку з відсутністю у Військової частини НОМЕР_3 документального підтвердження станом на листопад 2023 року про кількість вислуги років позивача, що дає право на надбавку за вислугу років у розмірі 50%, позивачу таку надбавку було встановлено у розмірі 25%, що підтверджується довідкою №387/555 від 18.08.2025, яка міститься в матеріалах справи. Разом із тим, після отримання відповідних документів та встановлення права позивача на надбавку за вислугу років у розмірі 50%, Військовою частиною НОМЕР_3 було здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 08.11.2023 по 27.12.2023, з урахуванням надбавки за вислугу років 50%. Тобто, ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 була нарахована та виплачена надбавка за вислугу років у розмірі 50%, надбавка за особливості проходження служби – 87,8%.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначив, що відповідач-2 повинен був щомісячно виплачувати надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків. Натомість, відповідно до довідки №1840/2/318 від 14.08.2025, Військова частина НОМЕР_2 за період служби позивача з 02.08.2023 по 07.11.2023 нараховувала та виплачувала йому надбавку за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначив, що згідно наданих відповідачем-1 довідок про нараховані суми основних та додаткових видів грошового забезпечення, слідує, що відповідач-1 щомісячно недоплачував 5% надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби.

Ухвалою суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :

- довідку про суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з дня зарахування в списки особового складу в/ч НОМЕР_1 по день виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ;

- копії наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_1 вислуги років на підставі яких здійснювалось нарахування та виплата надбавки за вислугу років з дня зарахування в списки особового складу в/ч НОМЕР_1 по день виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни – учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_7 від 13.11.2020.

Позивач проходив військову службу з 01.11.2019 по 20.07.2023 – у Військовій частині НОМЕР_1 (далі – відповідач-1); з 21.07.2023 по 01.08.2023 – у Військовій частині НОМЕР_4 ; з 02.08.2023 по 07.11.2023 – у Військовій частині НОМЕР_2 (далі – відповідач-2); з 08.11.2023 по 27.12.2023 – у Військовій частині НОМЕР_3 (далі – відповідач-3); з 28.12.2023 по 06.08.2025 – у Військовій частині НОМЕР_5 .

Позивач зазначає, що його вислуга років, з урахуванням служби в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, становить понад 20 років у пільговому обчисленні, що дає право на надбавку за вислугу років у підвищеному розмірі (до 50%), наголошує, що відповідачами вислугу в органах внутрішніх справ України не враховано при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Одним із основних видів грошового забезпечення військовослужбовців є надбавка за вислугу років на військовій службі, яка встановлюється у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

Порядок виплати надбавки за вислугу років визначається розділом IV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років – 25 відсотків; від 5 до 10 років – 30 відсотків; від 10 до 15 років – 35 відсотків; від 15 до 20 років – 40 відсотків; від 20 до 25 років – 45 відсотків; від 25 і більше років – 50 відсотків.

Пункти 6, 7 розділу IV Порядку № 260 передбачають, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті. Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.

Пунктами 2, 3 розділу IV Порядку № 260 передбачено, що вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі – Постанова №393).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 393 до вислуги років зараховується служба в органах внутрішніх справ на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

З матеріалів справи судом встановлено, що до початку проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України, позивач з 2008 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, як пенсіонер органів внутрішніх справ України, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Вислуга років позивача станом на 09.09.2008 становила у календарному обчисленні 17 років 01 місяців 11 днів, а в пільговому обчисленні – 20 років 00 місяців 23 дні, з яких 01 рік 11 місяців 28 днів – строкова військова служба з 10.06.1991 по 08.06.1993 та 18 років 00 місяців 25 днів – служба в органах внутрішніх справ з 26.07.1993 по 09.09.2008.

Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі під час проходження позивачем військової служби за контрактом в Збройних Силах України, при нарахуванні та виплаті надбавки за вислугу років, при визначені її розміру не враховували наявну в позивача вислугу років в пільговому обчисленні – 20 років 00 місяців 23 дні.

Відповідно до довідки № 1840/2/318 від 14.08.2025, Військова частина НОМЕР_2 за період служби позивача з 02.08.2023 по 07.11.2023 нараховувала та виплачувала позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, замість 50%.

Зі змісту довідок, наданих Військовою частиною НОМЕР_3 судом встановлено, що остання за період служби позивача нараховувала та виплачувала позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Зі змісту довідок, наданих Військовою частиною НОМЕР_1 судом встановлено, що остання за період служби позивача нараховувала та виплачувала позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, замість 50%.

Відтак, з наданих довідок про грошове забезпечення вбачається, що позивачу Військовими частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 виплачувалась надбавка за вислугу років у меншому відсотковому розмірі, ніж передбачено при наявній вислузі. Доводи відповідачів-1, -2 про відсутність підстав для підвищеного відсотка спростовуються поданими документами щодо загальної та пільгової вислуги.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідачів на відсутність документів не звільняє їх від обов`язку повного та правильного грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки облік вислуги ведеться за особовими справами та документами попередніх місць служби.

Водночас, судом встановлено, що після отримання підтвердних документів Військовою частиною НОМЕР_3 проведено перерахунок та здійснено виплату позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 50% та відповідних додаткових виплат. Таким чином, відповідачем-3 порушене право позивача відновлено добровільно, а підстави для додаткового судового захисту відсутні.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування виплат має відбутися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, відтак розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 01.11.2019 по 20.07.2023 включно, без врахування вислуги років в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2019 по 20.07.2023 включно надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, врахувавши вислугу років в органах внутрішніх справ України та строкову військову службу, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 02.08.2023 по 07.11.2023 включно, без врахування вислуги років в органах внутрішніх справ України та строкової військової служби, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 02.08.2023 по 07.11.2023 включно, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, врахувавши вислугу років в органах внутрішніх справ України та строкову військову службу, яка становить в пільговому обчисленні 20 років 00 місяців 23 дні, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька