Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №160/35003/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Справа № 160/35003/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Келембет Ілони Миколаївни, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з вимогами:

- стягнути з Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 : заробітну плату 342 гривні 22 копійки; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 35 282 гривень 52 копійок за період з 30 квітня 2024 року по 30 жовтня 2024 року (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;

- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1 : заробітну плату в розмірі 28 954 гривні 55 копійок; одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 59 564 гривні 48 копійок за період з 30 квітня 2024 року по 30 жовтня 2024 року (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки та додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2024 рік;

- зобов`язати Департамент особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію шорічної оплачуваної відпустки 190 діб та додаткової оплачуваної відпустки 82 доби за період з 2017 року по 2024 рік, грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік за період з 2015 року по 2024 рік - 140 календарних днів;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення;

- зобов`язати Департамент особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за нестримане речове майно та індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік;

- зобов`язати Департамент особливого призначення «Об`єднана ппурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за нестримане речове майно та індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при звільненні зі служби відповідача не було проведено повного розрахунку. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 23.12.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем-2 05.01.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ДПОП «ОШБ «Лють» своєчасно нараховувало грошове забезпечення позивачу, проте, через небажання позивача надавати реквізити до ДПОП «ОШБ «Лють», вищезазначені кошти було депоновано і будуть виплачені одразу після надання позивачем банківських реквізитів. Враховуючи вищевикладене, ДПОП ОШБ «Лють» діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не порушувало прав позивача.

Відповідачем-1 14.01.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що виплату ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення проведено своєчасно протягом лютого - березня 2024 року та у повному обсязі. Заборгованість з виплати будь-яких сум грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 02.01.2026 р. відсутня, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з ГУНП суми заборгованості за грошовим забезпеченням у сумі 342,22 є безпідставними та необгрунтованими.

12.02.2026 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

25.02.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення на пояснення позивача, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позов та зазначено про відсутність підстав для задоволення позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07 листопада 2015 року по 08 лютого 2024 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області на посаді інспектора штабу полку поліції особливого призначення, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , видане 08 жовтня 2015 року ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

09 лютого 2024 року наказом ГУНП в Дніпропетровській області за № 138 о/с «По особовому складу», відповідно до частин 1, 7 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі листа ДПОП «ОШБ «Лють» від 09 лютого 2024 року № 932-2024 та доповідної записки УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09 лютого 2024 року №20/617, переведено для подальшого проходження служби до ДПОП «ОШБ «Лють», з 09 лютого 2024 року, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнивши з посади інспектора штабу полку поліції особливого призначення.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 09.02.2024 № 136 о/с позивача призначено на посаду інспектора штабу штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.04.2024 №88 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6 та 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 р. №2337-VIII, Присяги працівника поліції та Внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та працівників ДПОП «ОШБ «Лють», від 28.07.2023 р. №346, що виразилось в безпідставній відсутності на службі в період з 05.03.2024 до 18.03.2024 , відповідно до вимог підпункту 2 пункту 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 р. №507 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції” прийнято рішення застосувати до інспектора штабу штурмового батальйону №3 полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 30.04.2024 № 701 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Проходження служби в поліції регламентується спеціальним законодавством, в тому числі, питання виплати грошового забезпечення та розрахунок суми такого забезпечення зокрема, Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-УІІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок від 06.04.2016 №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Частиною 1. ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Частиною 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно п. 3 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічні норми закріплені в п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988.

Згідно пункту 13 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць.

Відповідно до пункту 14 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260 у разі якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.

Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260 при переведенні по службі, пов`язаному з переїздом до іншого населеного пункту, або переведенні до іншого органу Національної поліції грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується включно по день звільнення з посади, що передує даті відбуття до нового місця служби, зазначений в наказі по особовому складу.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Враховуючи зазначені норми при переведенні для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 підлягало до нарахування та виплати грошове забезпечення за період з 01 по 08 лютого 2024 року.

Відповідно до довідки УФЗБО ГУНП від 02.01.2026 № 2, ОСОБА_1 підлягала виплаті додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - додаткова винагорода), яка встановлюється та виплачується у поточному календарному місяці за попередній календарний місяць.

У лютому 2024 року старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 нараховано 17 793,63 грн:

1. Грошове забезпечення (основні та додаткові види, що мають постійний характер виплати) з 01 по 08 лютого 2024 року (8 календарних днів служби) у сумі 7 793,65 грн, з них: посадовий оклад (за 8 діб): 662,07 грн; оклад за спеціальне звання (за 8 діб): 441,38 грн ; надбавка за стаж служби в поліції (за 8 діб): 441,38 грн; надбавка за специфічні умови служби (за 8 діб ): 617,93 грн; премія (за 8 діб): 5630,89 грн;

2. Додаткова винагорода за січень 2024 р.: 9 999,98 грн.

З нарахованої ОСОБА_1 суми 17 793,63 грн утримано податків, зборів та внесків у сумі 354,84 грн, у тому числі: 266,90 грн - військовий збір; 3 202,85 грн - податок на доходи фізичних осіб; 3202,85 грн - компенсація податку на доходи фізичних осіб; 77,94 грн - профспілкові внески; 10,00 грн - благодійні внески до Благодійної організації ДОБЧО "ОБЕРІГ".

Сума грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 , що підлягала виплаті після утримання податків, зборів та внесків становила: 1 7793,63 грн - 354,84 грн = 17 438,79 грн.

Суму 17 438,79 грн було зараховано на особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 у лютому 2024 року (у т. ч. суму додаткової винагороди за січень 2024 - 9 849,98 грн зараховано 15.02.2024, суму грошового забезпечення - 7 588,81 грн зараховано 24.02.2024 р) - у межах строків, передбачених для виплати грошового забезпечення поліцейським пунктами 13, 14 розділу І Порядку від 06.04.2016 №260.

Додаткову винагороду, визначену Постановою № 168, за лютий 2024 року поліцейським ГУНГІ в Дніпропетровській області (у тому числі ОСОБА_1 ) встановлено наказом від 13 березня 2024 року № 268 о/с, тобто у березні - 2024 року, місяці наступному після дати переведення ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У березні 2024 року розмір встановленої ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 по 08 лютого 2024 року становив 2 758,56 грн.

З нарахованої ОСОБА_1 у березні 2024 року суми 2 758,56 грн утримано податків, зборів та внесків у сумі 41,38 грн, у тому числі: 41,38 грн - військовий збір; 496,54 грн - податок на доходи фізичних осіб; 496,54 грн - компенсація податку на доходи фізичних осіб.

Сума додаткової винагороди ОСОБА_1 , що підлягала виплаті після утримання податків, зборів та внесків становила: 2758,56 грн - 41,38 грн = 2 717,18 грн.

Суму 2 717,18 грн було зараховано на особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 15 березня 2024 року.

У довідці УФЗБО ГУНП від 02.01.2026 №2 зазначено, що позивачем помилково зазначено суму 342,22 грн як заборгованість з грошового забезпечення, розрахувавши таку суму як різницю суми, зазначеної за лютий 2024 року у формі ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (20 552,19 грн) та суму, зазначену на сторінці 4 позовної заяви як зараховану на його особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» протягом лютого - березня 2024 року (20 209,97 грн).

При розрахунку суми 20 209,97 грн на сторінці 4 позовної заяви ОСОБА_1 допущено арифметичну помилку. Так сума зарахованих коштів протягом лютого - березня 2024 року становить 20 155,97 грн (а не 20 552,19 грн, як підраховано ОСОБА_1 ): 9 849,98 грн + 7 588,81 грн + 2 717,18 грн = 20 155,97 грн.

Таким чином різниця між сумою, зазначеною за лютий 2024 року у формі ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (20 552,19 грн) та сумою, фактично зарахованою ОСОБА_1 на особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» протягом лютого - березня 2024 року (20 155,97 грн) становить не 342,22 грн, а 396,22 грн: 20 552,19 грн - 20 155,97 грн = 396,22 грн.

Суд зазначає, що до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вносяться суми грошового забезпечення, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не зменшених на суми податків, зборів та внесків, в той час як на особовий банківський рахунок поліцейським проводиться зарахування суми грошового забезпечення після проведення відрахувань з такої суми податків, зборів та внесків (тобто суми належної до виплати після всіх утримань).

Сума 396,22 грн не є сумою, яка належала до виплати ОСОБА_1 , а є сумою сплачених з грошового забезпечення ОСОБА_1 податків, зборів та внесків (354,84 грн, з нарахованих сум у лютому 2024 року, та 41,38 грн - з нарахованих сум у березні 2024 року).

Так, з наказу ГУНП в Дніпропетровській області за № 138 о/с «По особовому складу» з 09 лютого 2024 року вбачається, що у з 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 був не звільнений зі служби з органів поліції, а переведений до іншого підрозділу Національної поліції України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 30 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції — Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави звільнення зі служби в поліції.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 в розумінні положень Закону України «Про Національну поліції» не звільнявся зі служби в поліції, а був переведений до новоутвореного підрозділу Національної поліції України - Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у зв`язку з чим підстав для остаточного розрахунку з позивачем не наступило, а тому положення ст. 116 КЗпП України не застосовуються до даних правовідносин.

Таким чином суд вважає, що Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області виплату ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення проведено своєчасно, протягом лютого - березня 2024 року та у повному обсязі.

Щодо позовних вимог стягнути з Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1 : заробітну плату в розмірі 28 954 гривні 55 копійок; одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 59 564 гривні 48 копійок за період з 30 квітня 2024 року по 30 жовтня 2024 року (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення; нарахувати та виплати грошову компенсацію щорічної оплачуваної відпустки 190 діб та додаткової оплачуваної відпустки 82 доби за період з 2017 року по 2024 рік, грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік за період з 2015 року по 2024 рік - 140 календарних днів; нарахувати та виплати одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення; нарахувати та виплати грошову компенсацію вартості за нестримане речове майно та індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік – суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд звертає увагу позивача, що Департаментом поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не проведено з позивачем остаточного розрахунку при звільненні.

Відповідно до наказу ДПОП «ОШБ» Лють» від 30.04.2024 № 701 о/с в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, йому належала до виплати грошова компенсація за невикористані дні відпустки, а саме: за 272 доби невикористаних відпусток (190 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 82 доби додаткової оплачуваної відпустки) у розмірі 113 732, 27 грн. за наступним розрахунком:

Із зазначеної суми було утримано військовий збір у розмірі 1,5 %. Тобто, компенсація на невикористані відпустки у розмірі 112 026, 28 грн. була депонована через ненадання позивачем банківських реквізитів і буде сплачена одразу після надання позивачем своїх банківських реквізитів.

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 18963- 2025 від 31.12.2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що – «…на депонентському рахунку Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відкритому в Державній казначейській службі України, через ненадання банківських реквізитів обліковується належне Вам грошове забезпечення за період із 09 лютого по 30 квітня 2024 року та грошова компенсація за невикористані дні відпусток під час проходження служби в поліції на суму 140 160,07 (сто сорок тисяч сто шістдесят) гривень 07 копійки. Просимо надати банківські реквізити для зарахування Вам зазначених коштів».

Таким чином з вищезазначеного вбачається, що належне звільненому працівникові грошове забезпечення, на час розгляду справи є не виплаченим в повному обсязі.

Отже, конкретний період, за який відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні за обставин, встановлених у даній справі, визначити неможливо.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виплачується під час здійснення остаточного розрахунку за заробітною платою чи грошовим забезпеченням. Зважаючи на те, що остаточний розрахунок відповідач не здійснив, то право позивача на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є порушеним.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 в справі № 810/451/17 та від 26.05.2020 в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 в справі № 4-рп/2012, а також наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).

Відтак, лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог. При цьому, для того щоб права працівника на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні вважалися порушеними (закінчений склад правопорушення), суду необхідно встановити такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівнику при звільненні сум; 2) проведення із ним остаточного розрахунку.

Тобто, лише факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Інакше, навіть у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату судового рішення, спір не буде вирішений, адже за відсутності остаточного розрахунку права працівника на виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні далі вважатимуться порушеними.

Суд зазначає, що у позивача відсутні докази того, що відповідачем при остаточному розрахунку за нарахованим грошовим забезпеченням не буде нараховано та виплачено йому: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 59 564 гривні 48 копійок за період з 30 квітня 2024 року по 30 жовтня 2024 року (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення; грошову компенсацію щорічної оплачуваної відпустки 190 діб та додаткової оплачуваної відпустки 82 доби за період з 2017 року по 2024 рік, грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік за період з 2015 року по 2024 рік - 140 календарних днів; одноразову вихідну допомогу при звільнені з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення; грошову компенсацію вартості за нестримане речове майно та індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому суд дійшов до висновку, що ці позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49001; ІК в ЄДРПОУ 40108866), Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 лютого 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков