Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №160/29683/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокуСправа № 160/29683/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Горобець Юлією Володимирівною, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду повторного звернення ОСОБА_1 від 07.08.2025 та невиплати додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови № 168 у розмірі 276666,67 грн за періоди стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови № 168 у розмірі 42014,89 грн за періоди затримки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.04.2022 позивач під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення, внаслідок якого у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування. 16.01.2025 позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Разом із рапортом надав копії усіх підтверджуючих медичних документів. Оскільки рапорт не було розглянуто, представник позивача направила до військової частини НОМЕР_1 запит, на який відповідачем надано відповідь про невідповідність форми звернення позивача, який не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та доданих до рапорту документів. 07.08.2025 позивач подав до військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату додаткової винагороди, до якої додав такі самі документи. Однак, відповідь на заяву не було надано. Позивач вважає протиправною таку бездіяльність відповідача. Зазначає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати додаткової винагороди.

Ухвалою суду від 17.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали від 17.10.2025 вручено відповідачу 29.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 17.05.2021 управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 .

10.06.2022 військовою частиною НОМЕР_3 видано довідку № 22 про обставини травми, отриманої 17.04.2022 підполковником ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач отримав травму під час відбиття чергової атаки противника в населеному пункті Заводи.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 10.09.2024 № 7692 отримане ОСОБА_1 17.04.2022 поранення відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 тякого ступеню, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини поранення № 22 видана 10.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_3 .

Внаслідок отриманого 17.04.2022 поранення ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) у періоди з 21.03.2024 до 10.04.2024 (виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 1975 від 10.04.2024) та з 14.05.2024 до 14.06.2024 (виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 3146 від 14.06.2024).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 09.04.2024 № 1130 було проведено медичний огляд ВЛК підполковника ОСОБА_1 (місце служби - військова частина НОМЕР_1 ) 09.04.2024. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (17.04.2022) на 30 календарних днів.

У витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу – першого заступника командира військової частини НОМЕР_5 , виданого 17.09.2025 командиром військової частини НОМЕР_5 , зазначено, що позивач з 15.12.2021 до 23.12.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , з 23.02.2023 до 10.01.2024 – у військовій частині НОМЕР_6 , з 10.01.2024 до 30.07.2024 – у військовій частині НОМЕР_1 , з 30.07.2024 – у військовій частині НОМЕР_5 .

До позовної заяви додано копію рапорту ОСОБА_1 від 13.01.2025, адресованого командиру військової частини НОМЕР_1 , про виплату йому додаткової грошової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 21.03.2024 до 10.04.2024 і з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці за станом здоров`я після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024. У переліку доданих до рапорту документів зазначено копії таких документів: довідки № 22 від 10.06.2022 про обставини поранення, виписних епікризів із медичної карти стаціонарного хворого № 1975, № 3146, довідок військово-лікарської комісії № 1130 від 09.04.2024, № 7692 від 10.09.2024.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2025 № 3085 на адвокатський запит представника позивача від 01.04.2025 повідомлено, що 16.01.2025 ОСОБА_2 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату йому додаткової грошової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я після тяжкого поранення. Оскільки ОСОБА_2 не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , він мав звертатися до військової частини відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Було надано відповідь, що до рапорту додана Форма-5 невстановленого зразка, у якій не зазначено, чи перебував ОСОБА_2 у засобах індивідуального захисту під час отримання поранення, що унеможливлює отримання ним додаткової винагороди. До військової частини НОМЕР_1 не надходило зверненя з Формою-5 встановленого зразка.

До позовної заяви додано копію заяви ОСОБА_1 від 07.08.2025, адресованого командиру військової частини НОМЕР_1 , про виплату йому додаткової грошової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 21.03.2024 до 10.04.2024 і з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці за станом здоров`я після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024. У переліку доданих до заяви документів зазначено копії таких документів: довідки № 22 від 10.06.2022 про обставини поранення, виписних епікризів із медичної карти стаціонарного хворого № 1975, № 3146, довідок військово-лікарської комісії № 1130 від 09.04.2024, № 7692 від 10.09.2024.

Вказану заяву з додатками було надіслано до військової частини НОМЕР_1 листом з описом вкладення 08.08.2025 та вручено 09.08.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пунктом 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підтвердженим є факт отримання позивачем 17.04.2022 тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 21.03.2024 до 10.04.2024 і з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024.

Отже, умови, передбачені нормами Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Постанова № 168 не містить такої обов`язкової умови для виплати додаткової винагороди як безперервність перебування на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), у зв`язку з отриманим раніше пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у збільшеному розмірі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, у якому відповідач мав викласти заперечення проти позову.

Матеріалами справи підтверджено звернення ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 15.01.2025 та заявою від 07.08.2025 про виплату додаткової винагороди, до яких було додано копії медичної документації на підтвердження спірних періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, якими обґрунтовано позовні вимоги, у тому числі про перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024 на підставі довідки ВЛК № 1130 від 09.04.2024, ненадання військовою частиною НОМЕР_1 відповіді на заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 та невиплату йому додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 за спірні періоди стаціонарного лікування та відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 21.03.2024 до 10.04.2024 та з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за вказані періоди.

Нарахування і виплата додаткової винагороди належить до повноважень військової частини НОМЕР_1 , у період проходження військової служби в якій ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 21.03.2024 до 10.04.2024 та з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024. Тому позовні вимоги в частині визначення суми додаткової винагороди, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, задоволенню не підлягають. Спір щодо суми додаткової винагороди відсутній, отже такі вимоги є передчасними.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови № 168 у розмірі 42014,89 грн за періоди затримки суд дійшов такого висновку.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктами 16, 17 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Зі змісту статті 2 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналізуючи зміст викладених норм, слідує висновок, що основними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; та 2) факт виплати нарахованих доходів.

Тобто виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється у день виплати основної суми доходу.

Отже, враховуючи те, що спірні суми додаткової винагороди позивачу ще не нараховані та не виплачені, суд дійшов висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону № 2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Позовні вимоги у цій частині є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 під час розгляду справи № 140/862/19, який на підставі приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується судом під час вирішення цього спору.

Рішення Верховного Суду від 11.04.2025 у зразковій справі № 280/8933/24 (адміністративне провадження № Пз/990/14/24), на яке міститься посилання у позовній заяві, не набрало законної сили на час розгляду цієї справи.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви. Докази понесення позивачем у зв`язку з розглядом справи інших судових витрат відсутні, у зв`язку з чим розподіл таких витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 21.03.2024 до 10.04.2024 та з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 21.03.2024 до 10.04.2024 та з 14.05.2024 до 14.06.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 11.04.2024 до 10.05.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходженя: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складено 26.02.2026.

Суддя В.В. Рянська