Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №160/29699/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Справа № 160/29699/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача – Лисенка Ю.М., представника відповідача – Лейченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні 03.02.2026 року адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКОЛИЦЯ ІСТЕЙТ»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКОЛИЦЯ ІСТЕЙТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0363920713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого Товариству збільшено грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку на загальну суму 5 068,35 грн., у тому числі 4 454,68 грн. основний платіж та 1 113,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій;- № 0363860713 від 27.06.2025 року. відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1 466 464 грн.;- № 03639440713 від 27.06.2025 року відповідно до якого застосовано штраф у сумі 3 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Околиця Істрейт», за результатами якої складено акт перевірки № 2114/04-36-07-13-04/35112535 від 09.05.2025 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0363920713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого збільшено грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку на загальну суму 5 068,35 грн., у тому числі 4 454,68 грн. основний платіж та 1 113,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій;- № 0363860713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1 466 464 грн.;- № 03639440713 від 27.06.2025 року відповідно до якого застосовано штраф у сумі 3 400 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки підстава за відсутності належних доказів заниження Товариством показників врожайності не може бути визнана достатньою для висновку про заниження платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Твердження перевіряючих про безтоварність господарських операцій не ґрунтуються на жодних доказах та є, по суті, припущенням перевіряючих, а отже, не може бути підставою для визначення грошових зобов`язань. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

21.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

06.11.2025 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення, зокрема: п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Околиця Істейт» завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації ПДВ) грудень 2024 року у розмірі 1 466 464 гривень; п. 201.10 ст. 201 ПК України, Товариством не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято ППР: від 27.06.2025 № 0363860713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 466 464 гривень; від 27.06.2025 № 0363940713, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 3 400 гривень. Вказані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що винесено відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача, розгляд справи продовжено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

01.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

09.12.2025 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання позивача про надання часу для підготовки та подання відповіді на відзив та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

15.01.2026 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.02.2026 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені в позовній заяві.

Представник відповідача року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

З врахуванням абз.2 ч.1 статті 227 КАС України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголошено дату проголошення такого рішення на 11.02.2026 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Околиця Істрейт», за результатами якої складено акт перевірки № 2114/04-36-07-13-04/35112535 від 09.05.2025 року (далі – акт).

Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, ст..44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, ТОВ «Околиця Істейт» занижено податок на додану вартість на суму сумі 1 466 464 грн. в т.ч.: - грудень 2022 року у сумі 755 257 грн., - липень 2023 року – 83 235 грн.; - вересень 2023 – 62 297 грн.; - лютий 2024 року - 45 128 грн.; - квітень 2024 року - 45 128 грн.; - липень 2024 року – 192 220 грн.; - серпень 2024 року – 41 113 грн.; - жовтень 2024 – 148 279 грн., - листопад 2024 – 93 807 грн. У зв`язку з тим, що ТОВ «Околиця Істейт» декларувало від`ємне значення з податку на додану вартість, то зменшується від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) в сумі грудень 2024 року - 1 466 464 грн.

- п.п.295.9.1, .п.295.9.5 п.295.9 ст. 295 ТОВ «Околиця Істейт» занижено єдиний податок на загальну суму 4 454,68 грн., в тому числі: 2024 рік у сумі 4 454,68 грн.

- п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Дніпрооілгруп» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. За дане порушення передбачено застосування штрафної санкції відповідно п. 120-1.2 ст.1201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підлягає застосуванню штрафна санкція в розмірі 3 400 грн.;

- п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб.

- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (із змінами та доповненнями) в частині зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії за адресою: Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Хмельницького, буд. 1, що передбачає застосування штрафу в сумі 32 000 грн.

На підставі висновків акту № 2114/04-36-07-13-04/35112535 від 09.05.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0363920713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого Товариству збільшено грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку на загальну суму 5 068,35 грн., у тому числі 4 454,68 грн. основний платіж та 1 113,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0363860713 від 27.06.2025 року. відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1 466 464 грн.;

- № 03639440713 від 27.06.2025 року відповідно до якого застосовано штраф у сумі 3 400 грн.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.

Так в акті перевірки зазначено про порушення п. 44.1. п. 185.1, п. 187.1 Податкового кодексу України занизило податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 755 257 грн.

Відповідно до акту перевірки, обґрунтовуючи вказане порушення зазначено, наступне:

- враховуючи, врожайність по підприємствах в центнерах з 1 га площі насаджень пшениці озимої по Дніпропетровській області (відомості офіційного сайту Державної статистики) за період 2022 рік – 33.2 ц., площа насаджень по ТОВ «Околиця Істейт» 440,84 га, валовий збір пшениці озимої відповідно до статистичних даних за 2022 рік РОЗРАХУНКОВО складає 14 635,89 ц.

- враховуючи, врожайність по підприємствах в центнерах з 1 га площі насаджень ячменю озимого по Дніпропетровській області (відомості офіційного сайту Державної статистики) за період 2022 рік – 30,7 ц., площа насаджень по ТОВ «Околиця Істейт» 142,75 га, валовий збір ячменю озимого відповідно до статистичних даних за 2022 рік РОЗРАХУНКОВО складає 4 382,43 ц.

- враховуючи, врожайність по підприємствах в центнерах з 1 га площі насаджень кукурудзи по Дніпропетровській області (відомості офіційного сайту Державної статистики) за період 2022 рік – 54.6 ц., площа насаджень по ТОВ «Околиця Істейт» 218,61 га, валовий збір кукурудзи відповідно до статистичних даних за 2022 рік РОЗРАХУНКОВО складає 11 936,11 ц.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, (далі - Положення № 88) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до визначення, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу Україні об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Так, контролюючий орган вважає, що базою оподаткування податком на додану вартість у спірному випадку є різниця між врожайністю пшениці озимої, ячменю озимого та кукурудзи та середньою врожайністю цих культур по регіону, що тягне за собою обов`язок платника податків нараховувати на цю різницю податкові зобов`язання.

При цьому, вказані висновки контролюючого органу про заниження товариством врожайності пшениці озимої, ячменю озимого та кукурудзи не підтверджений жодними доказами.

Так, визначення бази оподаткування податком на додану вартість розрахованої відповідачем різниці врожайності та визначення таким чином податкових зобов`язань з податку на додану вартість не ґрунтується на жодних первинних документах, перевірених контролюючим органом.

Відповідачем зазначається про порушення п. 44.1. п. 44.3., 44.5, п.44.6, п. 198.1 – 198.3, 198.6, п. 201.1 Податкового кодексу України, в наслідок чого Товариством завищено податковий кредит за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при отриманні ТМЦ та послуг, які фактично не отримувались на суму ПДВ 711 207 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «МН-Строй», ТОВ Мзурі Тех» та ТОВ Агробенефіт.

Натомість роблячи висновок про «безтованість» господарських операцій з вказаними контрагентами перевіряючими залишено поза увагою, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно частини першої статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закон № 996-XIV встановлено обов`язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88.

З урахуванням викладеного слугує висновок, що фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/ або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Правила формування податкових зобов`язань за перевірений період врегульовано положеннями Податкового кодексу України. Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України передбачені ст. 200 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст.200 Податкового кодексу України). При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають ре ьність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового

стану платника податків.

Як вбачається із акту перевірки господарські операції між Товариством та його контрагентами з ТОВ «МН-Строй», ТОВ Мзурі Тех» та ТОВ Агробенефіт відображені в податковій звітності як товариства, так і вказаних контрагентів, що не заперечується контролюючим органом, про що зазначено у акті перевірки.

Постачання послуг у межах спірних господарських операціях підтверджується копіями відповідних договорів, актами наданих послуг, податковими накладними, про що свідчить описова частина акту перевірки (арк. 15-38 акту перевірки).

При цьому здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкові накладні, оформлені в межах здійсненні спірних господарських операцій, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальники на час здійснення господарських операцій є платниками податку на додану вартість.

Висновки перевірки про те, що ТОВ "Околиця Істейт" тільки документувались господарські операції, не підтверджено належними доказами. Нарахування податків не можуть ґрунтуватись на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів, а зміст податкових інформацій свідчить, що жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності підприємств-постачальників при цьому не досліджувалися.

Висновки, викладені в акті перевірки, порушують принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб`єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями, може свідчити про податкові порушення.

Як наслідок складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень Товариства при роботі з контрагентом не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 727 від 20.08.2015.

Також, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання Товариством господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат Товариства у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності Товариства, про відсутність використання Товариством отриманих товарів (робіт, послуг), що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про непідтвердження руху товарів від постачальників на адресу Товариства.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між Товариством та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано.

Відповідно до правової позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у Постанові 30 серпня 2019 року, справа № 804/17176/14, Верховним судом зокрема зроблено висновок:

«Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом не зазначено доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.».

Відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, оцінюючи реальність операцій між Товариством та Постачальниками, як слідує зі змісту Акту перевірки, контролюючий орган проаналізував інформацію, яка не може бути достовірним доказом реальності чи нереальності господарських операцій Товариства. Зокрема, твердження про відсутність у Постачальників достатньої кількості матеріально-трудових ресурсів та не укладання такими Постачальниками договорів аутсорсингу та аутстафінгу контролюючий орган обґрунтовує інформацією з ЄДР. Однак перевіряючими не аналізуються варіанти можливого укладання договорів аутсорсингу, аутстафінгу, оренди складських приміщень з юридичними особами неплатниками ПДВ, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами.

Таким чином, твердження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій не ґрунтуються на жодних доказах та не може бути підставою для визначення грошових зобов`язань.

При цьому Постачальники, які згадуються в Акті перевірки, у період виникнення фактичних відносин, були належним чином зареєстрованими юридичними особами відповідно до вимог законодавства України та реально здійснювали господарську діяльність. Перевіряючими не встановлено та не надано доказів щодо спроб визнання діяльності вказаних юридичних осіб фіктивними чи реальності реалізації відповідного ризику.

Крім того, формування Товариством об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість на підставі операцій з придбання товарів у Постачальників, яким є подальше використання таких ТМЦ та послуг у господарській діяльності саме ТОВ «Околиця Істейт».

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Звідси, у ст. 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, підставою для формування даних податкової звітності є дані бухгалтерського обліку.

Із аналізу ст. 46 та ст. 48 ПК України вбачається, що податкова звітність подається у вигляді податкових декларацій (розрахунків) та додатків до них, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 49.4 ст. 49 ПК України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

На виконання вищенаведених положень Товариством подано у електронній формі Податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість. Даний висновок підтверджується та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до висновків наведених в Акті перевірки, Товариство не мало права формувати об`єкт оподаткування податком на додану вартість за результатами виконання господарських операцій за Договорами поставки, оскільки такі операції є, нібито, нереальними. Зокрема, як на основний аргумент, відповідач посилається на те, що контрагенти Постачальників не володіли достатньою кількістю трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення їх господарської діяльності.

Водночас, право Товариства на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не може бути обмежене висновками про порушення контрагентами Постачальників податкового законодавства. Відтак, дослідження ланцюга постачання між Постачальниками та їх контрагентами, встановлення можливих правопорушень контрагентів не є законодавчою підставою для позбавлення Компанії права на: формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ та від`ємного значення ПДВ, що заявляється до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та бюджетного відшкодування.

Застосування наслідків, нібито, порушення норм податкового законодавства третіми особами до Компанії порушує принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Так, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій ґрунтується лише на підставі баз даних "Податковий блок" та "Електронний кабінет", без звірки їх з бухгалтерськими даними контрагентів Товариства.

Під час перевірки контролюючому органу надавались усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Крім того, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження господарських відносин з Товариства, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції.

Відтак у даному випадку суд вважає, що висновок про нереальність здійснених операцій між позивачем та контрагентами є необґрунтованим, зроблений без посилання на відповідні докази (акти перевірок, зустрічних звірок, рішення суду), тобто висновки контролюючого органу мають суб`єктивний характер та є нічим іншим ніж припущенням.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0363920713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого Товариству збільшено грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку на загальну суму 5 068,35 грн., у тому числі 4 454,68 грн. основний платіж та 1 113,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - №0363860713 від 27.06.2025 року. відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1 466 464 грн.; - №03639440713 від 27.06.2025 року відповідно до якого застосовано штраф у сумі 3 400 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 30280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5196970001 від 08.10.2025 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 30280,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКОЛИЦЯ ІСТЕЙТ» (51831, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Єлизаветівка, вул.Хмельницького, буд.1, код ЄДРПОУ 35112535) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- №0363920713 від 27.06.2025 року, відповідно до якого Товариству збільшено грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку на загальну суму 5 068,35 грн., у тому числі 4 454,68 грн. основний платіж та 1 113,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0363860713 від 27.06.2025 року. відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1 466 464 грн.;

- №03639440713 від 27.06.2025 року відповідно до якого застосовано штраф у сумі 3 400 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКОЛИЦЯ ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 35112535) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гивень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Суддя М.В. Дєєв