Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №160/25109/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокуСправа №160/25109/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області щодо ненадання інформації про результати дисциплінарного провадження стосовно секретаря судового засідання Юлії Біди та ненадання належним чином завірених копій наказів керівника апарату суду;

-зобов`язати Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області надати належним чином завірені копії наказу про призначення дисциплінарного провадження, наказу про завершення (закриття).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 17.06.2025 звернувся до Голови Коломийського міськрайонного суду Івано Франківської області із заявою про проведення службового розслідування щодо секретаря судового засідання Юліі Біди, у зв`язку з фальсифікацією, як він вважає, протоколу судового засідання. Листом від 30.06.2025 йому було повідомлено, що дисциплінарна комісія рекомендувала керівнику апарату суду закрити дисциплінарне провадження стосовно секретаря Ю.Біди, у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку. Разом з тим, позивач зазначає, що у листі не було зазначено, яке саме рішення прийняв керівник апарату суду за результатами розгляду рекомендацій дисциплінарної комісії. Також не було надано завірених копій: наказу про призначення дисциплінарного провадження; і наказу про його завершення (закриття).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 в електронному вигляді надіслано позивачу та відповідачу та доставлено до електронного кабінету останніх - 19.09.2025.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Відповідачем у встановлений судом строк, відзив на позов, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17.06.2025 звернувся до Голови Коломийського міськрайонного суду Івано Франківської області із заявою про проведення службового розслідування щодо секретаря судового засідання Юліі Біди, у зв`язку з фальсифікацією, як він вважає, протоколу судового засідання. У відповідь листом від 30.06.2025 йому було повідомлено, що дисциплінарна комісія рекомендувала керівнику апарату суду закрити дисциплінарне провадження стосовно секретаря Ю.Біди, у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.

Разом з тим, позивач зазначає, що у листі не було зазначено, яке саме рішення прийняв керівник апарату суду за результатами розгляду рекомендацій дисциплінарної комісії. Також не було надано завірених копій: наказу про призначення дисциплінарного провадження; і наказу про його завершення (закриття).

З метою з`ясування результатів дисциплінарного провадження позивач повторно звернувся із заявою від 07.08.2025 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, однак відповіді на своє звернення не отримав.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у неповідомленні про прийняте рішення за результатами дисциплінарного провадження та ненаданні належним чином завірених копій наказів, які, на його думку є публічною інформацією та підлягають наданню за запитом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно з ст. 3 цього ж Закону, основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі ст. 5 цього ж Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із ст. 7 цього ж Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939)

Відповідно до статті 1 Закону №2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Так, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2939, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №2939, кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону №2939, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону №2939 встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до статті 20 Закону № 2939, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №2939, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону №2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація, як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб`єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв`язку із цим ознаки публічної. Обов`язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.

Статтею 23 цього ж Закону регулюється право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, листом від 30.06.2025, повідомив позивачу, наступне: «На Вашу заяву вiд 17 червня 2025 року Коломийський суд Івано -Франківської області повідомляє.

23 червня 2025 року керівником апарату суду Ваташко О.Я. видано наказ № 02-05/63/2025 «Про порушення дисциплінарного провадження» відносно секретаря судового засідання відділі організаційного забезпечення судового процесу Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області Юлії Біди

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ державних службовців Коломийського міськрайонного суду розглянуто дисциплінарну справу державного службовця Юлії Біди та встановлено наступне.

Відповідно до інструкції з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, яка затверджена наказом ДП «Інформаційні судові системи» від 22.10.2024 року3 №166ОД, а саме абзацу першого п.9.16 передбачає, що для включення або вимкнення запису конференції необхідно встановити перемикач «Запис конференції[» у відповідне положення. Даний перемикач блокується на 10 секунд після кожної зміни його стану та п.9. 17 абзацу третього, визначено, що після повернення суддів, організатору необхідно натиснути кнопку «Продовжити конференцію».

Отже, після перерви система ВКЗ потребує близько 10 секунд, щоб запустити аудіо/відео та створити технічний запис відео файлу.

Враховуючи те, що 02 червня 2025 року під час розгляду справи 346/1551/2025, тобто в даному випадку, сесія тривала 05 секунд , а тому відео файл не створився. Крім того судове засідання після перерви не продовжувалося, конференція була відновлена лише з метою ii завершення.

Даний факт підтверджується скріншотом переписки із технічною підтримкою ECTІC (копія додається).

Тому за результатами службового розслідування дисциплінарна комісія рекомендувала керівнику апарату Коломийського міськрайонного суду Iвано - Франківської області закрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю у її діях дисциплінарного проступку.

При цьому зазначаємо, що даний факт обговорено на виробничій нараді працівників апарату суду та звернуто особливу увагу секретарів судового засідання та дотримання вимог Iнструкції з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.».

Отже, з наведеного вбачається, що дисциплінарна комісія рекомендувала керівнику апарату суду закрити дисциплінарне провадження стосовно секретаря судового засідання Юлії Біди, у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку (а.с.4).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.04.2019 року по справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При вирішенні даної адміністративної справи варто зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, ненадання відповіді на запит тощо).

Обов`язок у наданні відповіді на запит про доступ до публічної інформації виникає у відповідача з дати отримання відповідачем відповідного запиту.

В той же час, оскільки з наданих до суду доказів судом встановлено, що відповідач – Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області, надав вичерпну відповідь на звернення позивача про проведення службового розслідування щодо секретаря Юлії Біди, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутня бездіяльність вказаного органу щодо його розгляду.

Щодо ненадання відповідачем копій наказів про призначення дисциплінарного провадження та його завершення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч 6. ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Секретар судового засідання є посадовою особою апарату місцевого загального суду, чия діяльність регулюється Законом України «Про державну службу», що підтверджує його статус як державного службовця.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 65 названого Закону передбачені підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Ч.5 ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебачено, що керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) (стаття 69 Закону).

Частиною першою статті 68 Закону України «Про державну службу», передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

Відповідно до статті 66 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне провадження є процедурою, спрямованою на встановлення обставин можливого дисциплінарного проступку. Наказ про його порушення є внутрішнім організаційно-розпорядчим актом, який лише запускає відповідну процедуру, але не встановлює вини особи та не є рішенням про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтями 147– 149 Кодексу законів про працю України, юридичні наслідки для державного службовця виникають лише у разі прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Сам наказ не створює прав чи обов`язків для третіх осіб.

Крім того, відповідно до ст. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначений наказ належить до службової інформації, оскільки стосується внутрішньої кадрової процедури та може містити персональні дані працівника, поширення яких обмежене положеннями Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, наказ про порушення дисциплінарного провадження є внутрішнім організаційно-розпорядчим актом службового характеру, що має лише процедурне значення, не створює правових наслідків для третіх осіб, належить до службової інформації та може містити персональні дані працівника, поширення яких обмежене положеннями Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська