Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №140/12417/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/12417/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач2, в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу та в/ч НОМЕР_2 в частині зарахування до списків військовослужбовців військової частини;

зобов`язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення із списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що його батько є особою з інвалідністю першої «Б» групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №0097617. Окрім того, оскільки догляд за батьком здійснює лише ОСОБА_1 , то 07.10.2025 йому видано акт про встановлення факту здійснення особою постійного стороннього догляду, яким факт здійснення постійного догляду підтверджено. 10.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання йому відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так як відповіді на заяву не отримував, тому 22.10.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому повідомили, що у наданні відстрочки відмовлено.

Позивач заздалегідь підготував нову заяву на відстрочку та відповідний перелік документів, проте подати її особисто вже не мав можливості, оскільки у супроводі військовослужбовців був доставлений, для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з цим заява з додатками була направлена поштою і рішення по ній відповідачем не прийнято.

Позивач вказує на порушення процедури його призову на військову службу та зазначає, що приймаючи наказ про призов на військову службу під час мобілізації, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 був обізнаний про наявність у позивача права на відстрочку, оскільки довідка МСЕК ОСОБА_2 про потребу постійного стороннього догляду і акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 07.10.2025 є тими документами, які підтверджують право на відстрочку.

Заява на відстрочку з квитанціями про її відправлення підтверджує, що позивач належним чином звернувся для отримання відстрочки від призову, тому відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560), він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і, як наслідок, безпідставно з 22.10.2025 перебуває на військовій службі у військовій частині.

З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21).

Представник відповідача1 у поданому через систему Електронний суд відзиві на позов (а.с.25-27) позовні вимоги не визнав та вказав, що 10.10.2025 ОСОБА_1 особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подання заяви на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю інших невійськовозобов`язаних осіб, які зобов`язані здійснювати догляд за його батьком, не має права на відстрочку від призову на військову службу згідно з п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

16.10.2025 протокольним рішенням №124 комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовила ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в порядку статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із наявністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю 1 чи 2 групи.

22.10.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де був повідомлений, що комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено в наданні відстрочки. Під час вручення повідомлення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач відмовився від отримання примірника повідомлення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.10.2025 №1630 солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_3 . При цьому наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації від 22.10.2025 №1630 був підписаний начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год. 03 хв., а заява про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», була направлена 22.10.2025 о 16 год. 33 хв., що підтверджується додатком до позовної заяви.

Таким чином, на момент подання заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 перебував у статусі військовослужбовця.

З наведених підстав представник відповідача1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник відповідача2 у надісланому до суду через систему Електронний суд відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.55-59). В обґрунтування своїх заперечень вказав, що в/ч НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого РТЦК т а СП, та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини.

У межах повноважень в/ч НОМЕР_1 , на підставі наказу №309 від 22.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила ОСОБА_1 на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій в/ч НОМЕР_1 щодо зарахування позивача на підставі наказу командира частини від №309 від 22.10.2025 до списків особового складу, на думку представника відповідача2, немає.

Призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.

У той же час, позивач із рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених пункті 2 частині четвертій статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався.

Представник відповідача2 посилається на те, що оскаржуваний наказ вже реалізований, а вимоги позивача про його скасування без прийняття окремого рішення про звільнення з військової служби не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII), до якої долучив документи, що підтверджують право на відстрочку, що слідує з опису вкладення до цінного листа та поштового повідомлення про надіслання (а.с.38зворот).

16.10.2025 комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято одноголосно рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в порядку статті 23 Закону №3543-XII, що підтверджується протоколом комісії №124 (а.с.36-38).

Відповідно до поіменного списку від 22.10.2025 №8430 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.10.2025 №1630 позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до в/ч НОМЕР_3 (а.с.48зворот).

Згідно з наказом в/ч НОМЕР_1 від 22.10.2025 №309 солдат ОСОБА_1 призначений на посади курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 22.10.2025 зарахований до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.61).

22.10.2025 ОСОБА_1 надіслав поштою ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої долучив документи, що підтверджують право на відстрочку, що слідує з опису вкладення до цінного листа та поштового повідомлення про надіслання (а.с.12).

Докази розгляду вказаної заяви в матеріалах справи відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в чинній редакції).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені правові підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктами 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з пунктом 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Аналізуючи вищевказані норми Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, слід дійти висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу мають лише військовозобов`язані та резервісти. Таке право реалізується шляхом подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку. При цьому до розгляду відповідною комісією заяви про відстрочку від призову військовозобов`язані не направляються для проходження ВЛК.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 10.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, до якої долучив документи, що підтверджують право на відстрочку, що слідує з опису вкладення до цінного листа та поштового повідомлення про надіслання (а.с.38зворот).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2025 протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №124 від 16.10.2025 відмовлено позивачу в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку із наявністю інших осіб, які не є військовозобов`язані та відповідно до закону зобов`язані утримувати одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи (сестри) (а.с.36-38).

Отже, станом на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації (22.10.2025) його заява про надання відстрочки від 10.10.2025 була розглянута відповідною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 з прийняттям рішення про відмову у наданні відстрочки.

При цьому сам факт надіслання позивачем 22.10.2025 повторної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову не може свідчити про незаконність призову, оскільки позивач в цей же день набув статусу військовослужбовця та втратив право на відстрочку від призову на військову службу. На момент призову відповідач1 не отримував заяву ОСОБА_1 від 22.10.2025 про надання відстрочки, оскільки така була надіслана поштою 22.10.2025 о 16 год. 33 хв. (а.с.12).

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації від 22.10.2025 №1630 в частині призову ОСОБА_1 є таким, що прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), відтак підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи висновок суду про правомірність наказу про призов позивача, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу частини та зобов`язання відповідача2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом №2232-XII та відповідними положеннями про проходження військової служби.

Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 в справі №200/4189/22.

Так, Верховний Суд звернув увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації.

Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Вказана правова позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій