Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №1309/9120/12 — Львівський апеляційний суд

Справа №1309/9120/12 Головуючий у 1 інстанції:Ліуш А.І.

Провадження №22-ц/811/2960/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Ліуша А.І. від 20 серпня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , за участі: начальниці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Бабини Юлії Василівни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельника Юрія Романовича, Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20 серпня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , за участі: начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Бабини Юлії Василівни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельника Юрія Романовича, Оргаун опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_2 – відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 серпня 2025 року скасувати в повній мірі та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повній мірі.

Зазначає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та законодавством. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Разом з цим, дублікатом виконавчого листа №1309/9120/12 від 06.04.2016 встановлено чіткий графік побачень батька з донькою. Відтак, стягувач має право на певну періодичність виконання кінцевого рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12, а саме у кожну середу і п`ятницю, не дивлячись на те, що вже 11 (одинадцять) років, всі виконавчі дії державних виконавців в рішенні №1309/9120/12, зводяться лише до повідомлень про неуспішні спроби виконання, про що 07.10.2021 року зазначив ЄСПЛ в рішенні «Вихованок проти України». Вказує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд відмовився враховувати встановлені Львівським апеляційним судом 20 червня 2025 року у справі № 1309/9120/12 (провадження №22-ц/811/3696/24) недоліки, з чим скаргу по суті не розглянув, виходив з невірного переконання, що «вимоги даної скарги є аналогічними із вимогами скарги, яка була подана ОСОБА_1 до Залізничного районного суду м. Львова 21 листопада 2024 року, та за результатом розгляду якої винесено ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2024 року про часткове задоволення вимог. Додає, що оскаржувана ухвала містить лише посилання на норми чинного законодавства, проте за змістом вона не мотивована і не обґрунтована та суперечать принципам змагальності, справедливості, диспозитивності та принципу res judicata; ігнорує норми матеріального права та порушує норми процесуального права.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів скарги, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, додаткових пояснень заявника, додаткових пояснень заінтересованих осіб, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, ст.ст. 36, 37, 40, 353, 452 ЦПК України та відмовляючи в задоволенні скарги за безпідставністю, – виходив з того, що заявник вже звертався до суду з аналогічною скаргою. Як вбачається із відомостей автоматизованої системи документообігу Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 у 2024 році неодноразово звертався до суду із аналогічними за змістом скаргами, які були повернуті йому та у відкритті провадження у яких суд відмовив, оскільки встановлено, що такі скарги містить аналогічні вимоги як і скарги, що перебувають у провадженні іншого судді, а тому на підставі п.6 ч.4 ст.185 ЦПК України, такі скарги слід вважати неподаними та повернути ОСОБА_1 , а на підставі п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України – відмовити у відкриті провадження за скаргою ОСОБА_1 . Так, судом встановлено, що ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І. від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельника Юрія Романовича та призначено судове засідання. Згідно вказаної ухвали суду ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року звернувся до суду зі письмовою скаргою, у якій просить суд: визнати дії/бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Юрія Романовича (інших посадових осіб) щодо забезпечення відновлення порушених прав Стягувача та виконання доленосного рішення суду у справі №1309/9120/12 про контакт батька з дитиною, в межах ВП №70201785, – неправомірними; а з огляду на тривале і повне ігнорування постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі №1309/9120/12 (пров. №61-4339 св 22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі №1309/9120/12 (пров. №22-ц/811/674/24) – такими, що можуть мати умисел приховати недоліки в своїй роботі та реальну потребу цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків; скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) МЕЛЬНИКА Юрія Романовича від 15.10.2024/ В-12 №88528 щодо забезпечення відновлення порушених прав Стягувача та виконання доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною, в межах ВП № 70201785, як таку, що не відповідає своєчасному і повному вжиттю дієвих заходів згідно постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі № 1309/9120/12 (пров. №61- 4339 св 22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24); зобов`язати державного виконавця Мельника Юрія Романовича (іншу посадову особу) усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої Дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків потребу цільової підтримки дитини; визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління БАБИНИ Юлії Василівни (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та в межах ВП №70201785 щодо долучення до вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі №1309/9120/12 та ігнорування постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі №1309/9120/12 (пров. №61-4339 св 22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі №1309/9120/12 (пров. №22-ц/811/674/24); зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) в особі Начальника Управління Бабини Юлії Василівни (інших посадових осіб) вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі №1309/9120/12, - і з метою виправлення недоліків в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) утворити виконавчу групу щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків; в повноті дослідити інші фактори 10 річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі №1309/9120/12, з чим здійснити оцінку в дотримання найкращих інтересів Дитини, яка, «вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки». Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Юлії Василівни та державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Юрія Романовича, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Юрія Романовича у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 – неправомірною. Зобов`язано державного виконавця Мельника Юрія Романовича усунути порушення у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12. Визнано бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління Бабини Юлії Василівни у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 – неправомірною. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) в особі Начальника Управління Бабини Юлії Василівни усунути порушення у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та вжити заходи щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12. В решті вимог скарги відмовлено. Таким чином, вимоги даної скарги є аналогічними із вимогами скарги, яка була подана ОСОБА_1 до Залізничного районного суду м. Львова 21 листопада 2024 року, та за результатом розгляду якої винесено ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2024 року про часткове задоволення його вимог. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність поданої скарги, з огляду на повторне звернення заявника з ідентичною скаргою, яка вже була предметом судового розгляду та отримала відповідну процесуальну оцінку, а відтак, суд прийшов до переконання про необхідність відмови в задоволенні скарги за безпідставністю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, – не доведені, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою (заінтересовані особи: начальниця Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: ОСОБА_3 , державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельник Юрій Романович, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 ) на дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабин Ю. В. та державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції МельникаЮ. Р., в якій просив:

- визнати дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів) Мельника Ю.Р., (інших посадових осіб) у виконанні доленосного рішення суду у справі №1309/9120/12 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача про контакт з дитиною, в межах ВП №70201785, – неправомірними; а з огляду на тривале ігнорування заходів, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі №1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року, - така бездіяльність може умисно і «легковажно» приховати реальну потребу цільової підтримки дитини, яка вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;

- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів) Мельника Ю.Р. від 15.10.2024/ В-12 № 88528 в межах ВП № 70201785, як неспівмірну з засадами виконавчого провадження та передчасну заходами, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі №1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року, що ігнорує найкращі інтереси дитини та очевидне відчуження;

-зобов`язати державного виконавця Мельника Ю.Р., (іншу посадову особу) негайно усунути вказані порушення шляхом негайного виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків, потребує цільової підтримки;

-визнати дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, - такими що може мати ознаки «легковажності», - з огляду на тривале ігнорування заходів, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі №1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року;

-зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - з чим, з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, - утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження»;

- в дотримання найкращих інтересів Дитини, яка, «вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки» - дослідити інші фактори 10 річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12.

В обґрунтування скарги зазначав, що постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №1309/9120/12 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції зобов`язано вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі №1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. Разом з тим, як вбачається з дубліката виконавчого листа від 16.04.2016 року, виданого на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12, згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року встановлено наступний спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою та усунення перешкод йому в цьому, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці до 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком. 03.11.2022 року державним виконавцем Мельник Ю.Р. відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа №70201785. Зазначав, що він як стягувач у виконавчому провадженні має право вимагати виконання виконавчого листа №1309/9120/12. Проте, легковажна некомпетентність дій/бездіяльності державного виконавця Мельника Ю.Р. та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позбавляє його можливості реалізації прав батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою. Звертає увагу, що ні в п`ятницю 15 листопада 2024 року, ні в середу 20 листопада 2024 року державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельник Юрій Романович заходи примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП №70201785, згідно виконавчого листа – не вчиняв.Вказував, що за 10 років виконавчих дій рішення жодного разу не виконано так як всі виконавчі дії виконавець зводить до «повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитись із заявником». Наголошує, що заходи примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП №70201785, згідно Виконавчого листа не вчинено та стратегію виконання не розроблено.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявник вже звертався до суду з аналогічною скаргою. Зокрема, вказував, що вимоги даної скарги є аналогічними із вимогами скарги, яка була подана ОСОБА_1 до Залізничного районного суду м.Львова 21 жовтня 2024 року та, за результатами розгляду якої винесено ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 04 листопада 2024 року про часткове задоволення його вимог. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність поданої скарги, з огляду на повторне звернення заявника з ідентичною скаргою, яка вже була предметом судового розгляду та отримала відповідну процесуальну оцінку.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги за безпідставністю з наведених підстав.

Так, звертаючись до суду з скаргою 21 жовтня 2024 року, за результатом розгляду якої винесено ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 04 листопада 2024 року про часткове задоволення вимог такої, ОСОБА_1 посилався зокрема на те, що 16 та 18 жовтня 2024 року державний виконавець Мельник Ю.Р. жодних заходів примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП №70201785 згідно Виконавчого листа, – не вчиняв, а в свою чергу Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не розробило стратегію виконання рішення, згідно постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №1309/9120/12.

Однак, в даній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельник Ю.Р. не вчиняв заходи примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП №70201785 зокрема 15.11.2024 року та 20.11.2024 року.

Відтак, слід вважати висновки суду першої інстанції про те, що заявник вже звертався до суду з аналогічною скаргою помилковими і такими, що не могли бути підставами для відмови у задоволенні скарги по суті.

Також, що стосується доводів скарги по суті, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 у справі № 1309/9120/12 зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною – донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012, а саме:

- щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 );

- щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком;

- 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

На даний час виконавче провадження № 70201785 з виконання виконавчого листа №1309/9120/12, виданого 06.04.2016 Залізничним районним судом м.Львова на виконання рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 у справі №1309/9120/12, перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Використовуючи своє право на звернення до суду зі скаргою та вважаючи дії державного виконавця та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними, заявник звернувся до суду зі скаргою, у порядку статті 447 ЦПК України.

Звертаючись із цією скаргою на дії державного виконавця Вихованок Р.С. покликався на те, що судові рішення у справі №1309/9120/12 (провадження № 61-4339 св 22) про контакт дитини з батьком ігноруються, 15.11.2024 року та 20.11.2024 року державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Ю.Р. не вчиняв заходи примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП №70201785, а Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальниці Бабини Ю.В. не розробило стратегію виконання рішення №1309/9120/12, відтак протягом десяти років державні виконавці Західного міжрегіонального управління МЮ заходи примусового виконання в значущому і доленосному рішенні №1309/9120/12 щодо відновлення порушених прав батька про участь у вихованні та спілкуванні з донькою, зводять лише до «повідомлень про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником».

Як вбачається з матеріалів скарги і документів автоматизованої системи виконавчого провадження у таких відсутні будь-які докази того, що державним виконавцем Мельником Ю.Р. чи будь-якою іншою посадовою особою 15.11.2024 та 20.11.2024 вживались заходи для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 року у справі №1309/9120/12 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною в ці дні. Не надано і жодних доказів неможливості виконання судового рішення в цій частині.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги заявника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. у виконанні 15.11.2024 та 20.11.2024 рішення суду у справі №1309/9120/12 і зобов`язання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12, шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини – підлягали до задоволення та безпідставно не були задоволені судом першої інстанції.

Що стосується вимог решти скарги, колегія суддів вважає що такі до задоволення не підлягають з огляду на таке.

У межах справи № 1309/9120/12 ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на дії дії/бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби щодо виконання рішення суду у цій справі.

Зокрема, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.01.2022 в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05.01.2022 – скасовано, постановлено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою.

Постановою Верховного Суду від 08.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду. Скаргу ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 залишено без змін.

Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 17.09.2024 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельника Ю.Р. щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах виконання рішення суду у ВП №70201785 та виконання судового рішення в межах ВП №70201785 у розумні строки в цілому та зобов`язано державного виконавця Мельника Ю.Р. усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету інтересам неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано бездіяльність першої заступниці начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), представниці Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Бабини Ю.В. щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та в межах ВП №70201785.

Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) в особі першої заступниці Бабини Ю.В. та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконання покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12.

У задоволенні решти скарги – відмовлено.

Таким чином, за наявності судових рішень про визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою та зобов`язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується.

Що стосується вимог скарги про зобов`язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління з метою виправлення недоліків у роботі державних виконавців утворити виконавчу групу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-3 Розділу IV Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.

Особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.

Відповідно до згаданих норм закону вказане входить до дискреційних повноважень особи, яка таку утворює і така особа може здійснити вказане за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, що вирішується вказаною особою, але не за бажанням чи клопотанням особи – сторони виконавчого провадження.

Вказане зокрема відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі №1309/9120/12 (пров. 61-13987ск25).

Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що вимоги скарги: визнати дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, - такими що може мати ознаки «легковажності», - з огляду на тривале ігнорування заходів, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі №1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року; зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі Начальника Управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - з чим, з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, - утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження», – не підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими та таку слід задовольнити частково, ухвалу ж суду першої інстанції слід скасувати з постановленням нової ухвали, якою скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Визнавши бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. у виконанні 15.11.2024 та 20.11.2024 рішення суду у справі №1309/9120/12 – неправомірною та зобов`явши державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12, шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини. В задоволенні решти скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року – скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. у виконанні 15.11.2024 та 20.11.2024 рішення суду у справі №1309/9120/12 – неправомірною.

Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення у виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12, шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини.

В задоволенні решти скарги – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П.Крайник

М.М. Шандра