Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №466/10380/24 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №466/10380/24

Суддя: Мікуш Ю. Р.

Справа № 466/10380/24 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/3202/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

секретар Іванова О.О.,

з участю представника заявника ОСОБА_1 -адвоката Думич І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 серпня 2025 року у справі №466/10380/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради; ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки

в с т а н о в и в :

15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа – Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради; ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що він є мешканцем квартири АДРЕСА_1 . Разом із ним проживає його мама ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якої наявні всі медичні ознаки для визнання її недієздатною. Причиною є хронічне психічне захворювання, яке призводить до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою. ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги . Він здійснює догляд за своєю матір`ю, а тому просить призначити його опікуном.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21 серпня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 - недієздатною.

У поданні Органу опіки та піклування – Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної фізичної особи – ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним. Для отримання подання про можливість призначення його опікуном ним було зібрано і надано повний пакет документів органу опіки та піклування, що свідчить про те, що він здатний виконувати опікунські обов"язки стосовно недієздатної мами, інші родичі не можуть здійснювати опікунство. Суд визнавши його маму недієздатною та відмовивши в призначенні їй опікуна фактично залишив її без опікуна. Суд не врахував норми чинного законодавства які регулюють питання призначення опікуна.

Просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 серпня 2025 року в частині відмови у призначенні його опікуном над ОСОБА_2 скасувати та у цій частині прийняти нове рішення, яким призначити його ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . В решті рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 серпня 2025 року просить залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та забезпечив участь свого представника –адвоката Думич І.І.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник –адвокат Попівняк Н.М. в судове засідання не прибули, надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення апеляційної скарги не заперечують.

Представник Шевченківської районної адміністрації Ревойт –Верес Х.М. надіслала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника –адвоката Думич І.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у призначенні опікуном ОСОБА_2 її сина ОСОБА_1 , тому переглядається лише в цій частині.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 хворіє на психічне захворювання, визнана судом недієздатною.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про його народження (а.с.6). ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов та відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади (а.с.46,47).

З витягу з протоколу №8/25 засідання опікунської ради при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 10.04.2025 встановлено, що чоловік недієздатної фізичної особи ОСОБА_3 , помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 04.11.2015 .

Сестра недієздатної фізичної особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надала нотаріально засвідчену заяву зареєстровану в реєстрі № 607 від 01.04.2025 про те, що не в змозі виконувати обов`язки опікуна по відношенню до свої недієздатної сестри, у зв`язку зі станом здоров`я та віком.

Невістка недієздатної фізичної особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надала нотаріально засвідчену заяву зареєстровану в реєстрі №255 від 01.04.2025 про те, що не в змозі виконувати обов`язки опікуна по відношенню до ОСОБА_2 у зв`язку зі станом здоров`я.

Інших родичів у ОСОБА_2 , які б виявили бажання бути її опікуном, органом опіки та піклування не встановлено.

У поданні органу опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради від 10.04.2025 року № 36-вих-53449 міститься прохання призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної фізичної особи – ОСОБА_2 (а.с.29-31).

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , суд виходив з того, що подання органу опіки та піклування про призначення опікуном ОСОБА_1 не містить інформації про наявність у ОСОБА_2 інших дітей, окрім заявника. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може бути опікуном, зважаючи на те, що є військовозобов`язаною особою в умовах воєнного стану .

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій–п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі – Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким «рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі».

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 (провадження № 61-21311св21) зазначив, що «при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка».

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 590/1440/23.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у поданні Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном недієздатної фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не врахував, що подання Органу опіки та піклування відповідає вищезазначеним вимогам та в ньому встановлені всі необхідні відомості та факти для призначення опікуна.

Зокрема враховано, що лише ОСОБА_1 , звернувся з письмовою заявою та необхідним пакетом документів для призначення опікуном. За відсутності письмових заяв інших осіб, які претендують на опікунство, орган опіки та піклування позбавлений повноважень надати подання про призначення опікуном особу,яка не виявила такого бажання.

Відповідно до ч.3 ст.63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Суд першої інстанції не врахував, що справа розглядається в порядку окремого провадження та за відсутності доказів про наявність у ОСОБА_2 , крім заявника, інших дітей не був позбавлений можливості отримати такі відомості.

Відповідно до ч.1-3 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що заявник є військовозобов`язаною особою під час дії в державі воєнного стану,однак жодним чином не обґрунтував, яким чином таке твердження пливає на призначення заявника опікуном. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що заявник призваний для проходження військової служби чи уникає її проходження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку ( такий висновок мітиться у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24, провадження № 61-4534св25).

Враховуючи, що суд першої в частині вимог про призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 неповно встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, не врахував вимоги ч.3 ст.63 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні опікуна недієздатній ОСОБА_2 її сина ОСОБА_1 .

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 проживає разом з своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , за станом здоров`я спроможний бути її опікуном, на наркологічному обліку не перебуває, за медичною допомогою в психоневрологічний диспансер не звертався, до кримінальної відповідальності не притягався, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про перебування у розшуку відсутні, має стабільний дохід у вигляді заробітної плати , оскільки працює на посаді інженера-проектувальника у ТзОВ «НЕК-СУС ІНЖИНІРІНГ». Зазначені обставини свідчать про те, що саме син недієздатної особи зможе надати їй необхідний догляд та у разі необхідності захистити її особисті і майнові права, оскільки недієздатна особа за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, що стверджується висновком судово-психіатричного експерта.

У зв`язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваному рішенні суд достатньою мірою встановив фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи та належним чином оцінив зібрані докази, що призвело до помилкового висновку про відмову у призначенні недієздатній особі опікуна, який письмово надав на це свою згоду.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1.п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 серпня 2025 року скасувати в частині відмови у призначенні опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , 1954 року народження.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_2 задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 року народження, моб.тел. НОМЕР_4 ) опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , 1954 р.н (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 20 лютого 2026 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Р.В.Савуляк

М.М.Шандра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua