Додаткове рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №335/4903/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.02.2026 Справа № 335/4903/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/4903/25 Головуючий у І інстанції: Новасардова І.В.

Провадження № 22-з/807/29/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Трофимової Д.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Демченко Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року адвокат Войтович Є.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 , з позовом, який у подальшому уточнював, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя 16 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Войтовича Є.М. подав апеляційну скаргу.

Постановою колегії суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення, ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя 16 жовтня 2025 року – без змін.

06 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Демченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, яких він зазнав під час розгляду справи в апеляційному суді, в розмірі 14000 грн.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

Матеріалами справи підтверджено, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав про те, що у зв`язку з переглядом справи очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката, у т.ч. витрати у зв`язку з підготовкою та складанням відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 3000 грн, а також витрати за представництво в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн. (а.с. 9).

В обґрунтування витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, заявник надав до суду копію Договору про надання правової допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М. (а.с.105), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов`язки представляти інтереси клієнта та надавати правничу (правову) допомогу в цивільній справі № 335/4903/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності (п. 1.1.) За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар, розмір якого визначається з урахуванням такої вартості послуг: підготовка та складання відзиву – 6000 грн, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні – 3000 грн, ознайомлення з матеріалами справи – 1000 грн, складання заяв з процесуальних питань – 1000 грн/ сторінка (п. 4.1.). Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування визначеної за умовами цього договору суми гонорару на розрахунковий рахунок адвоката на умовах 100% попередньої оплати, але в будь-якому випадку не пізніше 20 банківських днів з дати надання послуги (п. 4.2). Факт надання адвокатом правничої допомоги за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 24 листопада 2025 року до Договору про надання правової допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, ОСОБА_1 та адвокат Демченко Н.М. дійшли згоди визначили вартість послуг за такі види правової допомоги з договором: підготовка і складання відзиву на апеляційну скаргу в апеляційному провадженні № 22-ц/807/2136/25 – 3000 грн, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні – 3000 грн (а.с. 13, 14). Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 18/06-25ф від 18.06.2025, що підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М., адвокат надав таку послугу – підготовка і складання відзиву на апеляційну скаргу в апеляційному провадженні № 22-ц/807/2136/25 (справа № 335/4903/25) – 3000 грн. Згідно з копією квитанції до платіжної інструкції № ПН187699, ОСОБА_1 сплатив на рахунок адвоката Демченко Н.М. 6000 грн (а.с. 22). Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 09 грудня 2025 за договором про надання правничої допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, що підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М., адвокат надав таку послугу – представництво інтересів клієнта в Запорізькому апеляційному суді – 3000 грн. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 17 грудня 2025 року за договором про надання правничої допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, що підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М., адвокат надав таку послугу – ознайомлення 17 грудня 2025 року з матеріалами справи № 335/4903/25 в Запорізькому апеляційному суді – 1000 грн. Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 17 грудня 2025 року за договором про надання правничої допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, що підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М., адвокат надав такі послуги: складання додаткових письмових пояснень у справі № 335/4903/25 – 2000 грн; ознайомлення 02 лютого 2026 року з матеріалами справи № 335/4903/25 в Запорізькому апеляційному суді – 1000 грн. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 03 лютого 2026 року за договором про надання правничої допомоги № 18/06-25ф від 18 червня 2025 року, що підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Демченко Н.М., адвокат надав такі послуги: складання клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № 335/4903/25 – 1000 грн; представництво інтересів клієнта в Запорізькому апеляційному суді 03 лютого 2026 року– 3000 грн. Всього: 4000 грн. Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції № ПН69173 від 03 лютого 2026 року, ОСОБА_1 сплатив на рахунок адвоката Демченко Н.М. 8000 грн (а.с. 68-72).

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені представником відповідача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в суді апеляційної інстанції необхідно зменшити.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд враховує, що предметом перегляду в цій справі було процесуальне питання про залишення позовної заяви без розгляду, справа по суті не розглядалася, тому колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом відповідача, з 14000 грн до 4000 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в такому розмірі не є підтвердженими і неминучими, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, в апеляційному суді саме у визначеному адвокатом відповідача розмірі. При цьому колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву представника відповідача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, яких зазнав відповідач під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 4000 грн, які слід стягнути з позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И ЛА :

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Демченко Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності – задовольнити частково.

Ухвалити в цій справі додаткову постанову про розподіл судових витрат.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, яких він зазнав під час розгляду справи в апеляційному суді, розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 25 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: