Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №299/2456/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/2456/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2025 року у складі судді Надопта А.А., у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася у Виноградівський районний суд із заявою до зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення - проживання однією сім`єю.

Заява мотивована тим, що з січня місяця 2012 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб у підрозділах (органах) ДРАЦС вони не реєстрували. За час спільного проживання заявника з ОСОБА_2 створили сім`ю, піклувались один про одного, мали спільний бюджет, одне коло спілкування з близькими та друзями, разом здійснювали витрати для задоволення потреб сім`ї, між ними склалися усталені взаємовідносини, які притаманні подружжю.

Зокрема, у період спільного проживання заявник разом з ОСОБА_2 забезпечували власний побут та несли витрати на утримання та ремонт житла; постійно допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку; набували та розпоряджалися речами, майном; разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї; їхні відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися в суспільстві (перед третіми особами). Вказані обставини підтверджують реальність сімейних відносин та проживання однією сім`єю. На спільне проживання також вказують відмітки про прописку (реєстрацію) місця проживання в паспортах громадянина України заявниці та ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що 17.06.2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації, Службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харьківської області, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №2025042103000120 від 21.04.2025 року причиною смерті військовослужбовця стало ушкодження внаслідок військових дій від осколків (скид з дрону).

Заявниця зазначає, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем розглядаються в порядку цивільного судочинства (правова позиція, відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21, а відтак заявниця відзначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне їй для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У частині утримання загиблим військовослужбовцем своєї сім`ї заявниця повідомляє суд, що такий постійно матеріально підтримував та забезпечував всю родину: як заявницю, так і трьох її дітей, зокрема, покійний ОСОБА_2 під час проходження військової служби системно пересилав кошти заявниці.

На підтвердженя своїх вимог ОСОБА_1 також зазначає, що безпосередньо сам військовослужбовець ОСОБА_2 ототожнював її як свою дружину, підтвердженням чого є сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого військовослужбовця від 22.04.2025 року №3476, сформованого ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийшло на ім`я заявниці як дружини.

Відтак, на підставі наведеного, заявниця просила суд встановити факт проживання однією сім`єю її та покійного ОСОБА_2 (загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення проживання однією сім`єю - задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Так, заявниця зазначає, що з січня місяця 2012 року проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , надавши суду довідки видані Шаланківським старостинським округом Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 28.09. 25 р.№57, від 29.09.25 №65, від 28.04.25 №58, від 28.09.25 №60 про те, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , та вели спільне господарство. Проте, судом першої інстанції, не було надано належну оцінку того, що ОСОБА_1 отримала дані довідки вже після загибелі ОСОБА_2 і яка стверджує вже після його смерті про його соціально – правовий статус, який він мав при житті. Окрім того, судом першої інстанції не приділено належної уваги тому, що ведення спільного бюджету заявник підтверджує випискою з банківського рахунку, проте, дана виписка підтверджує лише грошові перекази з 16.11.2024 по 09.04.2025 роки, а інші періоди життя не зачіпає; також на даній виписці не зазначено від кого та з якою метою надходять зазначені кошти, що свідчить про недоведеність ведення спільного бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Бора Ю.В. зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник Міністерства оборони України - Ткачук В.В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви заявника відмовити в повному обсязі.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бора Ю.В. судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та заявника, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду із даною заявою, позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, який з-поміж іншого включає факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно з частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1–3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України №3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Згідно частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Судом встановлено, що з січня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала однією сім`єю, з яким шлюб у підрозділах (органах) ДРАЦС вони не реєстрували.

За час спільного проживання заявник з ОСОБА_2 створили сім`ю, мали спільний бюджет, здійснювали витрати для задоволення потреб сім`ї, між ними склалися усталені взаємовідносини, які притаманні подружжю.

В період спільного проживання заявник разом з ОСОБА_2 забезпечували власний побут та несли витрати на утримання та ремонт житла; здійснювали матеріальну підтримку; набували та розпоряджалися речами, майном; разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї; їхні відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися в суспільстві (перед третіми особами).

З довідки Шаланківського старостинського округу Вилоцької селищної ради №57 від 28.04.2025р. слідує, що заявниця зареєстрована в АДРЕСА_2 та має склад сім`ї - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 – чоловік (фактичний шлюб).

Відповідно до довідки №65 від 29.04.2025р. заявниця зареєстрована в АДРЕСА_2 дійсно провела поховання свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та понесла матеріальні витрати на поховання за власні кошти.

Згідно з довідки №58 від 28.04.2025р. вбачається, що громадянин ОСОБА_2 не мав близьких родичів або осіб, зобов`язаних його утримувати за чинним законодавством, мав спільний побут та спільно проживав на засадах родинних відносин як чоловік і жінка з ОСОБА_1 , з якою вели спільне господарство, починаючи з січня 2012р.

Відповідно до довідки №60 від 28.04.2025р. вбачається, що на момент смерті громадянина ОСОБА_2 з ним за адресою: АДРЕСА_2 проживала заявниця ОСОБА_1 - дружина (фактичний шлюб).

На спільне проживання однією сім`єю сторін також вказують і відмітки про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_1 .

Допитані судом першої інстанції свідки староста с.Шаланки ОСОБА_3 та депутат Вилоцької селищної ради Албок Е.Е. у судовому засіданні також підтвердили факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: