Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №607/2481/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2026 Справа №607/2481/26 Провадження №3/607/1343/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю прокурора Трояна Р., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , пенсіонер, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, має інвалідність ІІІ групи, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закону), примітки до статті 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 01.11.2025 о 17:39 подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Пояснив, що йому не повідомили, що він мав подати декларацію. Зазначив, що він щорічну декларацію подав. Підтвердив, що на відомості доведення до його відома інформації щодо подачі декларації після звільнення протягом 30 календарних днів після звільнення проставлений його підпис.

Прокурор Троян Р. у судовому засіданні подав висновок (на підставі ст. 250 КУпАП) у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, щодо ОСОБА_1 , у якому викладено обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які аналогічні тим, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Прокурор доходить висновку: визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Прокурор поданий ним висновок підтримав з підстав, наведених у ньому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку:

диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 9 ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, визначені Законом України "Про запобігання корупції", зобов`язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України "Про запобігання корупції". На військових посадових осіб поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, військові посадові особи Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи – це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до наказу №116 від 25.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 22.04.2024 №20-РС на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.04.2024 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно зі п. 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир відділення в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців відділення, їх військову дисципліну, морально-психологічний стан, охайний зовнішній вигляд, стройову та фізичну підготовку, правильне зберігання, експлуатацію і утримання в належному стані озброєння, техніки та іншого майна відділення.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що до сержантського і старшинського складу відноситься військове звання «сержант».

Відповідно до п.п. 32, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці сержантського і старшинського складу – для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини. Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

Враховуючи викладене, сержант ОСОБА_1 , займаючи посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , був наділений організаційно-розпорядчими функціями, а відтак мав статус військової посадової особи Збройних Сил України.

Таким чином, ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та, відповідно, є суб`єктом декларування.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Також підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 252/23 від 08.11.2023, визначено, що декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону – протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Декларація при звільненні не подається у таких випадках: особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності. Втрата статусу суб`єкта декларування у зв`язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов`язує особу подавати декларацію будь-якого виду.

Наказом №173 від 21.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 сержант ОСОБА_1 , командир відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.06.2024 №36-РС з військової служби у запас за пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпунктом «б» за станом здоров`я – за наявності інвалідності, з 21.06.2024 справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), не пізніше 00:00 22.07.2024.

Водночас згідно з інформацією, яка наявна в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), лише 01.11.2025 о 17:39, оприлюднивши її на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними, які містяться у протоколі №78 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 30.01.2026,в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення;

- скріншотом з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, з якого вбачається, що 01.11.2025 о 17:39 ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні);

- декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), поданою ОСОБА_1 01.11.2025 о 17:39;

- рапортом старшого о/у 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Тернопільській області ДСР Національної поліції України Р. Капиці від 27.01.2026, згідно з якимв ході телефонної розмови ОСОБА_1 повідомив, що з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» ознайомлений. Щодо несвоєчасного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), повідомив, що був переконаний у поданні всіх декларацій, однак не переконався у цьому, у зв`язку з чим відповідну декларацію не подав;

- поясненнями ОСОБА_1 від 28.01.2026, відповідно до яких 25.04.2024 він перебував на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 . 21.06.2024 він був звільнений з вищезазначеної посади. З вимогами Закону України «Про запобігання корупції» він ознайомлений. Повідомив, що був переконаний в поданні всіх декларацій, тому дану декларацію подав несвоєчасно за місцем свого проживання;

- копією листа Західного відділу з питань запобігання та виявлення корупції №2357/420 від 22.09.2025;

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.04.2024 №116;

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.06.2024 № 173;

- копією відомості доведення до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 вимог Закону України від 20.09.2023 №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подати декларацію після звільнення протягом 30 календарних днів після звільнення, з якою 21.04.2024 сержант ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис;

- копією запиту Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №129165-2025 від 17.11.2025 «Про надсилання запиту щодо надання інформації та копій документів»;

- копією супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.12.2025 №3529;

- копією функціональних обов`язків командира відділення, затверджених т.в.о. командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 від 05.03.2024, з якими ОСОБА_1 ознайомлений під підпис;

- копією листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2025 №929;

- позитивною службовою характеристикою, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 на сержанта ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 04.12.2025;

- світлокопією довідки від 10.09.2020 про стан здоров`я та ступінь втрати професійної здатності;

- листом Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК від 06.08.2024 №47-10/57396-24;

- копією витягу з положення про Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженим наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №17 від 06.11.2019.

Таким чином, зібрані по справі докази є належними та допустимими, взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він був переконаний у поданні всіх декларацій, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Обов`язок подання декларації при припиненні діяльності прямо встановлений ч. 2 ст. 45 Закон України «Про запобігання корупції» та не залежить від додаткового повідомлення чи нагадування з боку керівництва або інших органів. Норми закону є загальнообов`язковими та підлягають виконанню всіма суб`єктами декларування.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був ознайомлений із вимогами законодавства щодо подання декларацій, про що свідчить його підпис у відповідній відомості. Отже, він був обізнаний із необхідністю подання декларації після звільнення протягом 30 календарних днів.

Посилання на те, що він не перевірив факт подання декларації, свідчить про недбале ставлення до виконання встановленого законом обов`язку та не є поважною причиною несвоєчасного подання декларації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз. 9 пп. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебування (тримання) під вартою тощо.

На підставі наведених положень законодавства, у судовому засіданні не встановлено наявності поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому його слід притягнути до відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6 ч. 1, 221, 276, 277, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель