Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №486/179/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа №: 486/179/26 Провадження № 3/486/157/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник Петрина О.В.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 874921 від 09 січня 2026 року, 09 січня 2026 року о 15:00 год ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вів господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, а саме, послуги із перевезення пасажирів у вигляді таксі за грошову винагороду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП, як провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Захисник Петрина О.В. надала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Об`єктом цього правопорушення законодавець визначає суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на тримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, в тому числі регулярності чи систематичності здійснення ним діяльності та отримання від неї прибутку. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням ст. 256 КУпАП, а саме, у ньому не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, відсутні відомості про особу, якій було начебто надано послугу з перевезення, відсутні її пояснення. Крім того, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вів господарську діяльність 09 січня 2026 року о 15:00 год за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене не відповідає дійсності, оскільки в цей день та час ОСОБА_1 перебував вдома, йому зателефонував працівник поліції та повідомив, що на нього надійшла скарга, та попросив приїхати за вищевказаною адресою. Під`їхавши на місце зустрічі, лейтенант поліції Пасніченко А.С. повідомив, що від Державної податкової служби України надійшло звернення щодо здійснення ним господарської діяльності. У свою чергу ОСОБА_1 пояснив, що він не займається господарською діяльністю та не здійснює пасажирські перевезення.

Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; або без одержання документу дозвільного характеру.

Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Під господарською діяльністю в ст. 3 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно закону як підприємці.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 874921 від 09 січня 2026 року долучено лист Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15 грудня 2025 року № 12056/5/14-29-24-05-08, адресований Головному управлінню Національної поліції в Миколаївській області, про отримання інформації щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності без державної реєстрації, а саме понад 3 років надає послуги таксі в АДРЕСА_3 , є власником сервісу «Таксі-сервіс», та щодо вжиття заходів, передбачених ст. 164 КУпАП /а.с.3/. До листа додано додатки у форматі «docx» /а.с. 4-7/, а саме, скриншоти з акаунту замовлення послуг таксі та скриншот зі сторінки, де зазначено « ОСОБА_2 ».

Разом з тим, у протоколі серії ВАД № 874921 від 09 січня 2026 року, складеному відносно ОСОБА_1 вказано конкретну дату вчинення правопорушення 09 січня 2026 року, що викликає сумнів у здійсненні останнім регулярної та постійної діяльності, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності /а.с. 1/.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому взагалі не вказано, яку саме норму спеціального закону порушено ОСОБА_1 , у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 1ст. 164 КУпАП.

Крім того, в долучених до матеріалів справи письмових поясненнях ОСОБА_1 від 09 січня 2026 року зазначено, що цього дня до нього звернулись працівники поліції та повідомили про те, що до них надійшло звернення із Державної податкової служби України щодо здійснення ним господарської діяльності у вигляді надання послуг «Таксі Сервіс» без дозвільних на це документів. Зазначив, що ніякою господарською діяльністю із надання послуг таксі він не займається. Чому саме податкова служба вирішила інакше та зазначила його дані у зверненні, йому невідомо /а.с. 2/

Разом з тим, надані вище суду документи та докази не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, не вказано яким чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, де, кому та коли надавав послуги з перевезення.

Матеріали справи також не містять жодних доказів, які б свідчили про систематичність, регулярність та тривалість діяльності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, і отримання від такої діяльності прибутку.

Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 09 січня 2026 року господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, а саме, послуги із перевезення пасажирів.

Вищевказане свідчить про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.

За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. А. Далматова