Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №486/1464/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1464/25

Провадження № 2/486/388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Далматової Г.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

учасники справи: позивач ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», представник позивача Пивоваров В.І., відповідач ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» (далі - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС»), яке діє через представника Пивоварова В.І., до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 23 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 як позичальником було укладено кредитний договір №11131952000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 20000 дол. США, із строком користування кредитними коштами до 23 березня 2017 року, з процентною ставкою 13,5% річних.

23 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавцем передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АКІБ «УкрСиббанк» передало (відступило) права вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами на користь ПАТ «Дельта Банк», внаслідок чого право вимоги переходить до ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і за кредитним договором від 23 березня 2007 року №11131952000.

У 2013 році ПАТ «Дельта Банк» зверталося до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором.

23 жовтня 2013 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області було ухвалено заочне рішення у справі за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11131952000 від 23 березня 2007 року в сумі 179993,17 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки б/н від 23 березня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір про відступлення прав вимоги №2245/К, за яким право грошової вимоги за кредитним договором від 23 березня 2007 року перейшло до нового кредитора ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 вересня 2023 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі №486/1263/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

З дати ухвалення рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі №486/1263/13-ц, яким визначено заборгованість за кредитним договором №11131952000 від 23 березня 2007 року в сумі 179993,17 грн, валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

З урахування викладеного, позивачем нараховано відповідачу наступні суми, передбачені статтею 625 ЦК України за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року на заборгованість 179993,17 грн, з яких 3% річних складають 26762,27 грн, які за період прострочення грошового зобов`язання з 12 березня 2017 року до 31 грудня 2019 року - 15163,81 грн, за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 5399,80 грн, та за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року - 6198,67 грн.

Інфляційне збільшення: 179993,17 x 1.51165218 - 179 993,17 = 92 093,90 грн. Загальна заборгованість: 92093,90 грн (інфляційне збільшення) + 26762,27 грн (3% річних) = 118856,17 грн.

Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху. 15 серпня 2025 року позивачем частково усунуто недоліки .

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року позовну заяву повторно залишено без руху. 26 серпня 2025 року та 07 жовтня 2025 року позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року розгляд справи було призначено на 22 грудня 2025 року.

Ухвалою від 22 грудня 2025 року розгляд справи було відкладено на 21 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. 26 січня 2026 року позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року розгляд справи було призначено на 25 лютого 2026 року.

До початку розгляду справи будь-яких заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено споживчий договір №11131952000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 20000 дол. США, що на момент укладання договору за офіційним курсом Національного банку України дорівнювало еквіваленту - 101000 гривень, процентна ставка 13,5 % річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі до 23 березня 2017 року /а.с. 23-27, 48-57, 69-73/.

Того ж дня, між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителями було укладено іпотечний договір нерухомого майна, відповідно до умов якого, поручителі зобов`язалися відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за виконання зобов`язань позичальником по споживчому кредиту, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату пені, інших штрафних санкцій, передбачених у споживчому договорі, в термін не пізніше 23 березня 2017 року з виплатою 13,5 % за використання кредитних коштів /а.с.19-21, 43-47/.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2013 року у справі № 486/1263/13-ц позов задоволено, в рахунок погашення заборгованостi за кредитним договором № 11131952000 вiд 23 березня 2007 року в cyмі l79993,17 грн, звернуто стягнення на предмет iпотеки, згiдно договору iпотеки б/н вiд 23 березня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м., що належить на правi власностi ОСОБА_3 , шляхом продажу вказаного предмету iпотеки на публiчних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 899,97 грн /а.с. 58-60/.

13 травня 2020 року між ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено договір відступлення № 2245/К відповідно до умов якого ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» передало (відступило) ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» за плату належні йому права вимоги, а ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» прийняло належні ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників /а.с. 66-67/. До позовної заяви долучено копію реєстру боржників /а.с. 68/.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 вересня 2023 року по справі №486/1263/13-ц заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» задоволено, стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі №486/1263/13-ц за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки замінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» /а.с. 30-31/.

Відповідно до розрахунку заборгованості /а.с. 109-110/ 3% річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року складає 26762,27 грн, інфляційні збитки за цей же період складають 92093,90 грн та розраховуються на суму 179993,17 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та Банком кредитний договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, у яких предметом спору були вимоги, в тому числі про стягнення трьох відсотків річних відповідно до положень ст.625 ЦК України, за невиконання договору позики, зроблено висновок, що оскільки ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 564/2199/15-ц зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі №486/1263/13-ц підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком у розмірі 179993,17 грн, та згiдно договору iпотеки б/н вiд 23 березня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м., що належить на правi власностi ОСОБА_3 , шляхом продажу вказаного предмету iпотеки на публiчних торгах у межах процедури виконавчого провадження було звернуто стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 899,97 грн, та його порушення, яке виникло на підставі іпотечного договору.

За відсутності доказів своєчасного та повного повернення відповідачем кредитору грошових коштів за кредитним договором у розмірі та на умовах, визначеним цим договором, суд вважає доведеними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Позивач надає суду розрахунок, за яким загальна заборгованість за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року складає 92093,90 грн (інфляційне збільшення) + 26762,27 грн (3% річних) = 118856,17 грн.

Разом з тим, зазначені розрахунки здійснено на загальну суму боргу 179993,17 грн без врахування здійснених відповідачами оплат заборгованості за певні періоди.

Так, позивач просив стягнути суми, передбачені нормами ст.625 ЦК України, за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.

Розрахунок трьох процентів річних від простроченого грошового зобов`язання здійснюється за наступною формулою: С х 3 х Д :365 : 100%.

Сума боргу з 12 березня 2017 року до 31 грудня 2019 року (179993,17 x 3 % x 1025 : 365 : 100), відповідно до кількості днів у періоді 1025, яка становить 15163,81 грн.

Сума боргу з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 (179993,17 x 3 % x 366 : 366 : 100), відповідно до кількості днів у періоді 366, яка становить5399,80 грн.

Та сума боргу з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року (179993,17 x 3 % x 419 : 365 : 100) відповідно до кількості днів у періоді 419, яка становить 6198,67 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, становить 26762,27грн (15163,81 грн + 5399,80 грн + 6198,67 грн).

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за такою формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

Інфляційні нарахування за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року які дорівнюють 1,51165218,

Таким чином, загальна сума інфляційних нарахувань за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить 92093,90 грн(179993,17 x 1,51165218 - 179993,17).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов`язання та інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а з відповідача з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 26762,27 грн та інфляційні збитки за цей же період – 92093,90 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн /а.с. 32/.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» три проценти річних у розмірі 26762 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 27 копійок та інфляційні нарахування у розмірі 92093 (дев`яносто дві тисячі дев`яносто три) гривні 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС», місцезнаходження: пр. С. Бандери, 28-А, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 43212924.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.А. Далматова