Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №472/1447/25 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1447/25

Провадження №2-о/472/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року с- ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У заяві представник заявника ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якої було зареєстровано Варюшинською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, про що 08 жовтня 2013 року було складено відповідний актовий запис за № 07.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали їй, як спадкодавцеві, на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

На випадок смерті ОСОБА_4 21.11.2011 року склала заповіт, яким зробила розпорядження: все своє майно, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму сину – ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із станом здоров`я та потребою у догляді матері, заявник переселився до с. Новий Городок. Починаючи з 2011 року і по день смерті матері, ОСОБА_1 проживав в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та здійснював за матір`ю догляд.

26.11.2025 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину та надав довідку Варюшинського старостинського округу від 23.10.2025 року.

Вивчивши надані ним документи, нотаріус надала письмове роз`яснення, в якому вказала на те, що заявник пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини, та рекомендувала звернутися йому до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що заявник не може документально підтвердити факт свого постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але цей факт підтверджується сукупністю вище зазначених в заяві доказів, заявник вважає за можливе просити суд про встановлення цього факту.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала повністю з тих же підстав, зазначених в заяві, та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Стаднічук А. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечують проти задоволення вимог заявника та просив розглядати справу у відсутність представника.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заяви.

Суд, заслухавши представника заявника, заінтересовану особу ОСОБА_1 , покази свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до переконання, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 у с. Новий Городок, Веселинівського району Миколаївської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 08 жовтня 2013 року Варюшинською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області (а.с.7).

Статтею 1220 ЦК України визначено, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений 21 листопада 2011 року секретарем Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Швець Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №13 від 21.11.2011 року. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_4 заповіла все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не склалось, і все те, що буде належать на день смерті, і те, що вона по закону буде мати право – ОСОБА_1 (а.с.8).

Заявник заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини в шестимісячний строк не подавав, оскільки на момент смерті матері він постійно проживав з нею у будинку за адресою:АДРЕСА_1 , а тому заявник був впевнений, що він прийняв спадщину автоматично.

26.11.2025 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з питанням щодо оформлення його права на спадщину.

Вивчивши надані ним документи, нотаріус надала письмове роз`яснення від 26.11.2025 р. № 235/01-16, в якому вказала на те, що заявник пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини та рекомендувала звернутися йому до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 10).

Зі змісту інформаційної довідки №83852804 від 14.01.2026 р. зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про права на спадщину) судом встановлено, що інформація за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі відсутня.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З довідки Варюшинського старостинського округу Веселинівської селищної ради (7) Вознесенського району Миколаївської області №5215 від 23.10.2025 р., вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Починаючи з 2009 року разом з нею проживав, але не був зареєстрований її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 2011 року також разом з нею проживала, але не була зареєстрована її невістка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Син ОСОБА_1 доглядав матір ОСОБА_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син ОСОБА_2 підтверджує факт проживання і догляду за матір`ю ОСОБА_4 братом ОСОБА_1 .

Родинні відносини заявника зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (рос мовою) серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що в графі батьки зазначено – мати ОСОБА_4 (рос. мовою) (а.с.6).

Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_4 з 2011 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується показами свідків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що на той час вона працювала листоношею в селі та приймала молоко, тому дану родину добре знає. Приблизно з 2011 року заявник проживав разом з матір`ю ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 та доглядав її. Мати заявника померла в 2013 році, поховання останньої проводив ОСОБА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що дану сім`ю знає дуже добре. Спочатку ОСОБА_1 проживав окремо, а потім переїхав до матері, щоб доглядати її, яка проживала в АДРЕСА_1 . Проживали разом вони приблизно 2-3 роки до смерті ОСОБА_4 . Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Поховання проводив ОСОБА_9 .

На підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів та, враховуючи, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 11-13, 19, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський