Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №944/4466/23 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4466/23

Провадження №1-кп/944/455/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12023141350000482 від 23.04.2023 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ромни Сумської області, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

судом визнано доведеним, що 23 квітня 2023 року, приблизно о 00:20 годині ОСОБА_4 , знаходячись в палатці №6 військової частини НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 розташовані поблизу АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи протиправно, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар ножем в область лівого передпліччя ОСОБА_6 та чотири удари в область живота, чим спричинив останньому наступні ушкодження: чотири сліпі проникаючі поранення живота з ушкодженням великого чепця, тонкої кишки і її брижі, які за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження та наскрізне поранення м ’яких тканин лівого передпліччя, яке не було небезпечне для життя в момент заподіяння, відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , своїми діями, які виразились у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому суті обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, положень ст.63 Конституції України, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується визнав повністю, пояснив, що 23.04.2023 у вечірній час на території військової частини у нього з ОСОБА_6 виник конфлікт, в ході якого він наніс удари потерпілому. Просить суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив судовий розгляд проводити у його відсутності, покарання просить призначити на розсуду суду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Аналізуючи та оцінюючи усі докази в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що кожен доказ є належним, допустимим та достовірним і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 .

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів, допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не здобуто.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме вчинення кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, за місцем проживання характеризується посередньо, неодруженого, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, інвалідом не являється, раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу винного, позиції прокурора, наслідків кримінального провадження, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України.

Метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, приймаючи до уваги особу винного, який раніше не судимий, окрім скоєного характеризується позитивно, наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, висновок органу пробації про низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та позиції потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку у відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього передбачених ст.76 цього ж Кодексу обов`язків.

На думку суду таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Згідно ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Так, згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 23.04.2023.

Ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.04.2023 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого, в подальшому було продовжено.

Разом з тим, ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 21.07.2023, ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено, з визначенням застави. 26.07.2023 – обвинувачений звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням застави. Відтак, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу у вигляді застави залишити без змін.

Враховуючи наведене, на підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення під час судового розгляду слід зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з дня його затримання згідно протоколу 23.04.2023 по 26.07.2023 включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.94, 349, 369-371, 373 – 376, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання на строк 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_4 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Командиру військової частини НОМЕР_2 здійснювати контроль за поведінкою військовослужбовця ОСОБА_4 , а у разі його звільнення з військової служби, контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової частини, зобов`язати ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.76 КК України, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.04.2023 по 26.07.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов`язками, скасувати.

Заставу у розмірі 51780,00 гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області згідно із платіжним документом - квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.03118116650.1 від 26 липня 2023 року визначену ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 21.07.202 року за справою №944/4466/23, повернути заставодавцю - ОСОБА_7 , відповідно до ст.182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- тактичну флісову куртку оливкового кольору зі слідами РБК, 3 змиви РБК та розкладний ніж чорного кольору – знищити;

- флісову куртку зеленого кольору зі слідами РБК – знищити;

- взірці змивів з обох рук, зразки крові, які відібрані у підозрюваного ОСОБА_4 – знищити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.04.2023 на тактичну флісову куртку оливкового кольору зі слідами РБК, 3 змиви РБК та розкладний ніж чорного кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.04.2023 на флісову куртку зеленого кольору зі слідами РБК.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1